У середині липня цього року Рокитнянський районний суд Київської області відправив під варту десятьох військових — колишнього командира 155-ї окремої механізованої бригади Станіслава Лучанова та його підлеглих. Їх підозрюють у вбивстві двох чоловіків у селі Калинівка Білоцерківського району на Київщині.

За версією слідства, екскомбриг наказав викрасти двох братів – Романа і Максима Мосейчуків, а за кілька днів — убити. За даними правоохоронців, смертельні постріли за наказом Лучанова здійснив на той момент командир батальйону Олексій Долголенко. Братів він, за однією з версій слідства, розстріляв десятьма пострілами, за іншою — шістнадцятьма.

Станіслав Лучанов очолив 155 окрему механізовану бригаду в лютому 2026 року, але був відсторонений через кримінальну справу щодо нього. До цього був начальником штабу 425 полку «Скеля». Вину у злочині він наразі не визнав.

Watchers проаналізував судові рішення у справі та інформацію, що звучала під час обрання запобіжного заходу Лучанову, і розповідає деталі злочину.

Брати Мосейчуки

Роман, Максим та Сергій Мосейчуки — рідні брати, які жили в одному з будинків села Калинівка Білоцерківського району на Київщині. У цьому ж селі проживали теща й дружина Станіслава Лучанова — Дарина. Щоправда після вбивства вона виїхали з села.

Журналісти Громадського зʼясували, що Максим Мосейчук служив 2,5 року в Національній гвардії. У перші дні повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва і, за свідченням родича, “підбив два російських танки”. Втім, з армії він звільнився через смерть батька — Сергій Мосейчук-старший служив із перших днів війни у 28 стрілецькому батальйоні, але 20 липня 2023 року загинув, коли наїхав на міни. 

За свідченнями місцевих мешканців, Дарина Лучанова скаржилася на шум від мотоциклів, який заважав її маленькій дитині. Односельчани також кажуть, що бійці 155 бригади, які наразі підозрювані у вбивстві, ходили селом і показували місцевим мешканцям список людей і запитували, де вони живуть. Імовірно, це був перелік тих, хто їздить на мотоциклами. У списку був Сергій Мосейчук — брат убитих. Романа і Максима там не було. 

Саме Сергій Мосейчук 3 липня повідомив поліцію Білоцерківського району, що “у період з 27.06.2026 по 03.07.2026 його брати пішли у невідомому напрямку з території орендованої садиби у селі Калинівка і досі не повернулися”. Тоді Сергій охарактеризував їх поліції, як чоловіків худої тілобудови, одного з них він назвав військовослужбовцем з коротко стриженою зачіскою, бородою, русявим волоссям та татуюванням тигра на плечі, а іншого — лисим чоловіком з татуюванням «Мальборо» на руці вище кисті. 

Поліцейські зареєстрували кримінальне провадження наступного дня і почали розслідування. 

Невдовзі поліція затримала дев’ятьох підозрюваних. Один із затриманих пішов на співпрацю і під час слідчого експерименту показав місце злочину.

9 липня правоохоронці знайшли тіла братів закопаними у лісосмузі в Полтавській області. Експерти зафіксували на тілах численні вогнепальні поранення.

Згодом поліція затримала десятьох підозрюваних у вбивстві військових — командира 155-ї окремої механізованої бригади Станіслава Лучанова та його підлеглих.

16 чи 10 пострілів

За версією слідства, у червні 2026 року Лучанов вирішив організувати викрадення та незаконне позбавлення волі братів Мосейчуків через особисті мотиви. 

Ще до обрання запобіжного заходу Лучанову поліція опублікувала інформацію, що в його дружини виник словесний конфлікт з одним з братів через те, що молодики нібито гучно слухали музику та каталися на мотоциклах. Цю ж версію раніше озвучували і місцеві журналістам. 

За словами поліції, на зауваження жінки брати відповіли нецензурною лайкою. Її чоловік, який є військовослужбовцем, вимагав вибачень перед дружиною, але йому у грубій формі відмовили. Тож, щоб помститися, Лучанов і вчинив цей злочин.

Сам Лучанов у розмові з журналістами в суді зазначив, що сам ніколи не спілкувався з жодним з вбитих братів, а його дружина нібито не комунікувала з ними “більше 5 років”. На питання, чи були у них конфлікти, він відповів: «Ні, ніколи». 

Попри раніше оприлюднені деталі слідства, під час самого судового засідання сторона обвинувачення згадала лише про «особистий мотив» Лучанов — без інших уточнень. Не назвавши і те, який саме наказ отримали військові від свого командира. 

Під час розмови з журналістами адвокат Лучанова Денис Лисий так само відмовився коментувати можливі мотиви злочину, пославшись на таємницю досудового розслідування. На запитання журналістів про можливий конфлікт, який нібито передував подіям, він відповів, що не може це коментувати і зазначив, що в матеріалах, які були подані до суду, таких відомостей немає.

Водночас захисник стверджував, що в матеріалах, які долучили до суду, він не побачив доказів того, що його підзахисний Лучанов телефонував іншому фігуранту та віддавав наказ про ліквідацію потерпілих. На питання, якою є версія захисту щодо ролі Лучанова, адвокат відповів лише: «У мене немає версії».

Утім, в одній з ухвал Рокитнянського районного суду Київської області йдеться про те, що військовослужбовці, які проходили службу у військовій частині Лучанова наприкінці червня 2026 року отримали від командування завдання розшукати двох військових, які нібито самовільно залишили службу, та у взаємодії з Військовою службою правопорядку і поліцією доставити їх до своїх частин.

Увечері 25 червня військові прибули за місцем проживання чоловіків. Слідство вважає, що вони помилково вирішили, ніби ті є військовослужбовцями, які перебувають у розшуку. За даними правоохоронців, військові домовилися викрасти чоловіків і незаконно позбавити їх волі. Тому у ніч на 27 червня вони проникли на територію домоволодіння, не перевіривши документи та не з’ясувавши, що чоловіки насправді є цивільними й не проходять військову службу, вчинили подальший злочин.

Але обвинувачення наголошує, що замість того, щоб доставити їх до Військової служби правопорядку чи поліції, військові, як стверджує слідство, перевезли братів до Полтави, де незаконно утримували їх у невстановленому місці протягом кількох діб. А далі — вбили. 

До свого наміру Лучанов, за версією слідства, залучив вісьмох своїх підлеглих — Богдана Шурка, В’ячеслава Артамонова, Андрія Зайця, Максима Микитенка, Олександра Перцула, Сергія Коломійця, Романа Козака та Руслана Дмитрука. 

Далі, за даними слідства, Лучанов надав цим військовим вказівки, розподілив поміж них ролі і в подальшому керував підготовкою та вчиненням цього кримінального правопорушення.

За словами прокурора Сергія Мірзояна, військові приїхали до будинку братів Мосейчуків, проникла на територію їхнього домоволодіння. За версією слідства, вони хотіли залякати братів та «придушити їхній опір». Тому військовослужбовець Заєць продемонстрував вогнепальну зброю, яку мав при собі, і двічі вистрілив, поранивши Романа Мосейчука в ногу. 

«Після цього учасники групи — Дмитрук, Заєць, Перцула, Артемонов, Шурко, Микитенко, Козак і Коломієць — за попередньою змовою застосували до братів фізичну силу, зв’язали їм руки й ноги, зав’язали очі та фактично позбавили їх можливості вільно пересуватися. Далі вони помістили їх до автомобілів марки Mercedes та Mitsubishi та за вказівкою Лучанова вивезли братів до розташування військової частини поблизу міста Полтави, де незаконно утримували їх до 1 липня», — додав Мірзоян. 

На цьому, за словами слідства, Лучанов не зупинився. Аби приховати викрадення братів, він вирішив вбити їх. До цього він залучив «як виконавця» ще одного свого підлеглого — командира батальйону Олексія Долголенка. 

«1 липня Долголенко вивіз на службовому автомобілі Максима Мосейчука з місця дислокації військової частини на полігон, розташований поблизу міста Полтава. Під приводом необхідності пройти пішки до місця призначення він відвів його від автомобіля, де здійснив декілька пострілів в область голови останнього, завдавши йому вогнепальне поранення голови, від якого Максим помер на місці. У подальшому Долголенко також вивіз Романа… та здійснив не менше восьми пострілів, завдавши останньому вогнепальне поравлення голови та тіла, від яких той помер на місці», — процитував прокурор матеріали справи під час засідання.

Втім, в ухвалі Рокитнянського районного суда щодо обрання запобіжних заходів Станіславу Лучанову та Олексію Долголенку вказується інша кількість пострілів. Так, Долголенко нібито вистрілив у Максима 6 разів, а у Романа — близько 10, тобто загалом 16 пострілів.

Далі Долголенко сховав трупи братів — поклав їх до заздалегідь викопаної ями на території полігону і закопав. Про ці дії він відзвітував Лучанову, каже прокурор. 

За словами іншого прокурора Євгена Слободяника, під час допиту Долголенко згадав, що виконував наказ Лучанова під час вбивства.

«В адвокатів був уже з речами для перебування під вартою» — Лучанов на суді 

Правоохоронці затримала колишнього командира 155 ОМБр 13 липня. Тоді ж йому оголосили про підозру в організації викрадення на вбивства двох людей. 

«Шановний суд, хочу зазначити, що після того, як були встановлені деякі учасники даної групи, яка вчинила викрадення, Лучанов змінив свої телефони, транспорт, покинув місце проживання і подальше його місцезнаходження слідству було невідомо. Правоохоронні органи встановлювали певний час його місцезнаходження, допоки не затримали у столиці», — так Сергій Мірзоян обґрунтував потребу взяття під варту Лучанова.

Раніше в ОК «Південь» офіційно заявляли, що Лучанов самовільно залишив військову частину.

Екскомбриг зазначив, що на момент вчинення злочину він перебував у відпустці і “і згідно зі статутом, не міг віддавати ніяких наказів”. Втім, на уточнювальне запитання судді про те, чи на момент затримання Лучанов теж перебував у відпустці, він відповів, що ні. 

• На момент затримання ви в якому статусі були?, — запитав суддя Віктор Антипенко. 
• На момент затримання я перебував у адвокатів та складав договір. Вони можуть це підтвердити.  Я тоді я прямував вже до слідчих. Там було питання, чому мене добу хтось розшукував.. Це тому, що був ризик деякий, що я можу не добратися (до своїх адвокатів — W). Тому того дня я добрався до своїх адвокатів, заключив з ними договір. І буквально через півгодини я був у слідчих.
• Після укладення договору з адвокатами ви поїхали до слідчих?.
• Так точно. Я в адвокатів був уже з речами для перебування під вартою. 

У розмові з журналістами Лучанов також пояснив, що отримував погрози «на адресу своєї сімʼї», саме тому одразу не прийшов одразу до слідчих, а спершу поїхав до адвокатів. Від кого були ці погрози, — не відповів. 

Екскомбриг також зазначив, що на момент його нібито СЗЧ він був на лікарняному “за станом здоровʼя”. Зі слів Лучанов, він його взяв після двох днів, як вийшов з відпустки. 

«Я не буду більше коментувати. Ви зараз заплутаєте і людей, і мене», — сказав він. 

Втім, він все ж зазначив: «Я більше зараз за свою сім’ю хвилююся, ніж за це рішення суду (йдеться про обрання запобіжного заходу — W). Я за те, щоб слідчі дійсно розібралися в цій ситуації. (Враховуючи) той шлях, який я пройшов, мені дуже соромно сидіти на цій лаві.. Бо я не маю тут сидіти. В мене був самий важкий напрямок».

Матеріали справи не містять жодної згадки про Лучанова — захист

Адвокат Станіслава Лучанова Денис Лисий у суді заявив, що підозра є не обґрунтованою, оскільки матеріали, які перелічені в клопотанні, «не містять не те, що доказу (причетності екскомбрига — W), а бодай спогаду про нього». Тому захист просив суд для вирішення питання про обрання запобіжного заходу дослідити додані до справи матеріали.

«Не можна говорити про то, що не сталася якась біда. Так, вона сталася. Але питання, чи має до цього відношення Лучанов? Треба розбиратися. Всім особами, які приїжджали до цих братів, ми бачимо з протоколу допитів, які нам надав прокурор і слідчий, надавала вказівки зовсім інша особа — не Лучанов. Вказівки їм надавав громадянин Шурко», — сказав адвокат.

Він зауважив, що допитаний громадянин Шурко відмовився давати показання:

«Тобто ми розуміємо, що тими особами, які приїхали на місце вчинення злочину, тобто викрадення братів, ними керував Шурко. Далі ми бачимо те, що у нас є допит Довголенко, який вчинив вбивство. Саме вбивство зазначено в клопотанні про підозру, що його він вчинив за вказівкою саме Лучанова. Але протоколу допиту (Долголенка) у нас немає. Тобто суд приймаючи рішення, він не може побачити, чи якимось чином у нас там згадується Лучанов». 

Зазначимо, що на початку судового засідання прокурор Сергій Мірзоян клопотав про приєднання до клопотання про обрання запобіжного заходу додаткових матеріалів — протоколу допиту підозрюваного Олексія Долголенка. Суд погодився.

Денис Лисий також повторив тезу прокурора, що перед викраденням військові кілька разів приїжджали до села, де жили брати Мосейчуки. Вони розпитували місцевих жителів, заходили до магазину та намагалися з’ясувати, де перебувають брати. Водночас, за словами захисника, свідки під час впізнання назвали не Станіслава Лучанова, а іншу людину — Вʼячеслава Артамонова, який, за його словами, представлявся командиром 155-ї бригади. Саме про це, як зазначив адвокат у суді, свідчать матеріали справи та протоколи допитів.

Адвокат Лучанова також заявив, що на момент «подій» його підзахисний перебував у відпустці, а тому не міг віддавати накази іншим військовослужбовцям, про що він сам вже розповів. За його словами, обов’язки командира тоді виконував інший офіцер, тож твердження слідства про вплив Лучанова нічим не підтверджені.

Захист також звернув увагу на суперечності у версії слідства. Адвокат зазначив, що незрозуміло, чи йдеться про виконання наказу, чи про попередню змову групи осіб, адже ці механізми відрізняються, а спосіб нібито організованої змови у матеріалах справи не описаний.

Водночас захисник наголосив, що не заперечує самого факту злочину, однак вважає, що наразі немає достатніх доказів причетності до нього саме Лучанова. На його думку, за такого рівня обґрунтованості підозри тримання під вартою є передчасним.

Крім того, адвокат стверджував, що протоколи допитів, які є у матеріалах справи, не містять жодних згадок про Лучанова і, навпаки, свідчать на його користь. За його словами, більшість показань стосується іншого фігуранта — Шурка, який сам показань поки не давав.

Куля в ногу – просто «ексцес»

Адвокат Денис Лисий попросив суддю зауважити, що з показанням підозрюваних, зокрема, Андрія Зайця стає зрозуміло, що постріл на території домоволодіння Мосейчуків зробили не в людей, а вниз, щоб відлякати собаку, який перебував поруч. 

За версією захисника, куля рикошетом відскочила від поверхні та випадково влучила одному з потерпілих у ногу. На це, на думку адвоката, вказує і те, що підозрювані не одразу зрозуміли, що сталося поранення. Тому захист наполягає, що умислу завдати шкоди у них, ймовірно, не було, а інцидент міг бути наслідком рикошету та так званого “ексцесу”. 

«І я можу припустити, що після цього вони всі дуже злякалися і не розуміли, що їм далі робити», — сказав захисник. 

Сам Лучанов додав, що він був командиром на той час і не був у курсі про всі ці «ексцеси». Він зазначив, що жодних доповідей про це йому не передавали. 

На що сам суддя Віктор Антипенко відповів: «Ви ж в цей час перебували у відпустці, тому вони не зобов’язані були вам доповідати». 

«Я на цьому і хочу закцентувати увагу», — зазначив Лучанов. 

На сайті Київського апеляційного суду йшлося про те, що 3 серпня суд буде розглядати апеляції щодо двох підозрюваних у цій справі — Богдана Шурка та Сергія Коломійця. Адвокат Коломійця Юрій Середа відмовив у коментарі Watchers, зазначивши, що «підзахисний не давав дозволу на те, щоб розповсюджувати будь-яку інформацію». Захисник Шурка Дмитро Біловчук відкоментувати справу також не захотів, адже, за його словами, він тільки «зайшов у справу» і спілкування з журналістами йому потрібно погодити зі своїм підзахисним — наразі такої можливості в нього немає, бо він перебуває не в Києві. На уточнююче питання, де саме утримується під вартою Шурко, захисник не відповів, посилаючись на заходи безпеки.

Втім, засідання 3 серпня так і не відбулися через відсутність судді В’ячеслава Гуля, який мав розглядати обидві апеляції у складі колегії, оскільки перебуває на лікарняному.