Деснянський райсуд Києва почав повторно розглядати справу за обвинуваченням  колишнього охоронця поліклініки у тому ж  районі столиці Вадима Мошкіна. Підготовче засідання, заплановане на 28 жовтня, відклали. 

Мошкіну інкримінують залишення в небезпеці, яке призвело до смерті потерпілих (частина 3 статті 135 Кримінального кодексу). 

У ніч проти 1 червня 2023 року під час ракетної атаки рф  мешканці Деснянського району хотіли пройти до укриття поліклініки, але двері були зачинені. На місці загинуло троє людей, у тому числі дитина, інші отримали поранення. Потерпілими у справі визнано кількох людей, у тому числі родичів загиблих.

Версії

За даними слідства, 1 червня 2023 року у період з 2:49 до 3:10 Мошкін, не відчинивши двері до підвального приміщення поліклініки, яке відноситься до офіційного переліку місць укриття столиці, поставив потерпілих, які чекали зовні, у небезпечний для життя стан. До цього укриття можна було потрапити або з центрального входу, або через два запасних — з вулиці. 

Прокуратура надала як доказ наказ директора поліклініки № 301, у якому йдеться, що відповідальність за відкриття підвальних приміщень покладено на чергового охоронця будівлі. Свідки в суді заявляли, що сховище в поліклініці було закритим у день трагедії, і зазначали, що це було не вперше. 

Захист Мошкіна натомість переконував, що приміщення, обладнане під укриття в поліклініці, — в аварійному стані. А в його посадовій інструкції, за словами захисника Андрія Остапенка, написано, що під час чергування в неробочий час охоронці зобовʼязані не допускати на територію сторонніх людей.

Сам Мошкін не визнав свою вину під час допиту у суді першої інстанції. Він стверджував, що не спав на робочому місці, а в ніч трагедії віддалено почув сигнал повітряної тривоги, потім взяв ключі, подивився, що людей перед дверима не було. Після цього пішов відкрити сховище, увімкнув там світло, почув стук, одразу пішов відкривати двері головного входу і пролунав вибух. 

Хоча у червні 2023-го, коли ще тривало досудове слідство, Мошкін сказав журналістам, що визнає вину. 

«Це вирішить суд [яке покарання нести]. Я тут не можу впливати на суд. Ці люди – вони на моїй совісті, це не так просто, як ви думаєте. Я не зміг цьому [запобігти]. Закон — це такий параграф, який управляє. Але є ще соціальні обовʼязки. Людське життя — це дуже багато, ви розумієте. [плаче]. Я краще помовчу. Не дай Боже вам пережити це. Коли гинуть діти — це саме страшне. Це наше майбутнє. Це майбутнє нашої країни», — стверджував він. 

Вирок і рішення про повторний розгляд 

Улітку 2024-го Деснянський райсуд Києва визнав Мошкіна винуватим і призначив чотири роки за ґратами.

Вже у травні 2025 року апеляція скасувала вирок і призначила новий розгляд справи у суді першої інстанції. Скарги подавали як прокуратура, так і Мошкін. 

Прокурор просив змінити вирок в частині покарання і увʼязнити охоронця на шість  років шість місяців. Тоді як Мошкін та його адвокат наполягали скасувати вирок і закрити справу через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.

Судді Київської апеляції у рішенні вказали, що суд першої інстанції  переписав зміст обвинувачення, згідно з обвинувальним актом та формально перерахував докази, не навівши їх аналізу. Судді також звернули увагу, що версія захисту про те, що Мошкін мав мало часу на реакцію від моменту початку тривоги і до відкриття укриття, – не перевірили.  

«Слідчий експеримент за участю обвинуваченого для відтворення обставин події за його версією не проводився. При цьому, судом першої інстанції не з’ясовано шляхом дослідження доказів, коли фактично було видано наказ №301», — йдеться у рішенні.

Новий розгляд 

28 жовтня Деснянський райсуд Києва мав провести перше підготовче засідання після повернення справи на новий розгляд. Проте на слухання зʼявилась лише одна потерпіла, інші – не прийшли. Водночас суд не повідомив, чи всі були належним чином повідомлені. 

Матір загиблої біля укриття Наталі Вельченко — Людмила — просила суд відкласти розгляд, аби мати час підготувати цивільний позов. 

Суд, враховуючи її прохання та неявку інших потерпілих, відклав слухання до 18 листопада.  

У розмові з Watchers Людмила Вельченко сказала, що вважає версію Мошкіна маніпуляційною: «Він просто не хотів відкривати тоді [двері], от і все». 

«Я без представника (адвоката) у процесі, у мене на це немає грошей. Коли перший раз суд розглядав справу, то не подавали цивільний позов, оскільки ніхто не розʼяснив, що маємо на це право. Я була би задоволена, якби суд дав шість років і шість  місяців Вадиму Мошкіну. Зараз наполягатимемо на такому покаранні», — зауважила вона. 

Мошкін розповів Watchers, що нині працює у тій самій поліклініці, але на посаді двірника, а не охоронця. 

«Мене це [рішення Деснянського суду] добило тоді, оскільки я ж не відповідав за це укриття зовсім. Немає наказу, немає інструкції. Як мені діяти у тій ситуації? Місце було не оборудовано. Але сусіди дуже поспівчували мені, стосунки з ними не змінилися. Я дуже мʼякий у спілкуванні…», — сказав він. 

«Все давай, Вадік, без коментарієв», — перебила Мошкіна дружина і відтягла його за руку у сторону.