Нещодавні безпрецедентні обстріли Києва з боку Росії стали жорстоким і цілеспрямованим нападом на цивільне населення та міську інфраструктуру, а також черговим прямим проявом злочину агресії РФ проти України. 

Нещодавно, 14-15 травня, на засіданні Комітету міністрів Ради Європи, що відбулося в Кишиневі (Молдова), Європейський Союз та 36 країн підписали Розширену часткову угоду (EPA – Enlarged Partial Agreement), яка регулюватиме діяльність нового Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (STCA – Special Tribunal for the Crime of Aggression against Ukraine). Цей крок переніс підготовку щодо створення трибуналу з етапу розробки правових та інституційних механізмів на етап налагодження процесів його діяльності.

Ця домовленість, досягнута в Кишиневі, забезпечує чітку політичну легітимність та довгострокову фінансову стійкість STCA. Вона також є ще одним знаковим кроком на шляху до створення трибуналу. З кожним завершеним етапом ризик політичного відступу зменшується, а правова неминучість стає сильнішою. Процес покладення повної відповідальності за злочин агресії Росії просувається невідкладно і рішуче. Цей прогрес відображає визнання фундаментальної реальності: вторгнення Росії в Україну є не лише нападом на суверенну державу, а й на міжнародний правовий порядок.

Створення операційної структури 

Базова угода про офіційне створення STCA, що була підписана Україною та Радою Європи менше ніж рік тому, стала однією з найважливіших подій у сфері міжнародного кримінального права з часів Нюрнберга. Цей трибунал – не просто юридична ідея чи дипломатичний проєкт, а механізм, що поступово набуває операційного характеру для притягнення до відповідальності за злочин агресії.

Після завершення відповідних внутрішніх процесів ратифікації державами-учасницями фокус уваги почне зміщуватися з поточної роботи «передової групи» у Страсбурзі, де базується Рада Європи, на «етап формування каркасу» трибуналу і розробку його операційної структури в Гаазі. Це включає продовження обговорень щодо остаточного операційного бюджету трибуналу, зокрема щодо питань безпеки. Цей процес очолює уряд Нідерландів.

Під час «фази формування» буде сформовано Керівний комітет Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, який укладе угоду з Нідерландами як країною-господарем. Комітет функціонуватиме аналогічно до Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду – він ухвалюватиме всі основні рішення, зокрема щодо бюджетних питань, найму основного персоналу і призначення прокурора й суддів.

Він також матиме можливість укладати угоди з державами та міжнародними організаціями щодо таких ключових питань як арешт, передача або утримання під вартою осіб, яким висунуто обвинувачення.

Далі настане остаточна «повномасштабна» фаза, яка дозволить STCA повноцінно функціонувати, включаючи винесення обвинувальних актів, видачу ордерів на арешт та проведення судових процесів. Ця фаза вимагатиме вжиття додаткових заходів безпеки й отримання офіційного підтвердження щодо довгострокового використання приміщень суду.

У Статуті Організації Об’єднаних Націй міститься стаття 2(4), якою після Другої світової війни встановлений один із найстійкіших принципів сучасного міжнародного права. У ній йдеться:

«Усі Члени утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності, або політичної незалежності будь-якої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об’єднаних Націй».

Ці слова відображають основну мету Статуту. Отже, STCA виступає мостом між амбіційною обіцянкою Статуту та практичною реальністю щодо притягнення до відповідальності тих, хто вирішив його порушити. 

Статут встановив заборону на злочин агресії; STCA є механізмом, завдяки якому ця заборона нарешті набуває чинності. І немає більш наочного прикладу злочину агресії, ніж вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Таким чином, створення STCA може усунути одну з прогалин у міжнародному кримінальному праві і, роблячи це, завершити шлях, що розпочався з Нюрнберга та проголошення самого Статуту.

Заклик до конкретної підтримки

Зараз важливо, щоб цей імпульс не згасав і щоб до Розширеної часткової угоди (EPA) приєдналися нові держави – не лише з Європи, а й з Латинської Америки, Африки, Азії та Індо-Тихоокеанського регіону – як повноправні або асоційовані члени. Це не просто акт солідарності з Україною; це підтвердження міжнародного права. Кожна додаткова держава, що приєднується до EPA, зміцнює легітимність, універсальність та стримуючий потенціал STCA, одночасно підсилюючи життєздатність Статуту ООН та забезпечуючи здатність міжнародного права відповідати викликам XXI століття.

Відмова підтримати ці зусилля стане небезпечним сигналом для майбутніх лідерів: що територіальні завоювання та агресія можуть бути успішними без жодних наслідків.

Колонка опублікована англійською мовою у Just Security