У Шевченківському райсуді Львова 8 жовтня допитали двох очевидців, які перебували поруч із місцем злочину та бачили напад на мовознавицю Ірину Фаріон. 

В умисному вбивстві, повʼязаному з виконанням Фаріон громадського обовʼязку з мотивів національної нетерпимості, та незаконному володінні вогнепальною зброєю, обвинувачують 19-річного мешканця Дніпра Вʼячеслава Зінченка.

На початку засідання суд заборонив  відео- та фотозйомку під час допиту свідків.

Сусідка, яка бачила червоні рукавиці

Першою свідчила сусідка Ірини Фаріон. Допит розпочав прокурор Дмитро Петльований.

19 липня, у день вбивства, вона сиділа в садку біля будинків поруч із місцем вбивства і бачила, як невідомий чоловік сидів на лавці біля будинку на вулиці Масарика, 3. В якийсь момент він пішов до арки, за хвилину-півтори вийшов назад. У цей проміжок часу жінка втратила його з поля зору й не могла бачити, що він робив. Після цього чоловік повернувся на лавку й одягнув червоні рукавички. Ірина Фаріон з валізою стояла біля свого під’їзду, сказала свідка.

— Я встала, помалесеньку собі йду. Дивлюся, він надіває рукавичку червону. Одну з сумки витягує, потім ще одну. Пройшла я пані Ірину, і чую, щось пухнуло, як петарда. Я оглянулася: він побіг в арку, а вона впала і лежала, — розповідає свідок.

У той момент, за словами жінки, на вулиці більше нікого не було, окрім неї, Ірини Фаріон, незнайомого чоловіка на лавці та ще одного чоловіка, який мив руки біля машини. Останній свідчитиме наступним.

Свідок також зауважила, що до трагедії регулярно бачила невідомого на лавці чи стільці біля будинку. Він був одягнений в чорні штани, червону олімпійку, капелюх, окуляри, чорні кросівки. Особисто вона з ним не спілкувалася, однак, за її словами, сусіди між собою обговорювали незнайомця та вважали його підозрілим. Хтось мав коротку розмову із цим незнайомцем і той казав, що він з Тернополя, приїхав до знайомих, але немає ключів від квартири.

— Майже дві неділі сидів, – додала свідка.

— Ви сказали, що виходили о 10 годині дня і по 17 вечора ця людина начебто сиділа на лавці. Це було кожен день? — запитав Ігор Сулима, адвокат Зінченка.

— Кожен день.

— Ви так ствердно говорите. 10 година і 17 — це як робочий день, без обіду… Ви постійно слідкували за ним?

— Я не слідкувала. Я виходила з хати чи в магазин, чи що, я на пенсії. Він сидить. Я могла піти, він в той момент міг піти собі, але я його бачила постійно.

— Тобто з 10 до 17 години він постійно сидів? — уточнив адвокат.

Тут прокурор втрутився, звернувши увагу суду на те, що захист перекручує слова свідка: вона не стверджувала, що бачила чоловіка безперервно, а навпаки наголосила, що невідомий міг відлучатися. Суд підтримав це зауваження, попросивши сторони не коментувати показання свідків, а ставити лише уточнювальні запитання.

— Коли ви пройшли повз пані Фаріон… Через скільки метрів ви почули постріл?

— Я відійшла, ось тут вона стояла, я відійшла і чую постріл. Я оглянулася, а він побіг. Дивлюсь, що вона лежить.

— Тобто, ви пройшли три метри всього?

— Так. Сусіди кажуть: добре, що він тебе ще не стукнув по голові.

— Ось ви бачили, як він біг…

— Тільки спину…

— А чи бачили ви щось в руках?

— Нічого. Я ж мала, машина стояла. 

— Скажіть, будь ласка, про речі, які були біля пані Фаріон. Що там було? Одна валіза?

— На валізі стояла сумочка. 

—  Якщо ви можете пригадати, на якій відстані вона опинилася, коли лежала від того місця, де вона стояла? Три-чотири метри десь?

— Так.

— Ви не бачили, чи вона бігла, тікала?

— Ні.

— А крім звуку пострілу, петарди, ніяких звуків не було?

— Ні.

Потім ставити питання почав обвинувачений В’ячеслав Зінченко.

— Ви можете сказати, який зріст був у цієї особи (маючи на увазі, чоловіка, який втікав)?

— Десь 1,80.

— Чи можете ви сказати приблизний його вік?

— Молодий хлопчина, до 18 я би йому дала, більше ні.

Він також запитав, за якими ознаками жінка визначила, що це хлопець.

— Я ж проходила біля нього. Він сидів на лавочці, то що не видно? – відреагувала свідка.

На запитання обвинуваченого,  чи була ця особа постійно одна, чи з кимось спілкувалася або проводила час, жінка відповіла, що бачила його лише одного і він ні з ким не контактував. На запитання, чи невідомий їв або пив, вона сказала, що цього не помічала. Також зазначила, що не бачила в нього навушників — лише капелюх і окуляри.

— Після вчинення злочину на місці події ви бачили може якусь гільзу біля машини? – продовжував допит Зінченко.

— Ні, я не бачила нічого. Я прийшла і пішла. І тут же поліцію викликали, “скора” приїхала.

— Чи заходила ця особа в під’їзд якийсь?

— Так, як ви, так? Ви заходили в цей [арку].

Суддя уточнив, що йдеться саме про під’їзд. Жінка цього не бачила.

— Чи бачили в тієї особи телефон?

— А я шо заглядувала за телефоном? Не бачила.

— Ви сказали, що пані Фаріон до цього протягом двох тижнів заходила, виходила, і ця особа сиділа собі спокійно. Тобто ця особа і Фаріон перетиналися, але ніякої реакції не було?

— Ні, ви спокійно сиділи на лавочці, вона собі могла і на цю сторону піти, і на цю, ніхто її не чіпав. Вона і на роботу, і з роботи йшла.

— Чи можете ви вказати, яка була стрижка в цієї особи: коротка, некоротка? Якого кольору волосся?

— Чорне волосся таке закручене, кучеряве таке. Не дуже довге. Шляпа була.

— Звідки ви почули сам постріл?

— Позаду себе.

— За якими ознаками ви зрозуміли, що особа, яка сиділа на лавці, і особа, яка втікала, це одна і та сама особа?

— Як сталася трагедія, особи вже не стало на лавочці. Я по шляпі побачила. 

Після завершення допиту суд оголосив перерву — надійшло повідомлення про замінування будівлі. Присутніх попросили залишити залу суду.

Чоловік, що викликав «швидку»

Після перевірки будівлі засідання поновили. До зали запросили другого свідка — майстра з підключення інтернету, який у день вбивства проводив перепідключення інтернету у під’їзді на Масарика, 3.

Забруднивши руки об вапно на стіні під час роботи, свідок вирішив піти до своєї машини, припаркованої біля п’ятого під’їзду, щоб їх помити. Прямуючи від сьомого під’їзду до автомобіля, він звернув увагу на Ірину Фаріон.

— Стояла жінка з валізою, тримала телефон в руках, склалось таке враження, що вона чекала таксі. Я пішов далі. На лавці сиділа людина в окулярах, дуже кинулось в очі, чорний капелюх і таке кольорове вбрання. Коли я вже підійшов до машини, він почав рухатись до мене. Коли я відкривав багажник, він проходив біля мене, ми розминулися. Я дістав пляшку з водою, повернувся в сторону під’їзду, там зелень і почав мити руки. Через деякий час почувся наляканий крик і вибух, постріл. Я обернувся, кинув пляшку і почав швидко рухатись в ту сторону. В той момент та людина, яка сиділа на лавці і яка проходила повз мене, тікала, бігла в арку, з того місця, де був звук, — розповів свідок.

Чоловік розгубився, коли побачив, що жінка, яка кілька хвилин тому стояла з валізою, вже лежить на землі. Він запитав, чи все добре, але жінка не відповідала. Свідок оглянув візуально й не помітив поранень:

— Оглянувши ще раз, але вже зайшовши зі сторони голови, я побачив кульове поранення, дірку в голові, грубо кажучи. І зразу почав набирати «швидку». 

Медики приїхали оперативно, переклали Фаріон на ноші та розпочали реанімаційні заходи вже в машині швидкої допомоги.

Під час допиту прокурора чоловік пригадав і попросив доповнити свої свідчення: коли вони з колегами приїхали на об’єкт, незнайомець уже сидів на лавці, це було близько шостої вечора. Увагу привернуло «цікаве вбрання» незнайомця: «Для мене це були незвичні окуляри, панама велика і по одягу якась кофта червона з білим, широка, не по розміру».

— Тобто вперше ви його побачили там [на лавці]. Далі ви куди пішли?

— До машини.

— Вдруге ви його помітили через скільки часу?

— Це він вже почав до мене рухатись, коли я відкривав, він вже рухався. Це, не знаю скільки по часу, хвилина, може менше.

— Ви його помітили на якій відстані від себе приблизно?

— Як звідси до дверей.

Наступного разу свідок побачив незнайомця вже після пострілу, коли той біг у напрямку арки. За його словами, чоловік рухався між машинами зі сторони, де перебувала потерпіла. Відстань від місця, де лежала Ірина Фаріон, до арки він оцінив приблизно у 10-15 метрів.

— З того часу, як ви почули звук, до того часу, як ви помітили цю особу, яка забігає в арку, скільки часу пройшло?

— Це було моментально. Крик, звук.

— У дворі, в тому радіусі, який був у вашому полі зору біля автомобіля, біля потерпілої, біля арки ще якісь особи були?

— Ні, не бачив.

Тоді до допиту долучилася прокурорка Олена Данилів.

— На що ще ви звернули увагу? Чи тримав він щось в руках?

— Як я попередньо зазначав, щось чорне, якийсь предмет, щось було в руці, коли він біг в арку. Що конкретно, я не можу сказати, бо в мене була якась паніка. В цей момент я хотів бігти за ним, але мене щось тормозило. Важко сказати, я не можу це пригадати.

— Тобто це був предмет, схожий на зброю, що це було?

— Щось таке чорне, щось з довгим, точно не можу сказати.

— Добре, мене цікавить постріл, який ви чули, опишіть цей звук.

— Це було схоже на сильну петарду, то не такий був легенький звук, а сильніший. Спершу була думка, що це хтось може кинув петарду, щоб налякати, і від того вона впала.

— По часу крик і звук оцей, скільки часу?

— Долі секунди.

Донька Ірини Фаріон Софія Особа запитала, чи було багато крові, коли свідок підійшов до неї:

— Ні.

Після цього захисник Зінченка Ігор Сулима уточнював, чи бував свідок раніше за цією адресою, у якій саме квартирі він того дня працював, а також чи потребувалося під час підключення кабелю електроживлення.

— А 18-го ви були там?

— Важко сказати, я не пам’ятаю. Це було перепідключення по всьому районі. Тобто це могли бути різні адреси.

— Тобто 19-е ви пам’ятаєте, а 18-е не пам’ятаєте?

— 19-е я запам’ятав, бо сталася подія.

Захисник запитав, чи можна продемонструвати відеозапис, на якому видно, що свідок перебував за цією ж адресою 18 липня, за день до вбивства.

— Ваша честь, свідок дуже чітко пам’ятає 19 число. Я запитався, чи були ви напередодні. Свідок каже, що не пригадує.

— Я ж сказав, що напередодні були в різні дні. Я не пригадую число.

Після цього захисник повернувся до обставин моменту вбивства, продовживши ставити свідку запитання, пов’язані з подіями того дня.

— Ви проходили попри потерпілу. Вона стояла, ну ви чоловік, маєте автомобіль, дозволю запитати вас, чи пам’ятаєте між якими машинами і де саме стояла потерпіла?

— Саме марки я не пам’ятаю.

— Вона була перед машинами чи як стояла?

— Здається, між двома машинами на проїжджій частині.

— Ще були машини?

— Попереду якісь були машини, далі також була одна машина, друга і третя — моя, ближче до 5 під’їзду.

— Коли ви почули постріл, повернулися, пані Фаріон вже лежала на тому місці, де вказували на схемі?

— Це був крик, постріл, я повернувся, і коли я вже біг, то тоді побачив.

— Від того місця, де вона стояла, і де ви її побачили, скільки метрів?

— Метрів 5-6, на слідчому експерименті вимірювали.

— Ви були першим, хто прийшов на місце скоєння злочину?

— Так, я перший.

— Крім вас нікого не було?

— Мені здається, в той момент нікого не було. Потім вже почали сусіди підбігати, десь там, виявляється, сиділи ці бабульки.

— Щось бачили біля машини? Може, гільзу?

— Ні, нічого не бачив.

— А швидка допомога куди під’їхала, прямо до неї?

— Не біля самого тіла, далі.

— Валізи, її особисті речі залишились на місці?

— Так, на місці. Прийшли сусіди, щось там почали, ті валізи в «швидку» віддали потім.

— Крім вас до потерпілої хтось підходив?

— Потім вже підходили всі.

— Ви викликали «швидку»?

— Так.

— А поліцію?

— Ні. Я так зрозумів, що вони вже самі передали.

Захисник уточнив, що саме свідок бачив у руках у незнайомця та нагадав, що в протоколі допиту зазначено: він бачив у незнайомця чорний предмет, схожий на пістолет. Свідок пояснив, що бачив у нього щось чорне та подовжене, схоже на ствол, однак сумнівається й не може точно описати предмет. 

— В той час, коли він рухався повз вас, ви бачили якісь предмети? — уточнив захисник Володимир Вороняк.

— Ні.

— На руки не звертали уваги?

— Ні.

— Ви можете сказати, чи були в нього рукавиці?

— Не можу сказати.

— Ви бачили в руках у нього якийсь предмет, в якій руці?

— Правій.

— Ви звернули увагу на руку?

— Так, не можу пояснити.

—  Якщо ви звернули увагу на руку в той час, ви побачили який предмет? Чи була рука в рукавиці чи без?

— Щось чорне було. 

— То може це була рукавиця?

— Щось чорне.

Потім запитання свідку ставив обвинувачений В’ячеслав Зінченко. Він уточнював, чи перебував незнайомець сам, чи з кимось спілкувався, чи їв або пив, а також за якими ознаками свідок визначив, що це був чоловік. Питав про наявність навушників, зачіску, сумку та місце, звідки свідок почув постріл. Свідок відповів, що бачив одну особу, не помічав навушників чи сумки.

— Ви стверджуєте, що особа, яка сиділа на лавці і особа, яка бігла, це одна й та сама особа. Ви це стверджуєте за схожістю ознак. Чи бачили ви якісь ознаки, характерні для однієї конкретної особи? Подразнення на обличчі чи щетина?

— Капелюх, окуляри, одяг.

Після цього засідання завершилося. Наступне заплановане на 15 жовтня.

Про допити попередніх свідків читайте:

«Він спитав, чи можу я переробити стартовий шумовий пістолет під травматичний». У справі щодо вбивства Фаріон допитали сімох свідків