Київський апеляційний суд 25 березня залишив у силі довічний вирок Артему Косову, обвинуваченому в умисному вбивстві з хуліганських мотивів неповнолітнього Максима Матерухіна 7 квітня 2024 року на столичному фунікулері.
Захисники Косова та він сам оскаржили вирок першої інстанції, вимагаючи змінити кваліфікацію на вбивство через необережність та зменшити покарання. Суд відхилив їхні скарги.
Про перебіг останнього засідання в апеляції — у матеріалі Watchers.
“Не провокували Косова”: дослідження відео
Незадовго до засідання біля судової зали зібралися батьки, рідні загиблого, друзі та небайдужі. Вільних місць у залі не залишилося, слухачі кучкувалися один біля одного, тримаючи фотографії Максима Матерухіна. До зали зайшли судді, запанувала тиша.
В іншій стороні зали у скляному боксі, перебираючи стопи листів і документів, сидів обвинувачений Артем Косов. Напередодні він просив суддів переглянути окремі відео повторно. З них і почали.
Спочатку на екран вивели чотири декілька секундні “кружечки” з телефону дівчини, яка їхала того дня у фунікулері. На деяких з них чутно голос нібито Косова, який вживав ненормативну лексику та говорив з компанією підлітків. Розібрати, до кого саме вони були адресовані, — складно. Оскільки досліджувані дані були короткими, суд прийняв рішення висловлюватися кожній стороні після кожного відеодоказу.
Першим слово взяв захисник Косова Роман Щетніцький. Він зазначив, що це відео спростовує обвинувачення у частині, що Косов погрожував Максиму Матерухіну фізичною розправою. Сам обвинувачений підтвердив позицію свого адвоката й сказав, що на відео немає фрагменту, де би йшлося про прямі погрози загиблому.
Адвокат сімʼї потерпілих Олександр Панченко заперечив твердження обвинуваченого та його захисника й сказав, що це відео є неповним, оскільки фунікулер їде довше, як раніше це зазначив сам суддя Олег Ігнатюк, й не може бути повністю відображенням всієї розмови між Матерухіним та Косовим.
“На цьому відео чітко продемонстровано, що підлітки не провокували Косова. Натомість він, незважаючи на присутність у вагоні маленьких дітей, поводив себе некоректно, що доводить його хуліганські мотиви. Окрім цього, це відео підтверджує покази свідків, які ми отримали до того, як було долучено цей відеодоказ”, — сказав адвокат.
Прокурорка Олена Васильєва завила, що ці відео точно не на користь підсудному, оскільки вони підтверджують, що з боку підлітків чи Матерухіна не було образлих чи принизливих слів, якими би вони могли спровокувати Косова.
“При цьому на одному з них було чітко чути два слова: “шість секунд” та “покласти”, які підтверджують покази свідків, слова Косова, що “він може покласти будь-кого за 6 секунд”, — підкреслила вона.
“Неконтрольований розвиток конфлікту, а не цілеспрямоване нанесення ударів”
Наступним суд переглянув відео зі стаціонарних камер на станції фунікулера, де зафіксовано момент, як Косов та Матерухін падають, в результаті чого підліток отримав смертельні поранення. Майже на перших його секундах зала поринула в тишу. На очах декого з людей виступали сльози.
“Тут (на відео — W) демонструється, що фактично один мій підзахисний намагається надавати медичну допомогу. Як він біг до чергового на станції взяти жгут і лишається сам, не йде з місця події, для надання домедичної допомоги”, — сказав адвокат обвинуваченого, коментуючи відео.
Косов же сказав, що у вироку першої інстанції вказано, що за показами свідків він залишився і надавав допомогу загиблому, а значить не бажав йому смерті.
“У протоколі відеозапису слідчий вказав, що я роблю рух обома руками, підтягую до себе, після чого ми падаємо, а група людей підходить і починає вчиняти рухи, схожі на удари ногами. На відео видно, що якихось прицільних ударів не було. Я не залишаю місце події, намагаюся оцінити стан потерпілого та надати допомогу. Я ніякого спротиву не чинив. Покази слідчого також кажуть про неконтрольоване падіння. Механізм виглядає як неконтрольований розвиток конфлікту, а не нанесення смертельних ударів. Я не очікував таких наслідків, я не хотів їх. Це відео спростовує всі звинувачення прокурора, покладені в основу вироку”, — додав підсудний.
Наступним взяв слово адвокат сімʼї Матерухіних.
“Ми мали змогу бачити на відео, що після виходу з вагону фунікулера Косов йде до Максима — це і є цілеспрямованість. Він висовує дві руки, хватає Максима й кидає його. Те, що він не утримався, не виключає його участі та відповідальності за наслідки. Знову хочу звернути увагу, що людині, яка розуміється на наданні домедичної допомоги, було одразу зрозуміло, що там нічого не можна було вже зробити”, — сказав він.
Інший представник обвинуваченого Станіслав Іваницький додав, що окрім доказу цілеспрямованості, відео повністю підтверджує покази всіх свідків.
Прокурор Ткачук зазначив, що необхідно повернутися до фактів.
“Як зазначено у протоколі, кидок відбувся на 36 хвилині, і сторона захисту це підтверджувала у своїх поясненнях. Косов же почав надавати медичну допомогу на 38 хвилині. За висновками судмедекспертів, смерть настала упродовж хвилини. Тобто до того, як Косов почав надавати медичну допомогу. Чи можна припустити, що людина, навіть будучи у стані алкогольно спʼяніння, з такими навичками надання домедичної допомоги, не розуміла, що накладає жгут вже мертвій людині? Я сумніваюся. А тому сторони у цьому провадженні оцінюють це відео по-різному, бо одна — хоче притягнути до відповідальності, а інша — її уникнути”, — сказав державний обвинувач.
Останній доказ, який суд дослідив того дня, був висновки судово-медичної експертизи. Косов наполягав, що вона виключає можливість кидка.
Суддя поправила підсудного й сказала наступне:
”В експертизі сказано, що виключається можливість кидка через стегно”, — уточнила суддя Оксана Рудніченко.
“Так, але сторона обвинувачення не зазначала, що це саме був цей кидок. На відео видно, що там немає кидка. Там є падіння. Свідки зазначили, що “вони впали на сходи”, — відповів Косов.
Адвокат потерпілих зауважив саме на неконтрольованому падінні.
“Неконтрольоване падіння — це коли особа не може контролювати це падіння і не може його амортизувати, тому що його або кидають з прискоренням, або якимось чином блокують йому руки або ноги, через що він не може замортизувати і уникнути наслідків падіння”, — сказав він.
Після цього суддя запитала у нього, звідки в нього така впевненість у цих твердження, адже цього у висновку експертів не було.
Захисник відповів, що він посилається на покази судмедексперта, який виступав у суді першої інстанції.
Після цього суддя звернувся до обвинуваченого з питанням:
“Експертом зазначено, простими словами, що ви підійшли, підтягнули до себе, розвернули загиблого і кинули з прискоренням. Що це було не випадково, а цілеспрямовано. Ви заперечуєте такий розвиток подій чи ні?”, — запитав суддя Олег Ігнатюк.
“Ні, я не заперечую. Але експерт так сказав, бо на відео видно, що ми впали, і тому вони вказали, що міг бути кидок. Але в подальшому експерти встановили, що це була втрата рівноваги”, — відповів Косов.
“Довічний вирок означатиме справедливість для нашої сімʼї”: дебати
Після цього сторони перейшли до дебатів.
Адвокат Косова резюмував все, що в той день відбувалося в суді, й наполягав на тому, що покарання, яке виніс суд першої інстанції, є занадто суворим. Він просив дати можливість обвинуваченому виправитися.
Після нього з довгою промовою виступив сам підсудний. Схожі слова він сказав і в останньому слові – фінальному етапі судового розгляду перед оголошенням вироку.
“Це така обставина, яка сталася трагічним наслідком, і я дуже жалкую про ці події, які стались. Я людина, я не камінь. В мене також є співчуття. Я визнаю факт того, що загинула людина. Мені за це дуже прикро. Якби я міг би щось повернути, я би повернув. Якби я міг зробити щось для відвороту цих наслідків, я би зробив. Я не та людина, яка бажає комусь смерті. Я повинен був бути взірцем ввічливості та стриманості, так як я військовослужбовець… Я ці обов’язки порушив. Мені за це прикро і соромно, дуже соромно. Я розкаююсь у цій ситуації.
Загинула дуже молода людина. Я просто не знаю, як виправити цю ситуацію. В мене є розуміння того, яке це горе сталося у батьків загиблого. Я це розумію дуже прекрасно. На жаль, я не можу змінити ці обставини і повернути людям сина. Якби була можливість, я б це зробив. Жодна людина не заслуговує на смерть. Жодна. Людина повинна жити. А цей момент, який призвів до того, що ми зараз обговорюємо страшну ситуацію — мені треба з нею жити. І я це розумію. Я не відмовляюсь від покарання, але покарання повинно бути співрозмірним. А цей вирок не залишає навіть шляху до виправлення”, — сказав Косов.
Представник потерпілих наполягав на тому, що виправитись може тільки та особа, яка усвідомлює свої незаконні дії.
“По виступам і обґрунтуванню доказів Косова в апеляційному суді ми бачимо, що він розказував: “Я не я, впав, очнувся і побачив труп, все в крові». Ну, вибачте, але це не визнання вини, це не розкаювання. А фраза: “Я не камінь, в мене є співчуття”, він хотів вибачитись, а трошки цинічненько вийшло. “Ну да, у вас загинув син, я вам співчуваю” — це доволі цинічно виглядає і явно не як розкаяння чи визнання вини. Він каже, що визнає факт, що загинула людина, але не визнає, що саме через його дії”, — сказав адвокат.
Далі слово взяв тато загиблого Максима.
“Уже два роки з нами немає нашого сина Максима, якого вбили під час прогулянки у мирному Києві. У мене досі перед очима те, як він народився, як пішов у перший клас. Але я більше ніколи не побачу, як він стає студентом, як створює власну родину чи здобуває перемоги у футболі. У моїй пам’яті закріпилася лише одна картина — його тіло у труні. Справедливим вироком для нашої сім’ї є тільки один — це пожиттєве позбавлення волі. Це не поверне нашої дитини, але це єдине покарання, яке зможе дати нам відчуття справедливості. Тоді я буду сподіватися, що жодна п’яна особа більше не захоче вбити невинну людину, заради своєї втіхи, знаючи, що може отримати пожиттєвий вирок”, — крізь сльози він звернувся до колегії суддів.
Прокурори ж просили відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту й підтвердити пожиттєвий вирок Шевченківського райсуду Києва, посилаючись на законність вироку, відповідність юридичної кваліфікації та необґрунтованість аргументів сторони захисту.
Після останнього слова обвинуваченого суд пішов до нарадчої кімнати. У цей час присутні не стримували сліз та свого ставлення до Косова. Вони казали, що це його “останнє слово”, що він має понести це покарання, має розкаятися. Сам же Косов сидів у півоберта від частини залу, де були журналісти та вільні слухачі. І жодного разу не повернувся.
Коли колегія суддів вийшла, залу заповнила тиша.
“Рішення Шевченківського районного суду міста Києва залишити без змін”, — оголосила головуюча.
Після цих слів присутні в залі зааплодували і почали викрикувати слова вдячності.
