Вища рада право суддя 4 грудня дала згоду на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області, відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області, Олександра Пелиха. Його затримали під час отримання 1300 доларів хабаря за скасування арешту лісоматеріалів.

За два дні до цього рішення суддя подав заяву про відставку, а також мобілізувався.

Детальніше — у матеріалі Watchers.

Що відомо про суддю?

Олександр Пелих працює суддею 24 роки. У 2007 році його обрали суддею Старобільського районного суду Луганської області безстроково. Після початку повномасштабної війни — відряджений до Воловецького райсуду Закарпатської області без зазначення граничного строку відрядження. 

У 2018 році Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя притягнула Пелиха до дисциплінарної відповідальності за грубу недбалість. Тоді він розглядав цивільну справу щодо великого об’єкта нерухомості в Миргороді, хоча ця справа за законом мала розглядатися лише за місцем розташування майна — у Полтавській області. Попри арешт та іпотеку на нерухомість, Пелих визнав право власності за позивачем, не перевіривши інформацію в реєстрах. ВРП підтвердила, що суддя на той момент із 16-річним стажем не міг не усвідомлювати, що розглядає справу з порушенням підсудності. Пелих отримав сувору догану, а також на три місяці був позбавлений права на будь-які доплати до суддівської зарплати.

У лютому цього року Пелих брав участь в конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів, утім, не став одним із переможців.

Хабар і мобілізація

У 2025 році Пелих став фігурантом кримінального провадження. За даними слідства,
у вересні 2025 року мукачівський слідчий відділ поліції здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні. У межах провадження, слідчий звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна: вантажного автомобіля з напівпричепом та 20 куб. м лісоматеріалів, що належали ТОВ «Г.В.Ф.». За результатами автоматизованого розподілу це клопотання передали на розгляд судді Пелиху. 

15 вересня 2025 року в приміщенні суду Пелих випадково зустрів представницю компанії. У розмові він дізнався, що вона знайома з директором товариства і має довіреність представляти його інтереси. Слідство вважає, що після цієї розмови у Пелиха виник намір отримати хабар за рішення щодо арештованих лісоматеріалів, які належали підприємству. 7 жовтня Пелих ухвалив рішення про накладення арешту на вилучені 20 куб. м дубових лісоматеріалів і заборонив їх використання чи відчуження.

Упродовж жовтня-листопада Пелих неодноразово зустрічався з цією жінкою. Під час цих зустрічей він казав, що може ухвалити рішення на користь підприємства, і вимагав хабар: спершу — тисячу доларів, половину з яких пропонував залишити «посередниці», а згодом збільшив суму до 1300 доларів. 

Як йдеться у рішенні ВРП щодо Пелиха, суддя нібито радив, як і коли подавати клопотання, щоб воно потрапило саме до нього, нагадував щодо хабаря і навіть припустив, що може не просто повернути майно на зберігання, а повністю зняти арешт. Після того, як перше клопотання розподілили іншому слідчому судді, Пелих рекомендував подавати його повторно, за потреби —  кілька разів, поки його не отримає на розгляд саме він.

Згідно з даними з Єдиного реєстру судових рішень, 18 листопада суддя скасував арешт деревини.

28 листопада вранці, за даними слідства, жінка підвезла Пелиха до Воловця. Дорогою він поцікавився, чи взяла вона «конфетки» — так він називав гроші. Отримавши підтвердження, він дав знак передати йому хабар. Жінка передала йому 1300 доларів, після чого він повернув їй 300. В той же день судді Пелиху повідомили про підозру.

А 1 грудня до Вищої ради правосуддя надійшло подання керівника САП Олександра Клименка з проханням надати згоду на взяття судді під варту. Уже наступного дня він подав заяву про відставку з посади судді, а 3-го — мобілізувався, йдеться в рішенні ВРП.

«Це — провокація»

4 грудня відбулося засідання ВРП. Адвокат Пелиха Сергій Фесенко просив провести засідання у закритому режимі, мотивуючи це тим, що частина матеріалів стосується окупованих територій і може бути використана «не в добрих намірах». ВРП це клопотання не підтримала. 

Прокурорка САП Єлена Дроботова наголосила, що в справі наявні всі п’ять ризиків, які підтверджують клопотання про арешт судді. 

За словами прокурорки, підозрюваний тричі перетинав кордон під час воєнного стану, має бізнес на окупованих територіях, посилався на знайомства з послом Словаччини, а його донька живе й навчається в Словаччині, що створює можливість для виїзду і проживання за кордоном. За даними слідства, Пелих видаляв листування з представницею підприємства, а отже існує ймовірність знищення матеріалів. Прокурорка  також наголосила на ризику впливу на свідків, адже сам Пелих говорив про необхідність «поділитися» з іншими працівниками суду, які також є потенційними свідками. Крім цього, за понад 20 років роботи суддею він набув широких зв’язків у державних і правоохоронних органах, що може допомогти йому впливати на провадження. А заяви про «поділ» коштів та наявність бізнесу, за словами прокурорки, вказують на можливість повторення подібних дій.

Адвокат судді зазначив, що ризики, на які посилається обвинувачення, є перебільшеними, а Пелих фактично вже не здійснює суддівські повноваження:

— 2 грудня 2025 року подав заяву про відставку з посади судді — це означає припинення здійснення правосуддя та усіх пов’язаних з цим функцією. Водночас 3 грудня 2025 року Олександра Пелиха було мобілізовано до Збройних сил України, що унеможливлює обіймати посаду судді. У зв’язку із цим, на нього більше не розподіляються судові справи, а тому заявлені органами досудового розслідування є не обґрунтованими та позбавленими фактичних підстав. На його думку, прокурорка оперує припущеннями, а не фактами, тому жоден із ризиків не доведений. 

Адвокат також повідомив, що Пелих звернувся до ДБР із заявою, в якій стверджує, що його нібито спровокували до отримання хабаря, щоб потім викрити та незаконно притягнути до відповідальності. Він вказує на можливу провокацію з боку представниці підприємства та інших осіб. Захист наголосив і на тому, що подання прокурора, на їхню думку, містить процесуальні недоліки. Сам Пелих на засідання не прийшов, тож адвокат зачитав його позицію замість нього:

— Я жодним чином не збираюся виправдовуватися, маючи 33-х річний юридичний стаж, з них — майже 24 роки стаж судді. Розуміючи всю відповідальність, я подав до ВРП заяву про відставку. Не шукаючи легкого шляху та маючи певний військовий досвід, звернувся до ТЦК з проханням про залучення мене до лав ЗСУ, де, на мій погляд, я зможу служити народу України та обороняти територіальну цілісність держави. Я жодним чином не перешкоджав і не маю намірів перешкоджати слідству в повному об’єктивному розслідуванні даної справи, розуміючи, що для встановлення всіх обставин, суттєвих обставин подій, потрібно багато часу.  Згадавши та обміркувавши всі обставини цієї справи й ситуації, вважаю, події відносно мене провокацією, а можливо й помстою за винесення мною судових рішень в період, перебуваючи на території, яка є зараз окупованою.

У своїй заяві Пелих також стверджує, що й під час його відрядження на Закарпаття після 2022 року він розглядав справи, у яких «теоретично могли бути зацікавлені в провокації особи». Хто ці люди, разом із тим, він не сказав.

Фесенко заявив, що ключовою ознакою можливої провокації є те, що слідство прив’язує виникнення «умислу» Пелиха до моменту, коли він фізично не міг знати про кримінальне провадження щодо деревини. За його словами, у день, який слідство визначає як початок злочинного наміру, провадження лише відкрили — ще не було ні клопотань, ні розподілу справи, ні будь-якої інформації, з якою міг бути ознайомлений суддя. На думку адвоката, це свідчить, що описані події не могли відбутися так, як подає обвинувачення, і підтверджує версію про можливу провокацію. 

Він також звертає  увагу, що в матеріалах справи є ухвала Вищого антикорупційного суду про дозвіл на обшук, датована 14 листопада. За його словами, у тексті цієї ухвали вже містяться формулювання про нібито передачу неправомірної вигоди, хоча реальна подія, за версією слідства, відбулася лише 28 листопада. Адвокат стверджує, що це може свідчити про заздалегідь сплановані дії зі «створення» ситуації та провокування судді. Він наполягає на необхідності оприлюднення всіх записів слідчих дій, щоб з’ясувати контекст розмов. Окремо Фесенко наголосив, що свідок є психологом і, за його словами, «входила в довіру» та спілкувалася з Пелихом як із близькою людиною — що, на думку адвоката, могло вплинути на його поведінку й використано слідством для формування версії про умисел.

Раніше прокурорка звернула увагу, що під час обшуку в домі Пелиха знайшли розписки про позики на суму понад 200 тис. доларів, які нібито видавала його дружина. На її думку, ці суми суттєво перевищують легальні доходи сім’ї та можуть свідчити про незаконне збагачення і достатні фінансові ресурси для ухилення від слідства. Адвокат Фесенко заперечив, зазначивши, що 90% майна родини — на окупованій території, а зазначені суми — це гроші, зароблені дружиною Пелиха, що займається підприємницькою діяльністю. 

За 2024 рік Пелих задекларував майже 1,5 млн гривень доходу, його дружина — понад 1,2 мільйона гривень. Родина володіє вісьмома земельними ділянками, п’ятьма будинками, трьома квартирами, кількома нежитловими приміщеннями, а також автомобілем Mercedes-Benz. Лише одна квартира – у Києві, а житловий будинок – у Закарпатській області. Решта майна – в Старобільську. Сім’я також орендує квартиру дочці в Словаччині. 

— Я вже не кажу про низку справ, які він розглядав і щодо зґвалтування неповнолітніми, і справу про хабар мера Мукачева, та інші резонансні провадження. І приймав об’єктивні рішення. Тому є вірогідність, що могли бути особи, зацікавлені у провокації проти нього.

Адвокат також згадав резонансну «справу Єфремова», яку розглядав Пелих. Йдеться про кримінальне провадження щодо колишнього голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова. Його затримали у 2016 році та взяли під варту, де він провів близько трьох років. Згодом запобіжний захід змінили на цілодобовий домашній арешт. Після початку повномасштабного вторгнення засідання у справі фактично припинилися. Формально причиною називають окупацію Старобільська, де відбувався розгляд, однак провадження мали б передати до Дніпропетровської області.

На думку Фесенка, це могло створювати певні ризики чи впливи, пов’язані з окупованими територіями. Цю частину він просив ВРП обговорити у закритому режимі. Прокурорка заперечувала, однак ВРП дозволила обговорення без відеотрансляції.

Членкиня ВРП Тетяна Бондаренко поставила кілька запитань щодо статків судді. Прокурорка стверджувала, що Пелих має достатні матеріальні ресурси для переховування, а під час обшуку вилучили значні суми та документи, які це підтверджують. Крім того, вказувалося, що у власності родини — кілька будинків і земельних ділянок. Адвокат повторив, що більшість цього майна розташована на окупованій території й фактично недоступна. Щодо вилучених коштів — він наголосив, що це гроші дружини. Але яким бізнесом вона займається, сказати не міг.

Згідно із даними YouControl, вона зареєстрована підприємицею майже 32 роки тому, вона займається роздрібною торгівлею, у тому числі фармацевтичними товарами, а також наданням в оренду майна. 

Бондаренко також звернула увагу на зафіксовані розмови, де Пелих нібито хизувався своїм майном на окупованій території й говорив, що завдяки довіреним особам продовжує отримувати «підтримку». На її думку, це не відповідає аргументам захисту про відсутність доступу до ресурсів. Фесенко заперечив і сказав, що ці розмови вирвані з контексту. За його словами, твердження про отримання «доходу» з окупованої території є викривленням змісту побутової розмови, у якій він «хизувався перед молодою жінкою», і не все можна сприймати буквально.

— А з якою метою суддя зустрічався з цією особою, як яка представляє інтереси фірми, яка є учасником процесу? – запитав член ВРП Максим Сав’юк. 

— Вона увійшла в довіру. Почалося все з того, що в Олександра Олександровича була справа за її позовом. Суть точно не можу сказати, щось пов’язано з чоловіком. Він виніс заочне рішення на її користь. І вона прийшла в суд нібито познайомитися і подякувати йому за це рішення. Ну, як подякувати… хто ви, що ви — а вона: “це ж я”. Вона — психолог, дуже добре виглядала, молода, активна. Складається враження, що це був продуманий план: увійти в довіру, створити близьке, відверте, довірливе спілкування. І надалі вони спілкувалися майже щодня. Ми бачимо лише за три дні протоколи…

— Ви стверджуєте,  як сторона захисту, що була провокація злочину. Однак, потрібно враховувати, що це передбачає визнання факту отримання особою неправомірної вигоди. Тобто ви визнаєте факт отримання неправомірної вигоди. Правильно? — запитав Сав’юк.

— Це питання треба з’ясувати, ця жінка зробила йому каву, і він заснув…

— Питання просте і дуже коротке. Ви або визнаєте факт отримання особою неправомірної вигоди, або тоді ви не можете свідчити про те, що це була провокація.

— Я не можу відповісти. Єдине можу сказати, що заява ДБР щодо провокації злочину подана і питання доведення цієї позиції, з’ясування об’єктивно всіх обставин. На це потрібен час. І чи визнає Олександр факт отримання неправомірної вигоди, чи ні — це теж питання часу і з’ясування. Ми направили запит на відеозаписи з заправки, де це от відбувалося для того, щоб самим зрозуміти, бо він в смуті, в той день, коли передавались кошти, він заснув, тобто: заснув, кошти, затримання, якось так. Тиск, “швидка”. Ознаки є, треба час, щоб з’ясувати.

— Якщо він подав заяву і стверджує про те, що є провокація злочину, то він має визнавати факт отримання цієї неправомірної вигоди.  Ви до кінця не можете розібратися, чи він вже визнає цей факт, чи він для чого він тоді подавав? – продовжив Сав’юк.

— Шановні, ну його ж затримали, гроші з ним, так? Є певні факти очевидні, є неочевидні. Ми ж не кажемо про те, що цього не було. І він же  в поясненнях сказав, що не виправдовується. Але тут я аналізую обставини того дня, і тут явно ну не все так очевидно. 

— Ми говоримо про суб’єктивне сприйняття вашого клієнта в цих обставинах. А якщо він суб’єктивно сприймає, що була провокація, то він має сприймати ці обставини як такі, що він отримав неправомірну вигоду.

— От він якраз це так от і не сприймає. Він навіть не розуміє, як воно так відбулося. 

Після цього члени Вищої ради правосуддя пішли до нарадчої кімнати. У підсумку ВРП прийняла рішення надати згоду на утримання судді під вартою. «Проти» проголосували два члени ВРП — Сергій Бурлаков та Віталій Махінчук.

Інформації про обрання Пелиху запобіжного заходу на сайті Вищого антикорсуду на момент публікації немає.