Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області 7 жовтня провів підготовче слухання у справі за обвинуваченням в ухиленні від військової служби та шахрайстві депутатки Дніпровської облради Маріанни Кізіярової (раніше Мірошніченко) та ексзаступника командира 128-ї бригади ТрО «Дике поле» Дмитра Кізіярова, чоловіка депутатки, якого слідство називає її пособником.

За версією Державного бюро розслідувань, дії Кізіярової «були спрямовані на формування позитивного іміджу та отримання незаконних виплат із державного бюджету». 

Депутатка заперечує усі звинувачення та натякає, що кримінальне провадження щодо неї викликано непорозумінням із колишнім чоловіком та найкращою подругою, що одружилися. 

Захист обвинувачених подав клопотання про зміну підсудності справи. Апеляційний суд передав її до Центрального райсуду Дніпра.

Watchers зібрав, що відомо про справу.

Маріанна Кізіярова — депутатка Дніпропетровської обласної ради, громадська діячка з Дніпра. Очолює організацію «Вірність», яка займається захистом тварин та розвитком волонтерських ініціатив. У 2015 році балотувалася до міської ради Дніпра від партії «УКРОП», депутаткою тоді не стала, але увійшла до складу громадської ради при Дніпровській міській раді. 

У 2020 році була обрана до Дніпропетровської обласної ради від партії «Пропозиція», до якої, зокрема, входили міський голова Дніпра Борис Філатов та ексголова Дніпропетровської обласної військової адміністрації  Валентин Резніченко. 

Кізіярова нині є членкинею профільної комісії облради з питань соціальної політики, освіти та культури.

«Покращити політичний імідж»

В ухвалі Центрального районного суду Дніпра йдеться, що кримінальне провадження, в якому фігурує Кізіярова, командир навчального центру Вадим Дармін (ймовірно, йдеться про військову частину А4348), а також тодішній заступник командира 128-ї бригади ТрО «Дике поле» Дмитро Кізіяров – нині чоловік депутатки, розпочалося в жовтні 2023 року.

За версією слідства, у 2023 році Кізіярова вирішила «покращити свій політичний імідж перед виборцями та колегами». Вона пройшла військово-лікарську комісію, отримала направлення до навчального центру та звання солдата. До реалізації схеми депутатка залучила Дмитра Кізіярова, який домовився з керівництвом навчального центру, щоб вона значилася у списках, але фактично не проходила службу. Для оформлення документів її кілька разів привозив водій, після чого вона займалася власними справами.

Підозра Кізіяровій ґрунтується на даних із кількох протоколів негласних слідчих дій, проведених у листопаді 2023 року та навесні 2024-го. У матеріалах зафіксовані розмови Дмитра Кізіярова з командиром навчального центру Вадимом Дарміним щодо того, що Кізіярова мала прибути до 128-ї бригади територіальної оборони «Дике поле» через один із батальйонів і час від часу навідуватися туди. Також слідство заявляло, що отримало записи розмов Кізіярової з матір’ю, у яких вона нібито розповідала, що вже перебуває на військовій службі, хоча присягу приймали без неї. Вона стверджувала, що вже має статус учасниці бойових дій, оскільки працює оператором безпілотників, але в навчальному центрі провела лише кілька годин і фактично перебувала у Дніпрі. Ці відомості підтверджуються технічними даними мобільних операторів, які фіксували її постійну присутність у межах міста впродовж осені 2023 — літа 2024 року.

Крім того, до суду були подані протоколи допитів свідків, які підтвердили, що Кізіярова не отримувала військове майно, зброя за нею не закріплювалася, а в журналах обліку особового складу та бойової підготовки її прізвище відсутнє.

У серпні цього року набув законної сили вироку командиру навчального центру Вадиму Дарміну за цієї ж справою. Його засудили до п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у Збройних силах України строком на два роки – він уклав угоду зі слідством. 

Водночас у його вироку зазначається, що Кізіярова звернулася по допомогу до Дмитра Кізіярова, який мав службові зв’язки з Дарміним. За даними слідства, останній, користуючись своїм службовим становищем, погодився допомогти у створенні документів, що нібито підтверджували проходження Кізіяровою військової служби, хоча фактично вона цього не робила.

Після цього, за даними обвинувачення, Кізіярову формально зарахували до військової частини, де вона нібито служила оператором у взводі розвідки та коригування ударних безпілотних систем. Згодом за документами її неодноразово переводили з однієї посади на іншу — у тому числі «телефоністкою» та працівницею групи комунікацій штабу. Так, за версією слідства, Кізіярова створила лише видимість військової служби, отримуючи при цьому відповідні виплати та статус, стверджують у ДБР. 

Пресофіцер 128-ї бригади Тероборони «Дике поле» Олександр Курбатов повідомляв у коментарі «Суспільному», что Кізіярова була зарахована до їхньої бригади в січні 2024 року, за рік її звільнили зі служби: 

«Базовий загальний військовий вишкіл вона проходила у навчальному центрі, який не входить і не входив до складу нашої бригади, а є окремою військовою частиною. Її посади перераховані там в ДБР. Я не можу надати інформацію, коли вона переходила з підрозділу в підрозділ. Вона давно вже не служить».

У коментарях ЗМІ та дописах соцмережах Кізіярова повністю заперечила всі заяви слідства й оголосила, що поширені ДБР аудіозаписи є фальсифікацією. За її словами, «нарізка зроблена грубо, скомпільована з окремих фраз, вирваних із контексту, які вона говорила вдома за сімейним столом». Вона натякнула, що до цього може бути причетний її колишній чоловік – Микола Мірошніченко, який не хоче ділити майно після розлучення і саме це, ймовірно, стало причиною переслідування. А його нинішня дружина — колишня найкраща подруга Кізіярової Тетяна Альошина.

«В журналі вечірньої перевірки роти «А» мене немає, бо я була в роті «Б». Абсурд, але суд цього не помічає. У справі є службове розслідування щодо іншої жінки, яка взагалі не має до мене жодного стосунку. Є також протокол допиту мого колишнього чоловіка, де я винна у всьому, крім убивства Кеннеді», — написала Кізіярова в соцмережах, коментуючи кримінальну справу.

Вона також заперечила звинувачення у фіктивній службі:

«Так, мене бачили в Дніпрі — бо пункт постійної дислокації нашої бригади був саме там. Я виконувала всі накази: забезпечення автомобілями, генераторами, медичними засобами, допомогу рекрутинговим центрам, комунікацію з місцевою владою. Я мала повне право бути в місті, де базувалася бригада».

Щодо фінансових виплат Кізіярова каже, що ніколи не отримувала бойові надбавки: «Тилову тридцятку отримували всі — фінансисти, логісти, програмісти — незалежно від місця перебування. Усі, крім мене. Я отримувала її лише п’ять місяців із чотирнадцяти, і саме тоді, коли безвилазно перебувала на фронті».

На етапі досудового слідства Кізіяровій обрали запобіжний захід у вигляді застави у 700 тисяч гривень. Її чоловік продовжує нести службу в іншій військовій частині.

Визначення підсудності

Під час підготовчого засідання у справі 7 жовтня Кізіярова просила зменшити їй розмір застави, утім, суд відмовив у задоволенні цього клопотання.

Після цього захист подружжя заявив, що подав клопотання до Дніпровського апеляційного суду для зміни підсудності справи – аби її передали для розгляду до іншого суду. 

Вони наполягали на передачі справи до іншого суду, оскільки вважають, що підсудність кримінального провадження має розглядатись за місцем вчинення кримінального правопорушення, або за місцезнаходженням органу досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування.

Місцем дислокації третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро, що розслідував справу, є територія, що входить до юрисдикції Центрального райсуду Дніпра, зазначив апеляційний суд у своєму рішенні і погодився передати справу туди. Станом на момент публікації тексту, дата судового засідання у справі невідома.