Це питання Європейський суд з прав людини розглянув у справі «Касандяк проти України» (66128/16, від 18 червня 2026 року).
В 2011 році заявник отримав рішення суду, в якому департамент Міністерства внутрішніх справ було визнано відповідальним за затримки у призначенні пенсії заявнику.
Посилаючись на це рішення, заявник подав цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Київського апеляційного суду від 23 квітня 2013 року позов заявника було відхилено. Суд вирішив, що в таких випадках нематеріальна шкода має відшкодовуватися державою, а не безпосередньо органом, який її заподіяв, а Державне казначейство мало бути залучене до судового розгляду як відповідач разом із відповідним органом.
У липні 2013 року заявник подав аналогічний цивільний позов проти держави, вказавши Державне казначейство як відповідача та МВС (відповідний департамент) як третю особу. Це провадження закінчилось для заявника теж нічим.
Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ відхилив позов, оскільки заявник не довів, що Державне казначейство заподіяло йому будь-яку шкоду, і він не подав позову проти Міністерства внутрішніх справ.
Європейський суд з прав людини визнав порушення п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).
Суд вказав, що у випадках, коли державний орган є відповідальним за відшкодування шкоди, позитивне зобов’язання держави сприяти визначенню правильного відповідача набуває більшого значення.
Заявник фактично вже довів, що державний орган завдав йому моральну шкоду своєю бездіяльністю. Керуючись вказівками суду з першого провадження, він подав позов проти Державного казначейства. Заявник дійсно не вказав МВС як відповідача, як того вимагало внутрішнє законодавство. Однак МВС брав участь у другому провадженні як третя сторона і мало можливість висловлювати свої зауваження щодо всіх аспектів справи.
Крім того, з огляду на вказівки суду та формулювання пункту 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 року, заявнику, можливо, не було цілком зрозуміло, що він мав конкретно вказати департамент як співвідповідача у своєму другому позові про відшкодування збитків. У цьому зв’язку Суд зазначив, що раніше він вже встановлював, що стаття 1173 Цивільного кодексу (Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування) сформульована дуже загально, що робить її практичне застосування залежним від подальшого уточнення умов, які мають бути виконані, та процедури, якої слід дотримуватися для визначення розміру та отримання такої компенсації.
З огляду на це, Європейський суд з прав людини визнав, що рішення у справі заявника були надмірно формалістичними і по суті його позбавили практичного та ефективного доступу до суду, відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції.
