У березні 2024 року Деснянський районний суд визнав винним колишнього заступника командира «Беркута» Сергія Марченка у державній зраді, перевищенні влади та незаконному перешкоджанні мітингам під час Революції Гідності. За рішенням першої та апеляційної інстанції компенсацію моральної шкоди потерпілому мав здійснити сам обвинувачений та МВС України.
Велика Палата Верховного Суду змінила вирок та постановила стягнути 200 тисяч гривень з держави.
Детальніше про рішення Великої Палати — у матеріалі Watchers.
Сергій Марченко – колишній заступник командира кримського підрозділу «Беркут». Його обвинуватили у низці тяжких злочинів під час подій Майдану та окупації Криму. Після початку повномасштабного вторгнення Марченко, як йдеться у вироку щодо нього, добровільно перейшов на бік рф і вступив на службу до незаконно створених окупаційних правоохоронних органів в Криму, очоливши загін «Беркут» у складі мвс рф, а пізніше – росгвардії. У вересні 2014 року він склав присягу працівника органу внутрішніх справ рф.
15 років – за in absentia
Сергій Марченко, як зазначається у вироці щодо нього, у грудні 2013 року наказав бійцям «Беркуту» застосувати силу для відтиснення мирних мітингувальників з вулиці Хрещатик та Майдану Незалежності у Києві. Учасників акції протесту тоді побили руками, ногами та гумовими кийками, а частину з них незаконно затримали. Серед потерпілих був Юрій Яців. Після побиття його доставили до Шевченківського райуправління міліції для притягнення до адміністративної відповідальності, хоча законних підстав для цього не було. Згодом відпустили.
У березні 2024 року Деснянський районний суд Києва визнав Марченка винним у державній зраді, перевищенні влади та незаконному перешкоджанні мітингам. Його засудили до 15 років ув’язнення з позбавленням права обіймати посади в державних органах на 3 роки та позбавленням спеціального звання підполковника міліції. Розгляд справи відбувався за процедурою in absentia, тобто особисто він не був присутній.
Суд першої інстанції зобов’язав Марченка і Міністерство внутрішніх справ України сплатити порівну потерпілому 200 тисяч гривень моральної шкоди. Апеляція залишила це рішення в силі.
Часткова зміна рішення
МВС України подало касаційну скаргу, попросивши скасувати попередні рішення і відмовити в позові до міністерства.
Потерпілий та його представники вважали, що цивільний позов був вирішений судами першої та апеляційної інстанцій. Вони заперечував проти задоволення скарги та просили залишити її без задоволення, а вирок судів – без змін.
Велика Палата Верховного Суду стала на сторону МВС України лише частково. Суд погодився з доводом МВС про те, що не можна стягувати шкоду одночасно і з держави, і з винної особи. Велика Палата підтвердила, що за статтею 1174 Цивільного кодексу України (відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою) обов’язок відшкодування лежить виключно на державі. На вимогу МВС суд змінив рішення попередніх інстанцій і повністю відмовив потерпілому Яціву у стягненні коштів безпосередньо з Марченка.
МВС намагалося довести, що воно не є відповідачем у справі, а позов треба подавати до Державної казначейської служби, оскільки саме вона відповідає за бюджетні виплати. Суд це відхилив, зазначивши, що саме МВС є тим органом, який має брати участь у справі, оскільки Марченко був їхнім працівником. Суд підкреслив, що в справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або його посадовою особою, фактичним відповідачем є держава Україна як учасник цивільних відносин, а Державна казначейська служба лише виконує функцію касового обслуговування бюджетних коштів.
Міністерство також наполягало, що Марченко був працівником Головного управління МВС в Автономній Республіці Крим, яке є окремою юридичною особою і перебуває в стані припинення. Суд відхилив цей аргумент, оскільки ГУ МВС в АР Крим є територіальним органом, створеним і підпорядкованим безпосередньо МВС України. А підрозділ Марченка прибув до Києва та діяв там саме за рішенням керівництва МВС України.
Окрім цього, міністерство вважало шкоду у розмірі 200 тисяч гривень надмірною і недоведеною. Суд визнав цю суму обґрунтованою, розумною та справедливою.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суб’єкт, відповідальний за шкоду, після виконання свого обов’язку перед потерпілим отримує право зворотної вимоги (регресу) до безпосереднього заподіювача шкоди. Тобто МВС України має право вимагати відшкодування коштів від Марченка у майбутньому, проте це можливо лише після того, як міністерство фактично виплатить кошти потерпілому.
Суд пояснив, що держава несе перед потерпілим так звану «заступницьку» (вікарну) відповідальність, яка не залежить від вини посадової особи. Держава спочатку компенсує шкоду людині, а вже потім, у порядку регресу, стягує ці кошти з винного працівника.
