Коли в Україні говорять про корупцію в правосудді, у центрі уваги – судді й прокурори. Адвокатура зазвичай залишається на периферії цього дискурсу. Антикорупційна стратегія на 2026–2030 роки (далі – АС), проєкт якої НАЗК передало на розгляд Кабінету Міністрів виправляє цю асиметрію: уперше адвокатура з’являється в антикорупційній стратегії як окремий повноцінний підрозділ – поряд із судами та прокуратурою. Що приводить антикорупційну політику у відповідність до Конституції, до логіки реформи правосуддя і до зобов’язань України перед ЄС.
Без адвокатури АС не буде повноцінною
Корупційні ризики в межах правосуддя мають системний характер і не обмежуються лише судами та прокуратурою. Скільки б не реформували суди й прокуратуру, ігнорування адвокатури в антикорупційній політиці країни означає відтворення корупційних практик на рівні всієї системи. Навіть якщо дивитись на ситуацію формально – за Розділом VIII Конституції адвокатура входить до системи правосуддя поряд із судами та прокуратурою – включення адвокатури до АС є логічним і необхідним кроком.
Розроблення проєкту Антикорупційної стратегії ґрунтувалося на розумінні, що ефективна протидія корупції у сфері правосуддя неможлива без охоплення всіх її складових – судів, прокуратури та адвокатури. Заступник Голови НАЗК Дмитро Калмиков під час зустрічі щодо питань Антикорупційної стратегії у Віцепрем’єр-міністра Тараса Качки 14 квітня нагадав ключові факти. Соціологічні дослідження стабільно виводять несправедливість у правосудді в трійку найгостріших проблем для українців – поряд із війною, корупцією і низькими доходами; 24,5% представників бізнесу повідомляють про зіткнення з корупцією у сфері правосуддя впродовж останніх 12 місяців. Європейська комісія у Звітах про розширення за 2024 і 2025 роки, на переговорах за розділом 23 у вересні 2024 року, а також у спільно узгодженій з Україною Дорожній карті з питань верховенства права прямо віднесла сферу правосуддя до пріоритетних – у тих самих документах, які Україна виконує як частину переговорного процесу зі вступу до ЄС.
Антикорупційна стратегія не вигадує нічого принципово нового щодо адвокатури. Вона прямо спирається на зобов’язання України перед ЄС і реагує на сигнали, які кілька років поспіль фіксуються у європейських звітах.
Йдеться і про Дорожню карту з верховенства права, яку фактично дублює АС і про вимоги переговорного розділу 23, зокрема проміжний бенчмарк IBM 23.3.3 з вимогою реформувати адвокатуру. У звітах Європейська комісія за 2023–2025 роки проблеми в адвокатурі формулювалися щоразу жорсткіше – від обережних зауважень до цілком конкретних сигналів про необхідність змін і пріоритезацію реформи. У цьому контексті положення Стратегії перегукуються з ключовими вимогами ЄС і значною мірою ґрунтуються на них. Водночас її головний акцент зміщений саме на антикорупційний вимір: реформа адвокатури розглядається не як самоціль, а як інструмент зниження корупційних ризиків в системі правосуддя.
Що означатиме включення адвокатури до Антикорупційної стратегії і як це реалізовуватиметься?
Антикорупційна стратегія є актом, що визначає політичні пріоритети та напрями змін і приймається на рівні закону. У сфері адвокатури це означає, що будь-які передбачені Стратегією заходи впроваджуються лише через внесення змін до профільного закону.
Саме тому твердження про те, що включення адвокатури до АС становить загрозу її незалежності, не витримують критики. Теорія та міжнародні стандарти функціонування правничих професій виходять з того, що інституційна незалежність не є синонімом відсутності правил чи контролю. Навпаки, вона передбачає функціонування в межах чітко визначеної законодавчої рамки та підзвітність професійній спільноті.
Адвокатура в Україні має особливий статус із ознаками подвійної монополії: з одного боку – виключне право на представництво в судах, з іншого – обов’язкове членство всіх адвокатів у Національна асоціація адвокатів України як єдиній професійній організації.
Тобто держава фактично на 100% делегувала ці повноваження самій адвокатурі – і така модель є радше винятком, аніж правилом для країн ЄС. У більшості держав-членів ЄС держава зберігає у відносинах з адвокатурою певну інституційну роль: до органів адвокатського самоврядування часто входять представники судової системи чи прокуратури; Міністерство юстиції відіграє роль у затвердженні ключових правил професії; а в окремих юрисдикціях правила функціонування адвокатури можуть змінюватися безпосередньо урядом або потребують його погодження. На цьому тлі українська модель є однією з найбільш ліберальних у Європі щодо обсягу самостійних повноважень самоврядування.
Чинний Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№ 5076-VI) має рамковий характер, тоді як детальне регулювання здійснюється актами органів адвокатського самоврядування, зокрема Рада адвокатів України, які не підлягають перевірці на відповідність закону та Конституції зі сторони Мінюсту. За таких умов саме закон залишається єдиним легітимним інструментом запровадження стандартів прозорості та підзвітності перед самими адвокатами. Відповідно, коли держава ідентифікує системні проблеми у сфері адвокатури, що тривалий час негативно впливають на функціонування правосуддя, її реагування через антикорупційну політику є необхідністю. У цьому контексті включення адвокатури до Антикорупційної стратегії є логічним і неминучим кроком для забезпечення цілісності реформ правосуддя та ефективної протидії корупції.
П’ять проблем, які пропонує розв‘язати антикорупційна стратегія та чому це про якість правничої допомоги перш за все
Не буде перебільшенням сказати, що стан адвокатури впливає на стан усього правосуддя. Саме з адвокатури багато правників починають свою кар’єру, і лише згодом переходять до судової чи системи прокуратури – фактично адвокатура виступає кадровим «донором» для всієї галузі. Тому рівень доброчесності в правосудді значною мірою залежить від того, як функціонує адвокатура: за якими правилами отримують доступ до професії, як адвокатура забезпечує кваліфікацію адвокатів, наскільки прозоро працюють органи самоврядування і чи справедливо застосовується дисциплінарна відповідальність.
Фактично йдеться про п’ять базових блоків: доступ до професії, система формування органів самоврядування та структури ОАС, підвищення кваліфікації, дисциплінарна процедура та фінансова прозорість і підзвітність органів адвокатського самоврядування.
Саме на цих етапах формуються уявлення адвокатів про професійні стандарти, етику і професійну порядність – що є допустимим, а що ні. Якщо ці механізми працюють формально або непрозоро і з застосуванням недоброчесних практик, це неминуче впливає на якість правничої допомоги і формує середовище, в якому толеруються недоброчесні практики.
У цьому сенсі Антикорупційна стратегія передбачає вплив на першопричини ризиків недоброчесних практик — насамперед на законодавчі норми, що детермінують поведінку адвокатів у системі правосуддя. Коротко про з пропозицій АС:
Доступ до професії: Професія починається з того, як саме до неї потрапляють. Якщо доступ організований через формалізований, технологічно застарілий і закритий іспит, професія від самого старту стає вразливою до корупційних практик. За даними Єдиного реєстру адвокатів станом на січень 2026 року, серед п’яти регіонів-лідерів за кількістю виданих свідоцтв опинилися, зокрема, два найменших – Закарпатська та Полтавська області. З урахуванням того, що свого часу Рада адвокатів Закарпатської області відкрила представництво в Києві, це породжує обґрунтовані питання щодо можливого формування «спеціальних» умов доступу до професії. Також проблемою є відсутністю законодавчих вимог щодо перевірки доброчесності кандидатів самими органами самоврядуванн, що зумовлює збереження підвищених ризиків недоброчесних практик і негативно впливає на рівень суспільної довіри до інституту адвокатури.
Пропозиція АС (Тут і далі пропозиції з АС подано стисло. Повний текст АС в частині адвокатури за посиланням в розділі 2.3): єдиний загальнонаціональний цифровізований іспит із прозорою процедурою та перевіркою органами самоврядування доброчесності кандидатів, а також поступове наближення стандартів доступу до професії до тих, що діють у судовій системі.
Недостатня прозорість системи формування ОАС, низький рівень технологічної модернізації та дисбаланс повноважень у системі адвокатського самоврядування спричиняють концентрацію влади й порушення системи стримувань і противаг.
Пропозиція в АС: оновлення системи формування органів адвокатського самоврядування, запровадження прозорих цифрових виборчих процедур (зокрема онлайн-голосування за принципом «один адвокат – один голос»), регулярна ротація та відкритість діяльності органів адвокатури.
Система підвищення професійного рівня адвокатів має структурні недоліки та ознаки монополізації, що знижує конкуренцію і якість професійного розвитку.
Пропозиція в АС: створення конкурентного середовища підвищення кваліфікації через рівні та недискримінаційні умови для провайдерів освітніх послуг.
Дисциплінарне провадження щодо адвокатів є непрозорим, містить нечіткі підстави відповідальності та обмежений перелік санкцій, що створює ризики зловживань і тиску.
Пропозиція в АС: уточнення дисциплінарних проступків, розширення санкцій, гарантії свободи слова адвокатів, зупинення дії рішення на час оскарження та створення публічного реєстру дисциплінарних рішень.
Фінансове управління органів адвокатського самоврядування залишається недостатньо прозорим і підзвітним адвокатській спільноті.
Пропозиція в АС: обов’язкове оприлюднення деталізованих кошторисів і фінансових звітів, обґрунтувань розміру внеску, прозорі та конкурентні закупівлі та щорічний незалежний аудит із публічним доступом до результатів.
Кожен із цих напрямів потребує окремого глибокого аналізу. Водночас усі вони вже були предметом дослідження та системного опису у підготовлених раніше тіньових звітах, де ці проблеми детально обґрунтовано та підкріплено емпіричними даними.
З повним текстом перелічених проблем і запропонованих результатів можна ознайомитися у проєкті Антикорупційної стратегії.
«…Це низькі етичні стандарти та професійний рівень адвокатури. Це те, що саме адвокат є основною корупційною ланкою на сьогоднішній день. Це те, що з явищем міліцейських адвокатів Національна асоціація адвокатів не бореться і навіть не дає жодної оцінки цьому… Реформування адвокатури на часі. Воно необхідне. Тому що в тому стані, в якому перебуває адвокатура сьогодні вона може стати гальмом для реалізації судової реформи» – ці слова Андрія Вишневського, адвоката, директора Координаційного центру з надання правничої допомоги, ще у 2015 році стали підставою для позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю. Поряд з іншим десятком прикладів, цей кейс був одним із перших, коли чинна по сьогодні система адвокатури застосувала репресивні інструменти за сказану вголос правду. Пройшло 11 років – а в Україні досі точиться дискусія, чи потрібна адвокатурі реформа і чи на часі робити адвокатуру частиною антикорупційної стратегії країни. Думаю, кожен і кожна самостійно відповіли собі на це питання.
За 14 років імплементації закону та фактичного правління чинного складу самоврядування адвокатури (нагадаю, що Голова НААУ, РАУ була обрана З’їздом разом зі значною частиною ОАС ще в 2012 році) змінилися обставини, почалась війна, змінились документи та політичний контекст. Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС, відкрила переговорний кластер 1, ухвалила Дорожню карту з питань верховенства права, отримала три поспіль звіти Європейської комісії з дедалі чіткішими сигналами про необхідність реформи адвокатури. Незмінною залишилася лише сама адвокатура – фактично у тому ж сладі органів самоврядування з 2012 року, з тими самими процедурами доступу до професії, тією самою моделлю самоврядування, тією самою дисциплінарною практикою, що давно є інструментом залякування та тиску для тих, хто не боїться казати правду вголос.
Хай це не буде перебільшенням – антикорупційна стратегія на 2026–2030 роки – це шанс перевести цю дискусію з площини риторики в площину закону. Шанс зафіксувати реформу адвокатури як частину державної політики, з конкретними індикаторами, строками та інструментами моніторингу. Шанс синхронізувати її з Дорожньою картою, рекомендаціями ЄС і логікою всієї реформи правосуддя.
Очікується, що Кабінет Міністрів України найближчим часом визначить подальший рух документа. Наступний крок – за парламентом.