Олександра Пономарьова, народного депутата парламентської групи «Платформа за життя та мир», що була створена після заборони «Опозиційної платформи — За життя», обвинувачують у державній зраді та співпраці з окупаційною владою.

Справу щодо нього передали до суду ще влітку 2024 року. Згодом провадження перейшло зі Святошинського до Печерського районного суду Києва, однак розгляд справи по суті так і не розпочався.

Минуло майже два роки, а процес досі перебуває на стадії підготовчого засідання. За словами прокурора, за весь цей час сторона захисту подала лише одне клопотання — про повернення обвинувального акта прокурору. Тепер же адвокати вимагають нової зміни підсудності: просять передати справу з Києва до Запоріжжя.

Ще одним фігурантом цієї справи є помічник та партнер по бізнесу Пономарьова Вʼячеслав Поліщук. Йому також інкримінують співпрацю з окупаційною владою у Бердянську. Наразі він переховується від слідства.

Детальніше про справу Пономарьова, а також перебіг останнього судового засідання — у матеріалі Watchers. 

Співпраця з РФ

За версією слідства, 25 лютого 2022 року – наступного дня після початку повномасштабного вторгнення, нардеп виїхав з Києва до Бердянська, куди на той момент вже рухалася колона російської техніки з окупованого Мелітополя.  

Після того, як росіяни окупували Бердянськ, він добровільно погодився співпрацювати з ними. Для цього Пономарьов нібито використовував свій авторитет серед мешканців міста, адже багато років представляв цей округ у Верховній Раді та проживав там раніше. 

Правоохоронці встановили, що на момент окупації Пономарьов фактично контролював низку підприємств у Бердянську — ТОВ «НВП Агрінол», ПрАТ «Бердянські жниварки», ТОВ «Азовбудтех», ПрАТ «Бердянський райагропромпостач», ТОВ «Завод ЖБК», ТОВ «Бердянськпроелектросервіс», ТОВ «Бердянськелектросервіс» та ТОВ «Агрофірма “Приазовська”». 

Надалі Пономарьов організував роботу цих паливно-мастильних підприємств для постачання продукції російським військовим. Заводи депутата, як повідомляє слідство, постачали паливно-мастильні матеріали для військової техніки РФ і надавали техніку для облаштування ворожих фортифікаційних споруд. 

Його фірми також співпрацювали з російськими юридичними особами, серед яких згадується московське ТОВ «Енікс», з керівництвом якого Пономарьов навіть проводив спільні наради. Згодом компанії депутата також були перереєстровані, відповідно до законодавства Російської Федерації. На думку правоохоронців, це дозволило Пономарьову одночасно зберегти власні активи та сприяти функціонуванню окупаційної економіки.

“26 лютого 2022 року у супроводі чотирьох осіб озброєної охорони ворога без будь-якого фізичного примусу, з доброї волі на автомобілі марки Mercedes «S» класу, [Пономарьов] приїхав до підприємства ПрАТ «Бердянські жниварки» з метою організації господарської діяльності підконтрольних йому підприємств та залучення до виконання власного злочинного умислу працівників контрольованих ним суб’єктів господарювання. У подальшому, майже щоденно по жовтень 2022 року, приїжджав до власного кабінету на третьому поверсі приміщення ПрАТ «Бердянські жниварки» та проводив наради з керівним складом”, — йдеться в матеріалах справи.

За даними слідства, така співпраця тривала з лютого 2022 року щонайменше до січня 2023 року. У цей період депутат залишався на тимчасово окупованій території Запорізької області, відвідував також і окупований Крим, де взаємодіяв з представниками окупаційної адміністрації. 

Правоохоронці дійшли висновку, що його діяльність сприяла зміцненню окупаційної влади в Бердянську, завдала шкоди суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності та державній безпеці України.

До України Пономарьов повернувся сам взимку 2023 року, з того часу почав постійно відвідував засідання у Верховній Раді, аж до моменту вручення йому підозри у липні того ж року. 

За пів року Пономарьов жодного разу публічно не пояснив, що робив в окупації і як звідти виїхав. Про майже рік його перебування там було відомо лише з декількох повідомлень. 

Зокрема, 21 березня на офіційній сторінці громадської приймальні депутата повідомили, що цього дня з Пономарьовим зник звʼязок. До цього, за їх словами, упродовж дня працював у міському гуманітарному штабі Бердянська. А вже 22 березня міська влада повідомила, що його захопили росіяни. Про це писав на сайті партії й один з очільників ОПЗЖ, Юрій Бойко. Згодом Пономарьов потрапив до бердянської лікарні. І з того часу про його долю не було відомо. 

Водночас правоохоронці зазначають, що у них відсутня інформація, що стосується діяльності нардепа, пов’язаної з евакуацією громадян України з тимчасово окупованої території Запорізької області, зокрема Бердянська, а також гуманітарної діяльності щодо забезпечення населення продуктами харчування, ліками та іншими необхідними речами. 

Журналістське розслідування

У день оголошення підозри Пономарьову журналісти проєкту журналістських розслідувань Радіо Свобода “Схеми: корупція в деталях” опублікували велике розслідування про нього. Там вони проаналізували білінги мобільного телефону нардепа. Розслідувачі зʼясували, що після окупації Бердянська упродовж наступних трьох тижнів він активно пересувався окупованим містом: майже щодня відвідував власні підприємства – «Бердянські жниварки», «Азмол» та «НВП Агрінол» – та ввечері повертався на базу відпочинку «Лебеді». Часом його телефон потрапляв у зону дії веж поблизу міської ради, де окупанти розмістили свій штаб.

Його телефон припинив працювати після викрадення 20 березня. Але народний депутат, за даними журналістів, продовжив допомагати окупантам проводити ремонтні роботи і перезапустив виробництво моторних олив на власних підприємствах, завозячи сировину з РФ та збуваючи готову продукцію російським збройним силам — про це свідчать перехоплені розмови його найближчого оточення. 

У розмові зі «Схемами» Пономарьов переконував, що контроль над своїми підприємствами втратив у перший же день, коли в місто зайшли військові РФ, і бізнес його перестав працювати. Однак розслідувачі зазначають, що отримали перехоплення телефонних розмов «Богуна» з помічником депутата В’ячеславом Поліщуком, на якого записана компанія «НВП Агрінол» у Бердянську. Записи свідчать, що працівник ФСБ і український нардеп «знайшли спільну мову», і Пономарьов погодився запустити роботу бізнесу.

Тримання під вартою 

Вперше Печерський райсуд Києва відправив Пономарьова до СІЗО, де він перебуває дотепер, 25 липня 2023 року.

Після засідання з обрання йому запобіжного заходу, Пономарьов розповів журналістам “Ґрат”, що поїхав у Бердянськ, щоб вивезти звідти своїх неповнолітніх дітей. Однак, чому родина не покинула місто до окупації 27 лютого, пояснити чітко не зміг. 

Під час розмови з журналістами Пономарьов кілька разів змінював версію того, чим він насправді займався в окупації. Зазначав, що допомагав меру, а потім — розселяв біженців із Маріуполя. Після чого, за його словами, він не зміг виїхати, бо потрапив у полон росіян.

«Після повернення у лютому я сам пішов у СБУ та запропонував їм співпрацю», — розповів депутат. 

Майже два роки підготовчого засідання

Матеріали кримінального провадження Пономарьова складаються з 24 томів. Вони містять 47 допитів свідків, 2 обшуки, 2 експертизи, 22 протоколи негласних слідчих дій, 43 протоколи огляду, а також речові докази — три мобільні телефони та два комп’ютери, вилучені під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого.

Обвинувальний акт щодо Пономарьова скерували до суду 12 липня, а вже наступного тижня відбулося перше підготовче засідання у справі. На ньому захист просив повернути обвинувальний акт прокурору, бо він, на їх переконання, складений із порушеннями. Суд відмовив. 

Підготовче засідання (початковий етап судового процесу після передачі в суд обвинувального акту, де розглядаються клопотання сторін, а після цього переходять до розгляду справи по суті) триває дотепер. Весь цей час за клопотаннями обвинувачення суд постійно продовжує тримання під вартою Пономарьова. Адже ризики втечі та впливу на свідків у разі помʼякшення запобіжного заходу — високі, каже обвинувачення. 

Це обґрунтовується наявністю з 2007 року російського паспорта у Пономарьова, а також тим, що правоохоронці мають докази — нардеп через підконтрольних йому осіб підшукує свідків, які погодяться дати неправдиві показання на його користь та затримання у Бердянську через відмову співпрацювати з окупаційною владою.

Захист постійно оскаржує рішення щодо продовження арешту, зокрема, апелює до того, що Пономарьов має інвалідність ІІ групи. Захисники наголошують, що умови в слідчому ізоляторі не забезпечують належної медичної допомоги, а адміністрація СІЗО неодноразово не забезпечувала його доставку до Інституту серця МОЗ України для проведення необхідних обстежень.

Крім того, захист вказував, що Пономарьов добровільно прибув в Україну з тимчасово окупованої території без примусу з боку правоохоронних органів. 

За майже два роки захист неодноразово пропускав судові засідання, а сам Пономарьов кілька разів змінював адвокатів. Захист також тричі заявляв клопотання про відвід судді Печерського суду Олега Соловйова через нібито його упередженість до обвинуваченого, зокрема, через його досвід виїзду з окупованого Маріуполя. Утім, їх відхилили.

Визначення підсудності

Розслідування у справі Пономарьова проводили слідчі ДБР, а запобіжні заходи та інші процесуальні питання розглядав Печерський райсуд Києва. Водночас після завершення досудового розслідування обвинувальний акт у липні 2024 року надійшов до Святошинського районного суду. Уже за кілька місяців, за поданням голови цього суду, Київський апеляційний суд змінив підсудність і передав справу до Печерського райсуду Києва.

Втім, захист наполягає, що підсудність визначена неправильно. Саме тому напередодні адвокати звернулися до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з клопотанням про передачу справи  до Олександрівського райсуду Запоріжжя.

На думку адвокатів, справу має розглядати саме цей суд, адже найтяжчий із інкримінованих Пономарьову злочинів — державна зрада — був, за версією обвинувачення, вчинений у Бердянську Запорізької області. Адже територіальну підсудність Бердянського міськрайонного суду через війну передали Олександрівському райсуду Запоріжжя.

Щоправда захисту у Верховному Суді відмовили. Якщо місце вчинення злочину встановити неможливо, справа розглядається судом за місцем завершення досудового розслідування, а Головне управління ДБР розташоване у Печерському районі Києва — обґрунтували у ВС. 

Попри це, під час підготовчого засідання 2 липня захист знову порушив питання підсудності. Адвокати просили головуючого суддю звернутися через апеляційний суд до Верховного Суду, аби той повторно вирішив питання про передачу справи до Запоріжжя.

Захист обгрунтував це тим, що вже за день до рішення ВС щодо підсудності справи Пономарьова, Касаційний кримінальний суд у складі ВС справу іншого обвинуваченого — В’ячеслава Поліщука — направив зі Святошинського суду до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя. 

За словами захисту, якщо справу Пономарьова передадуть до Олександрівського районного суду Запоріжжя, з’явиться можливість об’єднати її зі справою іншого обвинуваченого, яка стосується тих самих подій. Це дозволить суду досліджувати оригінали письмових доказів в одному провадженні та уникнути ситуації, коли різні суди можуть по-різному оцінити однакові докази.

Адвокат Олександр Шадрін наголосив, що розгляд справ разом сприятиме забезпеченню права на справедливий суд. На його думку, спільна робота з адвокатом іншого обвинуваченого може, зокрема, посилити позицію захисту, та спробувати переконати Поліщука, що переховується від слідства, дати показання. 

«Увага медіа до справи Пономарьова може спонукати Поліщука особисто долучитися до процесу, зокрема через відеоконференцію, надати пояснення або допомогти стороні захисту», — додав захисник. 

На думку адвоката, це зменшить ризик судової помилки та забезпечить більш повний і справедливий розгляд справи.

«Було б дуже прикро, якщо ми витратимо на це питання в суді багато часу, щоб розглянути по суті цю справу і завершити її вироком. Виправдувальним чи ні це вже інше питання, але буде такий апеляційний і касаційний привід його оскаржувати саме в зв’язку з тим, що порушено право на справедливий розгляд судом встановленим законом», — зазначив Шадрін.

Прокурор у справі Пономарьова Микола Гавриленко заперечив проти цього клопотання. 

За його словами, Верховний Суд уже визначив підсудність цієї справи та підтвердив, що її має розглядати Печерський райсуд Києва. Крім того, це питання раніше розглядав і Київський апеляційний суд, який також погодився з передачею справи до Печерського суду. Прокурор також наголосив, що порівнювати справу Пономарьова зі справою його помічника В’ячеслава Поліщука недоречно, оскільки Верховний Суд уже окремо висловив свою позицію саме щодо справи Пономарьова.

Прокурор також звернув увагу на тривалість розгляду справи. За його словами, обвинувальний акт надійшов до суду ще в липні 2024 року, але майже два роки справа не виходить зі стадії підготовчого засідання. За цей час захист заявив лише одне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, хоча повідомляв, що планує подавати й інші.

Прокурор застеріг, що повторне звернення щодо зміни підсудності ще більше затягне процес, адже найближчі судові засідання доведеться переносити до вирішення цього питання Верховним Судом.

Заслухавши сторони, суд оголосив перерву у розгляді цього клопотання. Його розгляд продовжать 13 липня, тоді ж сам обвинувачений зможе висловити власну думку з приводу цього.