Європейський суд з прав людини 14 жовтня прийняв рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Грузія проти Росії (IV).
Рішенням від 9 квітня 2024 року щодо суті справи (див. “Короткий виклад”) ЄСПЛ постановив, що з боку російської федерації мали місце різні адміністративні практики, пов’язані з “відмежуванням” самопроголошених регіонів Абхазії та Південної Осетії від території, контрольованої урядом Грузії, які становлять порушення статей 2, 3, 5 § 1 та 8 Конвенції, а також статті 1 Протоколу №1, статті 2 Протоколу № 1 та статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
Йдеться, зокрема, про надмірне застосування сили; жорстоке поводження; незаконне затримання; незаконні обмеження щоденного пересування через адміністративний кордон та доступ до житла, землі та сімей; а також відмова у праві на освіту грузинською мовою.
Уряд Грузії стверджував, зокрема, що людей було вбито під час спроби в’їзду до Абхазії чи Південної Осетії або виїзду з них, а інших було заарештовано, затримано та/або жорстоко поводитися за «незаконний перетин» адміністративних ліній кордону. Людей було позбавлено землі, яку вони використовували для сільського господарства, сім’ї було розлучено, а дітей було змушено вибирати між навчанням російською мовою та здійсненням довгих та небезпечних подорожей до контрольованої Грузією території для навчання в школі.
У рішенні щодо суті скарг (2024) ЄСПЛ постановив, що він має достатньо доказів, зокрема списки жертв, свідчення, повідомлення ЗМІ та міжнародні матеріали, щоб зробити висновок поза розумним сумнівом, що випадки, про які йдеться, не були поодинокими та були достатньо численними та взаємопов’язаними, щоб становити систему порушень.
Більше того, очевидна відсутність ефективного розслідування таких випадків та загальне застосування заходів до всіх причетних осіб довели, що така практика офіційно толерувалась російською владою.
Оскільки факти, що призвели до порушення Конвенції, мали місце до 16 вересня 2022 року – дати, коли російська федерація перестала бути стороною Конвенції, Суд мав юрисдикцію розглядати вимоги про справедливу сатисфакцію за статтею 41 Конвенції.
У рішенні щодо справедливої сатисфакції Суд, відповідно до принципів та методології, застосованих у рішенні Грузія проти Росії (I) (щодо справедливої сатисфакції), Суд розглянув групи заявлених потерпілих від порушень, встановлених в рішенні щодо суті (2024), щоб переконатися, що фактичні твердження Уряду-заявника були правдоподібними, а їхні вимоги належним чином обґрунтованими. Він ґрунтував свої висновки виключно на документах, поданих йому Урядом-заявником, зміст яких мав вважатися беззаперечним за відсутності будь-яких документів або коментарів, поданих у відповідь Урядом-відповідачем.
Суд зазначив, що Комітет міністрів Ради Європи продовжує здійснювати нагляд за виконанням рішень Суду проти російської федерації, яка, відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції, була зобов’язана їх виконувати, незважаючи на припинення її членства в Раді Європи.
Відповідно до практики Суду, Уряду-заявнику під наглядом Комітету міністрів необхідно створити ефективний механізм розподілу вищезазначених сум між окремими потерпілими з урахуванням вказівок, наданих Судом, протягом вісімнадцяти місяців з дати виплати їх Урядом-відповідачем або протягом будь-якого іншого строку, який Комітет міністрів вважатиме за доцільне.
Відповідно до статті 44 Конвенції, це рішення Палати не є остаточним. Протягом тримісячного періоду після його винесення будь-яка сторона може звернутися з клопотанням про передачу справи до Великої палати Суду. Якщо таке прохання подається, колегія з п’яти суддів розглядає, чи є підстави для подальшого розгляду. У такому разі Велика палата розглядає справу та виносить остаточне рішення. Якщо прохання про передачу буде відхилено, рішення Палати набуває статусу остаточного в цей день.
Після того, як рішення набуває остаточного статусу, воно передається до Комітету міністрів Ради Європи для нагляду за його виконанням.
_______________________
Тексти рубрики Погляди відображають винятково точку зору автора. Точка зору редакції Watchers може з нею не збігатися.