Київський апеляційний суд 27 листопада залишив у силі обвинувальний вирок “тітушці” Олександру Медвідю у справі про викрадення активістів Революції Гідності Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Вирок набрав законної сили.
Олександру Медвідю інкримінували викрадення людей групою осіб за попередньою змовою, що призвело до тяжких наслідків. Йдеться про викрадення з приміщення Олександрівської лікарні 21 січня 2014 року учасників протестів Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Їх катували і покинули в лісі. Луценку вдалося вижити після цих подій, тоді як Вербицький, покинутий у лісі з серйозними травмами, загинув.
Вирок
За даними слідства, під час подій Революції Гідності влада залучила так званих “тітушок” (людей спортивної статури, які за грошову винагороду вчиняли протиправні дії та провокації щодо активістів, слово набуло широкого вжитку від прізвища спортсмена з Білої Церкви Вадима Тітушка, що поводив себе схожим чином) для протидії акціям протесту. Одним із них був Олександр Медвідь.
За версією слідства, вже засуджений Олександр Волков наказав підлеглим, серед яких був Медвідь, викрасти активістів з Олександрівської лікарні. Їх планували вивезти до Бортницького лісництва у Київській області. А в подальшому — до гаража, який належав одному з тітушок, щоб там катувати та допитувати.
Володимир Неживов координував групу з викрадення активістів та консультував їх. Наразі Неживов перебуває у розшуку, йому також інкримінують участь у викраденні майданівців.
У ніч проти 21 січня 2014 року Неживов наказав використати мікроавтобус для транспортування викрадених активістів. Медвідь з групою тітушок спершу відслідкували рух активістів до лікарні. Надалі, згідно з планом, Медвідь спостерігав за обстановкою, щоб попереджати інших співучасників. А в подальшому, за даними слідства, після прибуття Луценка та Вербицького у лікарню, Медвідь повідомив співучасників про це.
Ігор Луценко після тих подій розповів журналістам, що завозив Вербицького з травмою ока в лікарню того дня. Потім помітив людей, що заходили всередину, і відчув, що щось відбувається.
«Через певний час зайшли десять дужих хлопців, скрутили мене, а потім і чоловіка, якого я привозив (Юрія Вербицького). Нас погрузили в мікроавтобус і вивезли до лісу. Спочатку нас допитали, а потім — розтягнули по різним кінцям лісу. Я чув, що пресують дуже Юрія, а робили це через те, що він — львів’янин. А для цих людей, які нас викрали, львів’яни, за їх же словами, певна каста ворогів», — розповідав Луценко.
Він зазначав, що катування тривало близько години.
«Потім нас повезли в інше місце. Там ми перебували в кульках на головах. Там було страшенно холодно у приміщенні. З Юрієм і там займалися пресингом», — казав Луценко.
Згодом, за його словами, його вивезли у невідомому напрямку та залишили посеред лісу.
«Мене з цього гаража вивезли кудись в Бориспільський район і залишили. Після цього мені вдалося 1,5 кілометра пройти. Я ледве знайшов там когось, хто живе. Але мені пощастило, бо могло бути різне, я був на межі втрати свідомості», — казав активіст.
Справа щодо Медвідя розглядалась судами з 2015 року. Навесні 2023-го Шевченківський райсуд Києва визнав його винуватим у викраденні людини за попередньою змовою групою осіб (частина 2 статті 146 Кримінального кодексу).
Суд вважав доведеним, що Медвідь викрав двох людей за попередньою змовою із заподіянням їм фізичного болю. Втім, не побачив підтвердження того, що загибель Вербицького була наслідком викрадення, вчиненого Медвідем та іншими.
Суд змінив кваліфікацію злочину, який Медвідю інкримінував держобвинувач, не визнавши за ним вини у подальших тяжких наслідках викрадення — смерті Юрія Вербицького.
Прокуратура ж інкримінувала підсудному викрадення людини, вчинене організованою групою та таке, що спричинило тяжкі наслідки (частина 3 статті 146 КК).
Медвідю хоч і присудили 5 років позбавлення волі, але звільнили від покарання, у зв’язку із закінченням строків давності.
Суд частково задовольнив цивільний позов Ігоря Луценка, стягнувши на його користь з Медвідя 200 тисяч гривень моральної шкоди та 35,9 тисяч гривень матеріальної шкоди. А позов Сергія Вербицького (брата Юрія) — залишив без розгляду через його смерть.
Вирок набрав законної сили
Після вироку усі учасники справи подали апеляційні скарги. Прокуратура наполягала на скасуванні вироку першої інстанції та ухваленні нового, щоб визнати Медвідя винуватим за ч. 3 ст. 146 КК України і засудити до 7 років увʼязнення. Представниці потерпілих подали скарги з аналогічними вимогами.
Захист Медвідя просив скасувати вирок і закрити провадження через сплив строків давності.
Влітку 2023 року апеляція взялась за перегляд вироку. Наприкінці листопада 2025-го Київський апеляційний суд залишив без змін обвинувальний вирок Медвідю, відхиливши усі апеляційні скарги. Відтак, вирок набрав законної сили.
У коментарі Watchers представниця потерпілих Оксана Михалевич зазначила, що планує подавати касацію.
