Якщо ми хочемо створити тривалий мир, ми повинні почати з дітей. Регіональний центр прав людини вже 11 років відновлює справедливість і надію для цивільних людей з окупованих територій України, які пережили російські звірства. Ми подали вже 280 індивідуальних скарг до Європейського суду з прав людини та Комітету ООН з прав людини щодо злочинів, скоєних російськими агентами проти українських цивільних.
Ми співпрацюємо з іншими органами та агентствами Організації Об’єднаних Націй, надаючи дітям освіту про їхні права, адже це перший крок до запобігання грубим порушенням, а також до створення більш справедливого та безпечного середовища для всіх них. Ми боремося за повернення наших дітей до їхніх домівок, оскільки це не тільки їхнє право, але й шлях до кращого майбутнього — для дітей і для України.
У березні колишній радник з національної безпеки США та посол США в ООН Майк Волц заявив, що повернення українських дітей, незаконно вивезених Росією, стане «заходом, що сприятиме зміцненню довіри» для мирних переговорів. З того часу, за даними російської влади, вони сприяли репатріації лише 20 українських дітей. Решта, як підтвердила речниця МЗС Росії Марія Захарова, залишаються під контролем держави в закладах або прийомних сім’ях. Це стосується щонайменше 780 українських дітей, про яких раніше згадувала Росія.
Проте у своєму останньому щорічному звіті російський омбудсмен Тетяна Москалькова все ще стверджує, що в Росії перебуває 730 тисячі українських дітей. Росія наполягає, що «евакуювала» українських дітей. Однак у 2015 році однорічні Катя та Іра були примусово вивезені з окупованого Криму до Республіки Адигея в рамках так званої програми «Поїзд надії» і більше не повернулися. Понад 11 років я слідкую за їхньою долею і знаю, що вони виховуються як російські громадяни в прийомній сім’ї. Чи можна їх або тисячі інших дітей з окупованого Криму, вважати «евакуйованими» відповідно до міжнародного гуманітарного права? А як щодо тисяч інших дітей, які після 2022 року опинилися в 57 російських регіонах за подібних обставин?
Катя та Іра, яких примусово вивезли з окупованого Криму до Республіки Адигея. Фото надане Катериною Рашевською
Міжнародне гуманітарне право чітко регулює евакуацію дітей. Воно вимагає від Росії вжити всіх можливих заходів для возз’єднання сімей. Росія повинна подати список евакуйованих дітей до Міжнародного комітету Червоного Хреста. З огляду на винятковий характер евакуації, Росія повинна регулярно оцінювати підстави для утримання дітей і негайно повертати їх, як тільки необхідність у цьому зникне.
Росія не виконала жодного з цих зобов’язань. Ні списку, ні оцінки, ні добровільної репатріації. Натомість: депортація, російське громадянство, усиновлення та русифікація.
Цей факт змусив Європейський суд з прав людини 9 липня 2025 року визнати Росію винною у порушенні своїх міжнародних зобов’язань. Важливо також зазначити, що указ, підписаний Путіним для возз’єднання сімей під час «спеціальної військової операції», був виданий 16 травня 2023 року — через два місяці після видачі Міжнародним кримінальним судом ордерів на арешт його та уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Белової.
Текст цього Указу залишається неопублікованим. Склад, методи та результати роботи міжурядової групи з питань возз’єднання сімей — невідомі. Заяви міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про те, що «всі українські діти в Росії відомі, їхні імена та місцезнаходження не приховуються» є неправдивими. Інакше ми б про це знали.
Регіональний центр з прав людини задокументував 165 таборів перевиховання, де українських дітей мілітаризують і русифікують. Ці табори існують на окупованих територіях, у Росії, Білорусі та Північній Кореї.
Український хлопчик (посередині) в Північній Кореї. Фото надала Катерина Рашевська
За повідомленнями з відкритих джерел, 12-річний Міша з окупованої Донецької області та 16-річна Ліза з окупованого Сімферополя могли бути відправлені до табору Сонгдован у Північній Кореї, за 9000 км від дому. Там дітей навчали «знищувати японських мілітаристів» і знайомили з корейськими ветеранами, які в 1968 році напали на корабель ВМС США «Пуебло», вбивши і поранивши дев’ятьох американських солдатів.
Русифікація та мілітаризація спричиняють серйозні травми та порушують гідність дітей. У 17 років хлопці отримують повістки до російської армії. Кінцева мета очевидна: змусити українців вбивати один одного.
У вересні 2025 року Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав визнав ці дії примусовою культурною асиміляцією. Дітей, які чинять опір русифікації, називають екстремістами, терористами або носіями «деструктивної ідеології».
У 2024 році лише в окупованій Луганській області 87 таких дітей було поміщено в так звані центри «соціальної реабілітації», а 76 — у психіатричні заклади для примусового лікування.
Разом із політичною індоктринацією та мілітаризацією в системі освіти, яку українські діти зобов’язані проходити, русифікація становить порушення кількох положень Конвенції ООН про права дитини, а також містить елементи дискримінації та злочину проти людяності. Як пояснив венесуельський дипломат під час дебатів у Шостому комітеті Організації Об’єднаних Націй щодо Конвенції про геноцид, примусове переселення дітей до групи, де вони отримували б освіту, відмінну від освіти своєї групи, і мали би нові звичаї, нову релігію і, ймовірно, нову мову, на практиці було рівнозначним знищенню їхньої групи, майбутнє якої залежало від цього покоління дітей.
Хоча шкільна освіта є обов’язковою в більшості країн, Росія, як окупаційна держава, повинна забезпечити українським дітям доступ до української освіти. Натомість їм заборонено розмовляти та вивчати українську мову, відвідувати українські школи онлайн, зберігати та проявляти свою українську ідентичність.
Хочу наголосити, що протягом багатьох років Росія не виконувала постанову та рішення Міжнародного суду ООН щодо забезпечення права на освіту українською та кримськотатарською мовами в Криму. Недостатнє виконання цього рішення призвело до повторення порушення на нових окупованих територіях.
Нещодавно в Нігерії “Боко Харам” викрала 300 дівчаток і хлопчиків.
Як Росія та Північна Корея, терористи спостерігають, наскільки рішучими будуть світові лідери у справі повернення дітей до їхніх родин, притягнення винних до відповідальності та запобігання майбутнім зловживанням не тільки в Україні, але й в інших зонах бойових дій.
Ось чому амністія для військових злочинців не є варіантом. Саме тому Росія повинна негайно і беззастережно повернути всіх викрадених дітей через незалежний міжнародний механізм. Тому ми не можемо визнати окуповані території України російськими — ні де-юре, ні де-факто, оскільки це підірвало би міжнародний правовий порядок, мир і безпеку, зробивши нас співучасниками цих злочинів.
Із письмових свідчень Катерини Рашевської перед Підкомітетом Сенату США з питань державних, іноземних операцій та пов’язаних програм, 3 грудня 2025 року
Повну версію англійською мовою читайте за посиланням.
_______________________
Тексти рубрики Погляди відображають винятково точку зору автора. Точка зору редакції Watchers може з нею не збігатися.
