Напередодні розгляду у парламенті президентського законопроєкту про повернення незалежності Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та Національному антикоруційному бюро Watchers публікує велике інтерв’ю з головою Вищого антикорупційного суду Вірою Михайленко.

Ми спілкувалися з нею ще до наступу на незалежність антикорупційного бюро і прокуратури. Інтерв’ю було ініційоване у тому числі тому, що все частіше ВАКС повідомляє про тиск та загрозу його незалежності.

Крім того, на початку вересня цього року виповниться шість років із моменту запуску суду, тож виникла потреба проговорити, зокрема:

• заяви суду про знайдене обладнання для відео- та аудіостеження за працівниками суду,
• практику щодо обрання суми застави для підозрюваних/обвинувачених,
• наслідки провалу першого конкурсу до ВАКС та його апеляційної палати для суду,
• співвідношення обвинувальних і виправдувальних вироків тощо.

Перед публікацією ми попросили голову суду відповісти і на кілька запитань щодо поточної ситуації. Публікуємо їх на початку інтерв’ю.

“Незалежність і спроможність ВАКС розглядати такі категорії справ заважає багатьом”

У контексті законодавчих змін щодо позбавлення незалежності НАБУ і САП – що зміниться для ВАКСу?

Думаю, нічого. Суд і надалі буде розглядати справи, керуючись законом. Можливо, буде менше справ за участі певних категорій осіб (у зв’язку з обмеженням повноважень керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), але може стати більше справ за участю суб’єктів нижчого рангу. 

Чи існує загроза, на Вашу думку, щодо функціонування ВАКС загалом? 

Звісно, адже незалежність і спроможність ВАКС розглядати такі категорії справ заважає багатьом. І якщо мова йде про системне руйнування досягнень антикорупційної сфери, для ВАКС теж можуть бути наслідки. Не слід забувати, що Вищий антикорупційний суд створено не завдяки, а всупереч сильному опору системи. Отже відсутність сталого політичного консенсусу на користь незалежної антикорупційної юстиції – це довгостроковий ризик і для суду.

Тут може йтися не про пряму ліквідацію Суду, а про поступове нівелювання його спеціалізації – через реформи чи зміни в законодавстві, які на перший погляд можуть виглядати технократично й нейтрально.

Кілька медіа робили дослідження щодо інформаційних атак НАБУ, САП і ВАКС перед голосуванням парламенту за відповідні законодавчі зміни. Чи помічали інформатаку щодо суду? Звідки вона прослідковувалася?

На жаль, інформаційні атаки щодо суддів ВАКС і суду були й, найімовірніше, будуть, допоки ВАКС залишатиметься ефективним. Переважно, це маніпуляція інформацією, “сенсаційні викриття” на підставі видуманої або неправдивої інформації, публікації  в анонімних (насправді не таких вже й анонімних) телеграм-каналах, дослідження неіснуючих експертів чи експертів, компетентність яких є сумнівною, або представників медіа, яких залучає сторона захисту для “висвітлення процесу”.  Ці кампанії зазвичай мають ознаки спланованих інформаційних вкидів, спрямованих на дискредитацію інституції, підрив довіри до суддів, створення в суспільстві образу “неефективного” або “упередженого” органу. Мова йде не про здорову критику, а про систематичне формування хибних наративів.

Мені видається, що такі атаки спрямовані не стільки на те, щоб зруйнувати ВАКС, скільки на те, щоб поставити під сумнів його легітимність, вплинути на громадську думку і на ухвалення рішень іншими державними інституціями, які формують судову, кадрову чи бюджетну політику.

“На суддів ВАКС завжди намагаються чинити певний тиск”

26 травня ВАКС опублікував заяву, що в помешканні працівників апарату суду знайшли обладнання для аудіо- та відеоспостереження. За моєю інформацією, йшлося про помічницю слідчого судді Олега Федорова. У заяві зазначалося, що за цим фактом відкриті кримінальні провадження. Хто їх розслідує і чи є більше деталей справи?

Розслідування проводить НАБУ (Національне антикорупційне бюро – W). Це, власне, все, що я можу зараз сказати.

Чому повідомили про це на тиждень пізніше, як йшлося в заяві?

Треба було з’ясувати всю інформацію, підготувати заяву. Нічого коментувати не можу, бо це – таємниця досудового розслідування – навіть для нас. Але ми вбачаємо у цьому втручання в діяльність суду, тому що не знаємо, з якою метою встановлювалася така техніка, хто це робив, чи було воно санкціоновано і так далі.

Принаймні скажіть, як знайшли це устаткування?

Випадково… Наскільки знаю, [техніка] була не дуже добре прихована. Решту деталей не знаю.

Хіба ці справи підслідні НАБУ? Тим паче, в НАБУ може бути конфлікт інтересів, оскільки підслідні справи НАБУ розглядає ВАКС.

НАБУ – орган, до якого подали заяву, він і зареєстрував відповідне кримінальне провадження, а далі – може або розслідувати (якщо буде прийнято відповідне рішення) або передати за підслідністю. 

Чи дійсно йдеться про помічницю судді Федорова чи когось іншого? 

Поки ми не розголошуємо цю інформацію. Але я не схильна вірити у все, про що пишуть з цього приводу (посміхається – W).

За кілька днів після цієї заяви про прослуховування сталася ще одна ситуація – Державне бюро розслідувань оприлюднило заяву щодо справи екскерівника Вищого господарського суду Артура Ємельянова. У ній йшлося про те, що він нібито “домовився із суддею Вищого антикорупційного суду” – йшлося про Віталія Дубаса, що повернув клопотання ДБР щодо продовження тримання під вартою, визнавши його таким, що не підсудне ВАКС. У відповідь – суд знову заявив про тиск. 

Коментувати конкретні справи і вказувати про якісь “замовлення” суддів не може собі дозволяти будь-який правоохоронний орган. Якщо є конкретні факти, вони мають бути предметом перевірки в межах чинного законодавства, а не звинувачень у фейсбуці. Судді Вищого антикорупційного суду є суб’єктами, діяльність яких підслідна Державному бюро розслідувань, тому безпосередньо цей орган за наявності підстав має перевіряти на предмет можливого кримінального правопорушення. Відповідні повноваження має  також Вища рада правосуддя. А якщо йдеться про незгоду з судовим рішення, – це неприпустима комунікація. 

Чи було продовження цієї історії, окрім заяви про тиск до Вищої ради правосуддя судді Дубаса?

Обговорення було, реакції – ні. ДБР лише підкоригувало свою первинну заяву в соцмережах.

Чи йдеться про конфлікт? Ні, я не бачу в цьому конфлікту. Я просто є прихильницею належної грамотної комунікації між державними органами, незалежно від того, які функції вони виконують, а також чесної комунікації з суспільством. 

Після цієї ситуації окремі адвокати зазначали, що проблема в тому, що судді ВАКС використовують не єдину судову практику щодо схожих клопотань. Що думаєте з цього приводу?

Це – системна проблема в Україні – відсутність єдності судової практики. І в нашому суді вона є.

Ми, звісно, намагаємося вивести спільний знаменник, але це зробити досить складно, тому що немає єдиної практики з багатьох питань у судах вищих інстанцій. У протилежному випадку нам, суддям першої інстанції, було би значно простіше діяти більш уніфіковано під час розгляду справ. 

Про єдину практику ще згадаємо під час інтерв’ю. Хотіла повернутися до тих двох заяв про тиск. І чи можна їх пов’язувати? І чи маєте припущення, чому це відбулося? Можливо, пов’язано з розглядом конкретної справи.

На суддів ВАКС завжди намагаються чинити певний тиск. Це пов’язано, звісно, з суб’єктами провадження, щодо яких ми розглядаємо судові справи. Ну і люди не звикли до такого рівня роботи судової установи.

Що маєте на увазі?

Справи “звучать”, у тому числі щодо топ-посадовців, вони дійсно слухаються і звершуються реальними вироками, переважна більшість яких вступає у законну силу.

А кому заважає ВАКС?

Мені здається, всім. Окрім хіба адвокатів. Хоча вони й закидають ВАКС періодично якісь претензії, але їм цікавий цей фронт роботи, хоча він і складний і, звісно, захист у справах топ-корупції – добре оплачуваний. Тому, думаю, адвокати більше всього зацікавлені, щоб ВАКС працював.

НАБУ і САП напевно також дуже зацікавлені в роботі ВАКС. Вони були головними, хто наполягав на створенні суду. Ймовірно, зважаючи на кількість обвинувальних актів, вони більше задоволені ВАКСом. 

Напевно зацікавлені. І напевно очікують від нас більшої оперативності. Оцінка ефективності нашої процесуальної взаємодії не повинна зводитися лише до кількості обвинувальних вироків. Професійна і справедлива робота суду – це не лише засіб досягнення цілей публічного обвинувачення, а й гарантія належної правової процедури, дотримання верховенства права, прав людини тощо.

Ми маємо робити свою роботу – вершити правосуддя, навіть якщо воно завершується виправдувальним вироком або закриттям справи. І не може не тішити, що НАБУ і САП аналізують виправдувальні вироки або ухвали, якими їм відмовлено, і враховують позиції суду у подальшій діяльності. 

Громадськість періодично дорікає нам, мовляв, мало вироків. Але хочу запитати: скільки вироків у таких справах було до створення ВАКС? 

Раніше такі справи розглядати загальні суди. А вони сьогодні завалені справами, що безумовно впливає на строки розгляду.

Так, вони розглядають справи різних спеціалізацій. І треба на це зважати, говорячи про темпи розгляду. 

Що стосується ВАКС, то ми також не пиріжки випікаємо. Від судових  рішень залежить доля людини. Якщо хтось начепив на людину ярлик корупціонера – це не має на нас впливати. Ми маємо все з’ясувати, об’єктивно дослідити докази, винести зважене і обгрунтоване рішення. Швидкість не має замінювати якість. 

Пригадую, у жовтні 2020 року стався вибух у внутрішньому дворі ВАКС, у результаті якого був пошкоджений фасад будівлі. Поліція тоді розслідувала цей інцидент. Суд тоді також вбачав у цьому тиск. Чи є результати розслідування?

Жодних результатів реагування не досягнуто. 

“ВАКС ухвалює великий відсоток виправдувальних вироків”

Якщо порівнювати співвідношення обвинувальних і виправдувальних вироків, все ж ВАКС у більшості випадків підтримує сторону обвинувачення. Відповідно до офіційної статистики, за весь період роботи суду з вересня 2019-го, ухвалено 289 вироків, з яких 263 – обвинувальні і 26 – виправдувальні вироки.

Я б не говорила, що суд підтримує одну сторону. Скоріше, позиція однієї сторони завжди є більш переконливою з точки зору доказової бази. Чи комусь відомі держави, де суд ухвалює більше виправдувальних вироків, ніж обвинувальних?

Попри те, що переважна більшість вироків — обвинувальні, ВАКС ухвалює великий відсоток виправдувальних вироків. Це близько 9-12% у різні періоди.

Ця кількість також періодично знижується за рахунок укладення угод про визнання винуватості. 

У червні цього року ВАКС затвердив угоду про визнання винуватості семи вже колишніх керівників Одеської міськради, обвинувачених в заволодіння аеропортом «Одеса» вартістю більше 118 млн грн. Громадськість неоднозначно сприймає такі рішення, вважаючи, ймовірно, що цих людей потрібно засуджувати.

До укладення угод про визнання винуватості можна по-різному ставитися. Втім, це економія процесуального ресурсу та можливість меншими зусиллями досягти більших результатів. І завжди прогнозованість для учасників кримінального провадження. Якщо людина дійсно не вчиняла злочину, то опція загального порядку кримінального провадження залишається завжди. 

Чи допускаєте думку, що угоди є у тому числі наслідком переважної кількості обвинувальних вироків у ВАКС? Іншими словами, обвинувачені можуть побоюватися загрози реального засудження, оскільки суд в більшості підтримує сторону обвинувачення.

Я не схильна так думати. Адвокати дуже професійно працюють у ВАКС, тому навряд чи безпідставно готові до таких рішень.

У корупційних справах у випадку обрання запобіжного заходу у вигляді арешту завжди повинна обиратися альтернатива – застава. Це – світова практика, у тому числі рекомендації Європейського суду з прав людини. І часом для стороннього спостерігача суми, які призначають судді ВАКС, викликають здивування. Сталої практики з цього приводу немає, оскільки під час ухвалення цього рішення враховується чимало факторів – ризики, майновий стан, тяжкість злочину тощо.

Поясніть, будь ласка, чи може існувати єдина судова практика принаймні у схожих за кваліфікацією справах? Чи все ж вона відрізняється від кейсу до кейсу?

Кримінальний процесуальний кодекс закріплює ряд критеріїв, які мають бути враховані для визначення суми застави. Думаю, якщо читати конкретне рішення, можна зрозуміти аргументацію судді.

Для визначення розміру застави береться не лише склад кримінального правопорушення, але й індивідуальні характеристики особи (у тому числі майновий стан, вік та стан здоров’я, міцність його соціальних зв’язків), розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, чи притягалася раніше до відповідальності тощо.

Можливо, інколи розмір застави може здатися завищеним. Але, по-перше, здебільшого його одразу вносять заставодавці, а по-друге, розмір застави періодично переглядається і зменшується або обирається інший запобіжний захід. 

На початку своєї роботи у ВАКС я намагалася напрацювати певний алгоритм – визначити конкретні критерії для визначення суми застави. Але це не вдалося, оскільки в кожній справі є чимало індивідуальних аспектів, які треба враховувати.  

Дискусійним серед юристів також є питання, чи може суддя під час розгляду клопотання про запобіжний захід, наприклад, визнати окремий доказ чи докази недопустимими. Здебільшого, судді зазначають, що такі висновки суд зробить під час розгляду справи по суті. Це важливо, оскільки обрання запобіжки – це фактично визнання обґрунтованості підозри.

І з цього приводу в юридичних колах є чимало дискусій. Відповідно до КПК, слідчий суддя є суб’єктом оцінки доказів, і я вважаю, що у певних випадках він може визнати докази очевидно недопустимими. Така практика не розповсюджена, хоча поодинокі рішення з цього приводу існують. Але в загальному це повноваження суду при ухваленні рішення у справі.  

Спостерігаючи за судовими засіданнями, іноді видається, що судді частіше стають на сторону обвинувачення, особливо коли розглядають клопотання захисту, які, здебільшого, відхиляють. Зокрема, на моїй пам’яті дуже рідко судді задовольняють відводи собі або прокурору, детективу. У більшості їх подають адвокати. Як правило, це якась “формальність”, що супроводжує початок судових процесів.

Насправді різні бувають випадки. Наприклад, сотні скарг і клопотань, в тому числі стосовно законності отримання доказів, здебільшого подаються під час підготовчого судового засідання. Утім, підготовче судове засідання має зовсім інший зміст і мету – воно призначене не для того, щоб розібрати правильність дій органу досудового розслідування або належність, допустимість, достовірність і достатність доказів. А щоб суд визначився, чи може він призначати цю справу до розгляду, і вже в процесі судового розгляду вирішити глобальні змістовні питання, у тому числі щодо доказів, які треба спочатку дослідити, щоб оцінити і ухвалювати рішення. Що стосується відводів, то найчастіше сумнів у неупередженості судді є повністю суб’єктивним, досить часто зводиться до незгоди з раніше ухваленими рішеннями, а нерідко відвід заявляється просто заради самої заяви про відвід.  

Член Вищої ради правосуддя Сергій Мельник під час Київського полілогу на початку червня цього року заявив, що ВРП дедалі частіше розглядає скарги, в яких ідеться про «потурання суддями затягуванню процесу, наприклад через безпідставне задоволення відводів або невжиття заходів до учасників, що зловживають правами». Заявники вважають, що судді діють умисно, аби затягнути розгляд справ.

Неодноразові заяви про відвід, неявку сторін, подання різних довідок, що не мають значення для справи, тощо. Це дотримання прав сторін чи зловживання суддівською дискрецією?

З одного боку, суд має надати можливість кожній сторін висловитися і подати клопотання. З іншого, якщо відповідна процесуальна поведінка спрямована на затягування або блокування судового розгляду (а такі випадки нерідкі), у судді практично немає процесуальних механізмів це припинити. У Кримінальному процесуальному кодексі немає норми щодо визнання певної дії зловживанням. Суд лише може повторно заявлений відвід залишити без розгляду або зупинити дебати, якщо особа вийшла за межі досліджуваних доказів і повторно не відреагувала на зауваження.

На головуючого суддю покладено обов’язок керувати ходом судового засідання. І саме головуючий обирає певну стратегію додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій. Коли хтось із учасників намагається затягувати, наприклад, повністю цитуючи закон, однакові позиції із різних рішень Європейського суду чи наукові джерела, або заявляючи аналогічні клопотання, то очевидно, що суддя повинен це припинити. Як би це непопулярно не звучало.    

“[Нестача суддів у ВАКС] – дуже критична”

Одним із пунктів Ukraine Facility (програма фінансової допомоги Європейського Союзу для України, що передбачає направлення 50 мільярдів євро для підтримки бюджету України впродовж 2024-2027 років) є посиленням інституційної спроможності ВАКС, а саме – збільшення кількості суддів на 25 посад, зокрема на 10 посад суддів Апеляційної палати та 15 – першої інстанції. У червні було призначено двох суддів до першої інстанції. Наразі розпочався новий конкурс, який Вища кваліфкомісія суддів планує завершити у березні наступного року, а отже, призначення може бути десь до середини 2026-го.

Наскільки критична нестача суддів у ВАКС?

Дуже критична. У НАБУ заплановано збільшення на 300 працівників протягом трьох років. Це, у тому числі, персонал, що допомагатиме проводити досудове розслідування, щоб розвантажити детективів, які безпосередньо це роблять. І, очевидно, це впливає на швидкість розслідувань, а відповідно, збільшення кількості проваджень та обвинувальних актів, які надходять в суд. 

Вища кваліфкомісія все ж розпочала повторний конкурс до ВАКС та Апеляційної палати, і дійсно, за попередніми оцінками планує закінчити всі процедури до березня наступного року. Якщо не вдасться, то завершаться повноваження Громадської ради міжнародних експертів, без участі якої судді ВАКС не можуть бути відібрані. Я не схильна вірити, що повноваження ГРМЕ можуть бути продовжені, тому це останній шанс зміцнити інституційну спроможність ВАКС.

Сьогодні звучить чимало дискусій щодо доцільності участі міжнародних експертів у конкурсних процедурах в судовій системі. Яка Ваша думка з цього приводу?

Щодо всіх конкурсних процедур мені важко відповісти на це запитання. Можу лише сказати, що участь ГРМЕ у формування ВАКС та Апеляційної палати повністю виправдала себе. Упродовж шести років не було прикладу недоброчесної поведінки когось із суддів ВАКС, хоча маніпуляції для дискредитації окремих суддів і суду завжди наявні. Звісно, ми не повинні розслаблятися (посміхається – W). 

На початку червня представники Генерального директорату Європейської комісії з питань розширення та східного сусідства надіслали листа уряду з пропозицією про перевірку суддів Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду за участі міжнародних експертів за зразком ГРМЕ без встановлення, за який період така перевірка має проводитися. Як ставитеся до цієї ініціативи?

Ця пропозиція стосується Верховного Суду і вищих спеціалізованих судів, однак єдиним таким судом на сьогоднішній день є ВАКС. Я безумовно проти цієї ініціативи. Судді ВАКС проходили дуже прискіпливий і складний відбір. Упродовж шести років роботи не було жодного випадку недоброчесності когось із нас. Навіть якщо припустити, що така перевірка можлива, то мають бути чіткі правила до її початку. Оскільки будь-яка навіть хороша ініціатива може стати інструментом тиску. І мене це лякає, чесно кажучи. 

Під час засідання профільного комітету парламенту, де обговорювалася ця ініціатива, представники Верховного Суду зазначали, що у випадку запровадження такої перевірки, близько 80 суддів підуть у відставку. Які наслідки вона може мати для ВАКС?

Важко робити прогнози щодо ВАКСу, але в нас також є судді, які мають право на відставку. 

Судді ВАКС, як і в інших судах, – постійно перебувають в судових засіданнях. Втома, виснаження, вплив війни, постійні інформаційні атаки також даються в знаки. 

Крім того, хочу зазначити, що уже п’ятий рік зарплати суддів “заморожені”, тобто із 2020 року вони – на одному й тому ж рівні. Обмеження винагороди судді – це посягання на його незалежність. 

Тому важко передбачити, як колеги можуть відреагувати на нові “бонуси” у виді додаткових перевірок.

У суд надходять справи, де обвинувачення стосуються мільйонів, мільярдів гривень. Якщо суддя отримуватиме низьку зарплату, у нього завжди виникатиме спокуса отримати хабар.

На цю ситуацію можна дивитися з двох сторін. Держава має дбати про достойну винагороду для суддів, щоб сфера правосуддя була наповнена кращими і гідними. І умови винагороди, на які погоджувалися кращі і гідні при проходженні складних конкурсних процедур, не можуть змінюватися в гіршу для судді сторону. З іншого боку, якщо судді стає недостатньо грошей, на які він погоджувався за свою діяльність зі здійснення правосуддя, він завжди може змінити вектор своєї діяльності – адвокатські компанії, бізнес тощо. На посаді судді не можна вчиняти недобросовісно, виправдовуючи недостатністю зарплати і нестачею грошей. 

Яка зарплата, на Вашу думку, гідна для суддів ВАКС?

Мені видається, що та, що закріплена в законі, — гідна (За даними Вищої ради правосуддя, базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді вищого спеціалізованого суду, яким є ВАКС, – 105 100 грн. Судді також можуть отримувати доплати за стаж, надбавки тощо – W), але без штучних обмежень її розрахункової величини (наразі – це прожитковий мінімум). Щороку економічна ситуація в країні змінюється, і винагорода суддів має також варіюватися, залежно від цих процесів. 

Суд в цілому впливає на боротьбу з корупцією, як гадаєте, і чи можна взагалі його діяльність враховувати для такої оцінки?

ВАКС не бореться з корупцією. ВАКС – це орган правосуддя. Він здійснює оцінку діяльності органів, які борються з корупцією. 

Я категорична противниця того, що ВАКС спрямований “на посадки”. Якщо необхідні “посадки”, то суд не потрібен. Можна наклеїти на людину тавро корупціонера, але де в цій історії презумпція невинуватості, права людини, цивілізаційний розвиток, демократичні стандарти? Навіщо тоді суд? 

Ті, хто кричать про швидкі “посадки”, можуть уявити, що на лаві підсудних у ВАКС буде їхній родич або друг. Чи вимагатимуть вони тоді швидких посадок? Чи будуть хотіти, щоб суд ретельно оцінив докази, розглянув справу об’єктивно і всесторонньо?  

На суди звалюють всі проблеми, зокрема, тому, що судове рішення — кінцеве, як вершина айсберга. Мало хто з’ясовує, які були докази, чи діяв правоохоронний орган в законному порядку, чи правильно кваліфікував справу, чи затягували процес представники захисту і так далі. Чимало випадків, не лише у ВАКС, коли судовий процес завершується закриттям провадження у зв’язку з завершенням строку притягнення до відповідальності. Наприклад, справа Укркосмосу, що розглядалася в суді із 2019 до цього року. У підсумку один із обвинувачених помер, а другого визнали винуватим, але закрили провадження через строки давності.

То хто винен у цьому? Слідство, захист, суд?

Я знаю, що завжди звинувачують суди. І коли суди виконують положення закону щодо обов’язкове застосування альтернативного запобіжного заходу – застави, і коли виносять виправдувальний вирок, і коли закривають провадження — не лише через закінчення терміну давності, є й інші передбачені законом підстави. 

Якщо строки давності закінчилися, і особа по суті не понесла покарання, це не означає, що правосуддя не спрацювало. Правосуддя спрацювало.

Щодо деяких категорій справ треба давати судам більше часу для розгляду. Якщо пам’ятаєте справи щодо недостовірного декларування… Були справи, які заходили в суд за три тижні до завершення строків притягнення до відповідальності. А суд повинен їх розглянути у складі колегії… І попри те, що ВАКС за статистикою має менше справ, ніж районні суди, це досить специфічні справи, з сотнями сторінок бухгалтерської документації чи специфічної експертизи… Тому щодо таких справ судді потребують більше часу, щоб все з’ясувати.

Власне, щоб розвантажити суддів, і забезпечити більшу кількість справ, які одночасно розглядаються в суді, з минулого року ми почали розглядати окремі справи одноособово. І ми вже бачимо прискорення темпів розгляду справ, і мінімізацію потенційного закриття проваджень за строками давності.  

А це не впливає на кінцеве рішення? У трійці все таки треба, щоб більшість суддів зайняла певну позицію щодо вироку.

Думаю, ні. Така концепція — розгляд справ у складі трійки — була закріплена на початку створення суду, оскільки йдеться про складні справи у сфері топ-корупції, і такий формат розгляду був додатковою гарантією професійності розгляду й унеможливлення впливу на суд. Нині всі погодилися, що ця додаткова гарантія спрацювала і побоюватися немає чого, тому вона себе вичерпала, і певні категорії справи можна розглядати одноособово. 

Окремі адвокати закидають вам те, що берете участь у заходах разом із керівниками НАБУ, САП, НАЗК. І це, на їхню думку,  може свідчити про можливість позапроцесуального спілкування, а отже, — потенційного конфлікту інтересів. 

І я, і багато інших суддів ВАКС беруть участь також в заходах, де присутні адвокати. І в цьому немає нічого ненормального. Бо ті часи, коли суди і судді були закритими системами, – в минулому.

Наприклад, ваша поїздка в Японію у листопаді минулого року...

Це була не розважальна поїздка. Це було засідання Антикорупційної робочої групи для України (Anti-Corruption Task Force for Ukraine – ACT for Ukraine), в якій брали участь представники антикорупційних органів і ВАКС, міжнародні партнери. В межах цієї групи важливо надати інформацію про те, як в Україні все працює в антикорупційній сфері, і кожен орган був відповідальний за свою діяльність.

Звісно, часом я беру часть в окремих заходах, де й представники перерахованих вами органів. Але йдеться про обговорення робочих питань, і в жодному випадку – конкретних справ.

А якщо хтось, наприклад, навіть зманіпулює ситуацією і спробує дискредитувати вас, зокрема, і весь суд у вашій особі, заявивши протилежне?

Існують “червоні лінії”, які ми не переходимо в спілкуванні на заходах. Ті люди, з якими я спілкуюся, – адвокати, прокурори, судді – про це знають. Ми можемо говорити про проблеми, пов’язані із застосуванням положень КПК (Кримінального процесуального кодексу – W), але без прізвищ і справ.

“Спостерігається така тенденція: чим ближче до дебатів, тим більше в обвинуваченого бажання захищати Батьківщину”

Як на розгляд справ позначаються наслідки війни – мобілізація або виїзд за кордон учасників судових проваджень? Скільки справ зупинено, у зв’язку з цим?

Звісно, це уповільнює розгляд справ.

Спостерігається така тенденція: чим ближче до дебатів, тим більше в обвинуваченого бажання захищати Батьківщину.

Одна справа, наприклад, якщо людина з 2022 року служить у ЗСУ. Інша справа, коли під час дебатів оголошує – я не винуватий, але мобілізований. 

У зв’язку з цим, парламент підтримав ініціативу, щоб у корупційних справах саме суд визначав, чи зупиняти провадження в конкретній справі у зв’язку з мобілізацією. Часто ми практикуємо направлення запитів до Міноборони і до конкретної військової частини, щоб з’ясувати роль конкретного військового і його можливість брати участь у судовому засіданні в будь-якому форматі. І тоді приймаємо рішення про зупинення провадження чи продовження слухання.

А щодо тих, хто виїхав за кордон?

Так, є ті, хто виїхав, посилаючись на загрозу життю і здоров’ю, при чому навіть такі, які не мали на те законного права. Деякі навіть під час участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції не надають інформації, де вони знаходяться, нерідко з посиланням на те, що їх переслідують. 

Практика проведення судових засідань у таких випадках — різна. Хтось із суддів дозволяє участь із використанням власних технічних засобів, а якщо обвинувачений не виходить на зв’язок, то справа розглядається без його участі, є відповідна процедура кримінального провадження без участі підозрюваного, обвинуваченого.

“Суддя цінний тим, що має можливість здійснювати правосуддя”

У попередньому інтерв’ю зі мною одразу після обрання головою суду, ви казали, що “роль голови суду схожа на монарха в конституційній монархії. У суддів немає керівника, голова — це представник суду, що виконує адміністративні функції”. Ваші очікування співпали з реальними викликами на цій посаді?

Так, цілком. Адміністративні повноваження забирають багато часу. Спочатку всі організаційні процеси почалися швидко – конкурс, одноособовий розгляд, забезпечення, а останнім часом загальмувалися. При чому від суду ми зробили все можливе, нині справа – за відповідними рішеннями інших гілок влади. Зокрема, це стосується єдиного приміщення для суддів першої інстанції і нормального приміщення для Апеляційної палати. Ми навіть готові, щоб ті управління, які не дотичні до відправлення правосуддя першою інстанцією, перебували окремо. Це, звісно, не дуже зручно, але можна пристосуватися. Ми постійно комунікуємо з міністерствами, держорганами… То нам пропонують приміщення без вікон, то приміщення радіокомпанії на 80 тисяч квадратних метрів, коли ВАКСу потрібно всього 10 тисяч. Я не вірю, що питання з приміщенням не можна вирішити, але це точно потребує об’ємної роботи і, можливо, непопулярних рішень.

Яких, наприклад?

Наприклад, переміщення органу державної влади з великого приміщення, яке не використовується повністю, або припинення комерційної оренди в приміщеннях, що належать державним підприємствам.

Нещодавно після попереднього конкурсу до нас прийшли двоє суддів. Зі збільшенням суддів одночасно збільшується й апарат суду. І ми їх ледь розмістили. Після призначення всіх інших (13 суддів) – не матимемо такої можливості.

Провести конкурс і призначити суддів – це не просто поставити галочку в списку міжнародних зобов’язань. Суддя цінний тим, що він має можливість здійснювати правосуддя. А це про зали судових засідань, можливість розглядати справи колегіями без втрат цінного часу на логістику і узгодження дати судових засідань суддями, які розміщені в інших приміщеннях. Забезпечення інституційної спроможності ВАКС – одне з міжнародних зобов’язань. Всі знають про те, що це системне питання, але роблять вигляд, що проблеми з розміщенням немає. 

Чи впливає на роботу той факт, що судді так і не змогли обрати заступника голови суду?

Якщо говорити про роботу суду, то мабуть, ні. Якщо ж конкретно про голову суду, то на початку було складно. Зараз деякі процеси завершені, інші запущені, і ми в плановому порядку продовжуємо рухати їх. Але, сподіваюсь, найближчим часом ми все ж таки оберемо заступника.

Із пошуком компромісу в суді кілька разів були проблеми. Навіть Вас обрали керівницею з четвертого разу, якщо не помиляюся. Яка ситуація з пошуком порозуміння між суддями?

Якщо чесно, буває по-різному, безумовно, судді – настільки заклопотані від кількості справ, що не завжди мають час для спілкування, навіть на теми, пов’язані зі справами, в яких ми є членами колегії. А розташування у різних приміщеннях додатково ускладнює процес комунікації. Як в будь-якому колективі, у нас є моменти злагодження і непорозуміння. Але це – цілком типово для колективів. 

Коли закінчуються ваші повноваження як голови суду?

14 лютого наступного року. 

Станом на сьогодні, чи задоволені тим, що вдалося зробити на цій посаді? 

Загалом, задоволена. Звісно, це не персональне задоволення. Це робота всього колективу – суддів і працівників апарату. Було певне розчарування, коли перший додатковий конкурс до ВАКС фактично провалився, адже дуже багато зусиль докладено до реалізації самої ідеї збільшення суддів. Сподіваюсь, вдруге це не повториться. 

Я задоволена тим, що суд забезпечено на належному рівні, запроваджений одноособовий розгляд кримінальних проваджень, продовжуємо працювати над концепцією одноособового розгляду цивільних і адміністративних справ. Задоволена, що нам поки що вдається уникнути розширення предметної юрисдикції суду на розгляд адмінпротоколів НАЗК (Національного агентства з питань запобігання корупції – W).

Їх багато?

Були різні концепції законопроектів, що передбачали розгляд від 200 до 1800 протоколів у рік. Обговорювалося перерозподілити ці протоколи за суб’єктами, складами правопорушень. Наразі нам вдається стримати таке запровадження, оскільки навантаження суддів і так досить значне. Плюс – тимчасово ми розглядаємо справи щодо застосування санкцій про стягнення активів у дохід держави, які не є природними для ВАКС.

Скільки надходить санкційних справ?

Останнім часом небагато. Ми розглянули 70, кілька ще – на розгляді. Їх уже менше, ніж було від початку повномасштабного вторгнення. Але вони вимагають колегіального розгляду, це займає багато часу. Деякі справи можуть бути розглянуті упродовж кількох засідань, інші – розглядаються місяцями через обсяг матеріалів або кількості учасників.