Європейський суд з прав людини 20 січня ухвалив рішення у справі “Бекіров та інші проти Росії” (Bekirov and Others v. Russia, № 70557/14 та 42 інші, 20 січня 2026 року), яка стосується порушення права на мирні зібрання щодо 43 індивідуальних заявників, які на момент подій у справі проживали в Криму.
Заявники є мешканцями Криму, більшість з яких мають кримськотатарське походження. Вони брали участь у демонстраціях у Криму в період з 2014 до 2017 років з метою висловлення своєї проукраїнської позиції або протесту проти різних переслідувань, які російська влада здійснювала проти членів кримськотатарської громади.
Кожен був притягнутий до адміністративної відповідальності – у когось штраф, деякі заявники отримали адмінарешт. У деяких випадках заявників затримували та відвозили до відділків поліції.
Визнавши свою юрисдикцію розглядати справи, оскільки відповідач здійснював ефективний контроль над територією з 27 лютого 2014 року (“Україна проти Росії (щодо Криму)” (Ukraine v. Russia (re Crimea)), ЄСПЛ вирішив, що у даному випадку необхідним є розгляд в контексті права на свободу мирних зібрань (стаття 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини)). Крім того, деякі заявники порушили питання щодо права на свободу (стаття 5 ЄКПЛ) та права на справедливий суд (стаття 6 ЄКПЛ).
Висновки ЄСПЛ:
- Притягнення до відповідальності за участь в мирних зібраннях – це втручання у вказане право. А далі стандартна розшивка за трискладовим тестом. Вимога «згідно із законом»: власне кажучи, всі дії щодо заявників були передбачені законами відповідача. Однак, оскільки застосування законодавства на території Криму мало місце всупереч Конвенції, витлумаченій у світлі міжнародного гуманітарного права – таке законодавство не може вважатись «законом» в сенсі Конвенції. А далі дуже логічний висновок – оскаржувані заходи не можуть вважатися “передбаченими законом”. Відповідно висновок – порушення.
Немовби користуючись нагодою, ЄСПЛ також нагадав про засудження існування адміністративної практики російських органів влади, пов’язаної із забороною публічних зібрань та висловлення підтримки Україні або кримськотатарській громаді, а також залякуванням та свавільним затриманням організаторів таких демонстрацій, що є порушенням статті 11 Конвенції (див. рішення у справі “Україна проти Росії (щодо Криму)” (Ukraine v. Russia (re Crimea)). - Щодо скарг деяких заявників за пунктом 1 статті 5 ЄКПЛ в принципі логіка та сама: заявників затримали за рос законодавством, яке не вважається «законом» – це означає, що затримання мало місце не на підставі закону. Відповідно констатовано порушення.
- Щодо скарг за статтею 6 ЄКПЛ. У цьому контексті ЄСПЛ повторив свій висновок про те, що суди, які діяли в Криму відповідно до російського законодавства, не можуть вважатися “встановленими законом” у розумінні статті 6 Конвенції Відповідно констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у всіх заявах, окрім однієї, в якій ця скарга не порушувалася.
Інші скарги за статтями 7, 8, 13, 14 і 18 Конвенції, а також за статтею 1 Протоколу № 1 ЄСПЛ вирішив не розглядати, оскільки основні правові питання вже були розглянуті.
Деяким заявниким було присуджено справедливу сатисфакцію від 6000 до 10 000 євро.
_______________________
Тексти рубрики Погляди відображають винятково точки зору авторів. Позиція редакції Watchers може з нею не збігатися.
