Шевченківський районний суд Львова 19 березня продовжив розгляд справи про вбивство мовознавиці Ірини Фаріон. Під час засідання заслухали свідку, яка перебувала на подвір’ї будинку Фаріон 19 липня 2024 року, коли сталося вбивство. Суд також дослідив дані з телефона обвинуваченого Вячеслава Зінченка.

Зінченка обвинувачують у вбивстві Фаріон біля її будинку у Львові. Слідчі вважають, що мотивом злочину стала національна нетерпимість, а також її громадська діяльність.

Обвинуваченого затримали 25 липня 2024 року у Дніпрі. Під час обшуку правоохоронці вилучили техніку, яка містила листування, документи та історію вебпошуку. Ці дані, за даними сторони обвинувачення, можуть свідчити про підготовку до вбивства. Наступного дня після затримання суд обрав Зінченку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відтоді він перебуває в СІЗО.

Розгляд справи по суті розпочався у лютому 2025 року. Наразі триває допит свідків, експертів та дослідження доказів сторони захисту.

Засідання 19 березня розпочалося з прохання обвинуваченого Вячеслава Зінченка та його захисника Ігоря Сулими про продовження перерви у розгляді справи. Причиною вони назвали відсутність іншого адвоката — Володимира Вороняка. Зінченко наполягав на необхідності відкласти засідання, посилаючись на право на захист.

Натомість прокурор Дмитро Петльований заперечив. Він зазначив, що 18 березня адвокат Вороняк подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Крім того, за словами прокурора, через неявку Вороняка із січня вже відклали вісім судових засідань, і невідомо, коли саме адвокат зможе повернутися до участі в процесі. Петльований також наголосив, що наразі у суді триває стадія дослідження доказів сторони захисту, а не сторони обвинувачення:

«Право на захиcт — одне із фундаментальних, і дійсно обвинувачений має право на вибір захисника і має право наполягати на участі обох захисників, але це право не є безумовним… Я вважаю, що в деякій мірі це вже переросло у зловживання правом на захист. Окрім того, Кримінальний процесуальний кодекс України зобов’язує нас захищати права не тільки обвинуваченого, а й права потерпілої. Зокрема, право на розумні строки судового розгляду».

У відповідь на зауваження прокурора щодо можливого зловживання правом захисник Зінченка сказав:

— Мені постійно повідомляють про те, що мій захисник от-от і одужає, тобто в нього немає на даний момент якогось довготривалого діагнозу. Тому я постійно прошу перенести судове засідання, оскільки це є порушенням права на захист.

Колегія суддів, утім, вирішила продовжити розгляд справи.

«Бачила Зінченка»

До зали суду запросили свідку — мешканку одного із сусідніх під’їздів будинку, біля якого сталося вбивство. Вона повідомила, що упродовж  приблизно двох тижнів до злочину бачила невідому людину  на подвір’ї поблизу будинку, де жила Фаріон. Зазвичай свідка виходила з дому після обіду, тож помічала його саме в цей час. Чоловік сидів на лавці та дивився у бік шостого і сьомого під’їздів.

Жінка зазначила, що не бачила невідомого у повний зріст, оскільки той завжди сидів. Але описала його як молодого хлопця середньої тілобудови — «не повний, не худий, нормальна людина».

— Бачила я Зінченка на подвір’ї дуже часто, коли верталася з вулиці Варшавської, і він був, ну, не те, що дивно, яскраво вбраний, так в очі кидався, шляпа на голові, навушники, і потім що там ще, певно, окуляри. І так звертали на нього увагу, що він чужий, і діти, наші хлопці, так не вдіваються, – сказала свідка в суді.

Про день вбивства вона пригадувала наступне:

— П’ятниця була, напевно 17 липня. Десь біля сьомої години чую «гуп» такий, і птахи зразу злетіли, шум був. А мені треба було йти в сьомий під’їзд до знайомої. Йшла… І небіжчиця вже лежала на тротуарі – на дорозі ближче до бордюру. Я навіть не впізнала, що то Ірина Фаріон. Я пішла в 7-й під’їзд і мужчина був з рускім акцентом, він казав: «Фаріон убілі». А мої знайомі живуть на першому поверсі, я до них зразу постукала і кажу: «Фаріон забили». І вони скоро там чоловік і жінка, жінка ще намагалася дати першу медичну допомогу…

Адвокат Ігор Сулима під час допиту запитав, чи може свідка стверджувати, що бачила саме обвинуваченого. Вона відповіла, що не може цього підтвердити. Також захисник попросив її пригадати, у що був одягнений невідомий чоловік.

Свідка зазначила, що чоловік був одягнений завжди однаково. За її словами, цей одяг збігався з тим, що вона згодом бачила на фотографіях у медіа.

Свідка:  Куртка червона була, імпортна напевне, не по-нашому, з білим не пам’ятаю там якісь ніби букви. То літо було, а куртка навіть не була така легка, трошки була грубувата.
Адвокат: А на голові ви казали шляпа якась…
Свідка: Та, шось таке було… Ну я йшла, не витріщалася. Я йшла мимо і так боком бачила. Не було мені привично дивитися, рот відкрити і над ним, так проходила і той момент, що я замітила… Окуляри може навіть мав, навушники точно мав…

Прокурор під час допиту звернув увагу на неточність у показах свідки щодо дати події. Зокрема, вона зазначила, що вбивство сталося у п’ятницю, 17 липня, хоча це було  19 липня. На запитання, чи могла вона помилитися, свідка відповіла, що так.

На запитання судді, з якої відстані вона бачила невідомого, свідка відповіла, що це було орієнтовно близько 20 метрів.

Огляд телефону

Після допиту свідки суд перейшов до дослідження телефону обвинуваченого. 

Зінченко звернув увагу на обставини вилучення телефону. За його словами, під час затримання телефон лежав на дивані, тоді як під час обшуку його нібито знайшли під столом. Крім цього, він наголосив, що після затримання правоохоронці били його по щоці і вимагали сказати пароль:

— Хочу зазначити, що мені під час поїздки з Дніпра до Львова, коли їхав в машині з якимись трьома невідомими мені особами, вони давали мені телефон без зіп-пакета, без нічого, от так казали і «давай нам пароль».

Коли спеціаліст увімкнув телефон, то Зінченко зауважив, що після вилучення телефону змінилися налаштування доступу до нього. Зокрема зник пароль для входу в галерею, натомість з’явився пароль для доступу до месенджера Telegram.

Зінченко також наголосив на кількості фото у телефоні. Наразі відображається близько 12 тисяч фотографій, тоді як під час огляду протоколу негласних слідчих (розшукових) дій жорсткого диску прокурор демонстрував, що там було 60 тисяч.

Під час засідання обвинувачений просив відкривати фотографії, відео, нотатки та пісні з телефону і коментував їх, пояснюючи свої інтереси та зміст збережених матеріалів.

Зокрема, був відеорозбір дебатів блогерів про соціалізм та капіталізм, скріншот статті з Яндексу: «Які відмінні риси властиві негроїдній расі, яких немає у європеоїдної», папка під назвою «Основи маркетингу», переліки книг, які планує прочитати Зінченко (книги з філософії, історії, політології, маркетингу тощо) фото аутфітів із різним одягом, російськомовна музика на тему алкоголю та наркотиків. Зінченко також звернув увагу на наявність у телефоні скриншоту, який зроблений вже після його затримання. Що було зображено на ньому, — він не сказав.

Після завершення дослідження телефону з боку обвинуваченого до огляду матеріалів долучився прокурор Дмитро Петльований. Він звернув увагу на закріплений перелік нотаток у телефоні. Серед них був список справ побутового характеру, а також записи про те, що “Гітлер проявив себе як дипломат і тактик”. Окрім цього, прокурор розповів про нотатку від 25 липня 2024 року, яка містила перелік прізвищ народних депутатів, при цьому не зазначаючи деталей.

— Там є дата – 25 липня. О 14 годині мене затримали, зроблена вона до чи після затримання — невідомо, — пояснює Зінченко.

Петльований також попросив обвинуваченого прокоментувати фотографію від 3 квітня 2024 року. На запитання, чи зображений на ній він, Зінченко сказав, що невпевнений.

Під час засідання також планували дослідити системний блок від комп’ютера Зінченка, однак його не вдалося підключити до моніторів у залі суду з технічних причин. Після цього судді оголосили перерву до 24 березня.