Увечері 7 квітня 2024 року у вагоні столичного фунікулера їхала група підлітків. Вони розмовляли, жартували і сміялися. Серед інших пасажирів був працівник Управління державної охорони Артем Косов і його друг – військовослужбовець Сергій Бояр. Останні були напідпитку. 

За словами свідків, раптово Косов почав чіплятися до неповнолітніх, видаючи в їхню сторону образливі репліки. А після виходу з вагона накинувся на одного з хлопців – Максима Матерухіна. У результаті нападу той вдарився у вікно і розбив його. Скло порізало йому шию, від втрати крові хлопець помер.

Невдовзі після цього Косова взяли під варту, а влітку того ж року — справу передали до суду для розгляду по суті. Йому пред’явили обвинувачення у вбивстві з хуліганських мотивів. 

Прокуратура та потерпілі вимагали довічного увʼязнення обвинуваченому. Його захист наполягав на тому, що дії підсудного треба перекваліфікувати на вбивство з необережності. 

22 вересня 2025 року, у переддень дня народження Максима Матерухіна, Шевченківський райсуд Києва засудив до довічного увʼязнення Косова.

Репортаж Watchers із оголошення вироку.

Очікування справедливості 

Пообіді 22 вересня біля сто першої зали у Шевченківському райсуді столиці збираються люди. До оголошення анонсованого суддями вироку – майже година. 

Батьки Максима Матерухіна, його родичі, друзі очікують, коли судова охорона відкриє двері зали суду. І спілкуються про справедливість.  

«Добитися справедливості — основна мотивація. Я жодного засідання не пропускала. Всі працюють, всі чимось зайняті, у всіх є родини та діти, але всі йдуть в суд добиватися справедливості. Це неможливо пояснити, це щось внутрішнє», — каже у розмові з Watchers викладачка столичного університету Олена.

За її словами, влітку минулого року мати Косова писала скарги на неї в університет, щоб її звільнили. 

«Писала, мовляв, я займаюся не тим, чим треба, бо ця справа мене не стосується”, – розповідає жінка, додаючи, що у виші її позицію підтримували, а відвідування судових засідань не впливало на її викладацьку діяльність. 

Узимку цього року неповнолітнім друзям Максима Матерухіна, а також дорослим, які підтримують його родину, надходили погрози у соціальних мережах. Одній із неповнолітніх дівчат в коментарях у соцмережі невідомий написав, що вона нібито «скоро зустрінеться з Максом». А одному з хлопців невідомий, представившись нібито правоохоронцем, написав в одній з соцмереж: «пальчик сломаю тебе». Крім того, за жінкою з групи підтримки, яка ходила на суди, ймовірно слідкували, адже невідомі надіслали їй фотографію з її пробіжки. 

На початку лютого цього року перед початком засідання, коли учасники очікували у коридорі, медійники записували коментарі присутніх. Журналістка телеканалу «Ми — Україна» Вікторія Дмитренко почала знімати телефоном матір Косова Людмилу, втім, остання раптово вихопила у журналістки з рук телефон, розвернулась і пішла з ним. Медійниця попрямувала за нею і просила віддати телефон. Натомість, за словами журналістки, матір Косова вдарила її по обличчю. Поліція відкрила за цим фактом кримінальне провадження.

Почути вирок Косову прийшла й акторка театру та кіно Олена. Вона також сподівається на справедливість – «щоб винний отримав по заслугах, щоб така ситуація ніколи не повторилася».

Чимало присутніх тримають портрети Максима, деякі прийшли у футболці з його фото. 

Довічне

Близько 15-ї години судовий охоронець відчиняє двері зали суду, де у скляному боксі, опустивши очі, вже сидить Артем Косов. 

Близько 12 телевізійних операторів розставляють камери і мікрофони по залу. Традиційно при цьому не займаючи перший ряд місць, де упродовж усього судового процесу сідають батьки Максима Матерухіна та його дядько. Косов тим часом крадькома роздивляється натовп присутніх. Після чого відводить погляд до вікна. Ні його матір, ні дружина на фінальне засідання не прийшли. Упродовж останніх засідань у справі їх також не було. 

Генпрокурор Руслан Кравченко заходить до зали останнім, і перед тим, як зайняти місце за столом сторони обвинувачення, вітається з батьками Максима. 

Вільні слухачі шепочуться, обговорюючи покарання, яке вважають доцільним для обвинуваченого, проте пильно стежать за дверима, в які має заходити колегія суддів. 

«Встати, суд іде», — оголошує секретар судового засідання, намагаючись вигукнути якомога голосніше. У цю мить зал охоплює тиша. Трійка суддів займає свої місця у залі. Головуюча Оксана Голуб коротко зачитує вирок:

«Косова Артема Володимировича визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 7 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України, і призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі». 

Зал починає аплодувати. «Тепер ти вбивця офіційно!», — вигукує хтось із присутніх у бік Косова, тим часом колегія суддів виходить із зали.

Батьки Максима обіймаються, не стримуючи сліз. А конвой поспіхом виводить Косова.

«Йому довічне за вбивство нашого сина» 

Біля виходу із суду до журналістів підходять батьки Максима Матерухіна.

«Ми цього дуже довго чекали. Це найкращий подарунок завтра Максу на день народження. Завтра (23 вересня) йому виповнилося би 18 років… Це неймовірні емоції, їх навіть не описати словами», – каже його мати Ірина.

«Це — справедливість, вона настала. Всі почули, що йому – довічне за вбивство нашого сина. Він отримав те, на що заслуговує», – додає вона.

Згадала вона й матір Косова: «Відсутність мами Косова на оголошенні вироку не здивувала. Я би хотіла сказати, що їй соромно в очі нам подивитися, але їй не соромно. Ця людина до сих пір ставить під моїми постами, коли пишуть різні гадості, вона ставить реакції». 

«У Максима завтра міг бути день народження, але його вже не буде, тому я вважаю, що кожен, хто вбив дитину, або неповнолітню особу, повинен отримати довічне увʼязнення», – каже журналістам генпрокурор Руслан Кравченко. І додає, що прокуратура готова відстоювати свою позицію і в апеляції, і в касації, у випадку, якщо Косов оскаржить рішення першої інстанції. 

Генпрокурор долучився до цій справі у серпні цього року, коли суд досліджував докази. Приблизно в цей же час зі справи вийшов адвокат Косова за договором Богдан Кушнір, який то подавав клопотання про відкладення розгляду, то не приходив на слухання. На одному з засідань в апеляції він руками показував вільним слухачам жест «замовкніть», коли ті намагалися поспілкуватися із ним. Раніше суд усунув зі справи другого захисника Косова — Дмитра Зимницького із центру безоплатної правової допомоги. Це сталося через неявки на засідання. Після цього Косову призначили іншого захисника безоплатної допомоги — Романа Щетніцького. 

Адвокат родини загиблого Олександр Панченко вважає, що сторона захисту не мала шансів переконати суд у своїй позиції, оскільки не мала доказів. 

«Ми робили все, щоб був такий вирок [довічне увʼязнення]. У захисту була своя інтерпретація, але аргументів не було. Вважаю, що всі докази підтверджують, що Косов – винен. Дуже гарно і обширно прокурори підсумували і довели, що це було вбивство з хуліганських мотивів. Там не було якоїсь необережності. Докази розглядаються у сукупності: його поведінка, його діяння, покази свідків, які вказують на його попередню поведінку, на його реакцію на слова дітей, на його направленість до того, щоб підійти до Максима і нанести ушкодження. Це не було випадково», — зауважив він у коментарі Watchers.

Присутні схвально обговорювали вирок, ділились між собою думками, зокрема про те, що попереду апеляція. А приблизно за годину почали розходитись. 

Ввечері під дописом Ірини Матерухіної у Facebook щодо вироку користувачі висловлювали підтримку.

«Вся Україна спостерігала за цим процесом і просто б не пробачила іншого вироку! Це не поверне Макса, не зменшить біль, але хоча б кара для вбивці буде не міфічна, а справжня», — йшлося в одному з коментарів.