Заводський районний суд Запоріжжя 6 листопада засудив до довічного увʼязнення військовослужбовця рф Дмитра Курашова на позивний «Сталкер» за обвинуваченням у розстрілі українського оборонця Віталія Годнюка. Курашова визнали винуватим у порушенні законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством, йдеться у тексті рішення. 

Курашов почав воювати проти України у складі штурмового загону «Шторм-V» 218 танкового полку 127 мотострілецької дивізії 5 загальновійськової армії східного військового округу зс рф. До окупаційних російських військ перебував у в’язниці,  відбуваючи покарання за крадіжку. 

Збройні Сили України взяли його в полон наприкінці січня 2024 року, а після цього він постав перед українським судом. 

Стріляв у беззбройного 

За даними слідства, 5 січня 2024 року російські військові, зокрема, обвинувачений знаходились на території поблизу тимчасово окупованого села Сміле Запорізької області. Вранці наступного дня вони рушили у напрямку тимчасово окупованого села Приютне. Невдовзі обвинувачений разом з іншими військовими рф штурмував позицію Сил оборони України неподалік села Новодарівка. 

Росіяни захопили тоді українські позиції. Як йдеться у вироку, потерпілий, що перебував в одному з бліндажів, почувши вимогу здатись в полон, склав зброю зброю та вийшов з піднятими руками. Потім Курашов наказав йому стати на коліна і вистрілив в українського військового щонайменше тричі, каже слідство. Від отриманих травм Годнюк помер. 

Розстріл військовополоненого є воєнним злочином. Військовополоненими, відповідно до частини 1 статті 4 Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до особового складу збройних сил сторони конфлікту. Згідно з положеннями статті 13 Третьої конвенції з військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого, що перебуває під її охороною, забороняються та будуть розглядатись як серйозне порушення цієї Конвенції.

Того ж дня українські військові відбили позицію і взяли росіян у полон. 

Під час слідчого експерименту на етапі розслідування Курашов розповідав, що 6 січня, під час штурму українських позицій, знаходився між першими двома бліндажами, звідки бачив, як інший росіянин розстріляв українського військового – Годнюка, що здався в полон. 

Однак суд не вважав версію обвинуваченого про причетність до злочину іншого росіянина правдивою, зазначивши, що вона спростовується показами його співслужбовців. 

Свідки вказали на Курашова 

У суді допитували кількох свідків — полонених військовослужбовців збройних сил рф з 218 танкового полку. 

Один з них розповів, що 6 січня разом з іншими військовослужбовцями групи «Шторм-V» поїхали на штурм позиції Сил оборони України. Після приїзду на позицію, спочатку, за його словами, відстрілявся танк, потім вони зіскочили з БТРів та почали штурм, одна група пішла з лівого боку, друга — з правого, його група йшла посередині. Він побачив у 7-8 метрах, як з бліндажу виходив військовополонений ЗСУ без зброї. Потім свідок почув постріли і бачив, як український військовополонений впав. 

Він стверджував, що не стріляв, а біля українського солдата нікого крім Курашова не було. 

Ще один свідок підтвердив обставини з розповіді свого співслужбовця. Він бачив, як з бліндажа виходив чоловік з піднятими руками, а за кілька секунд почув чергу з автомата. Йому в СІЗО розповідали інші полонені, що Курашов хвалився розстрілом беззбройного українця. 

Третій свідок бачив, як обвинувачений кидав гранати в один з бліндажів українських військових. І також бачив, як Курашов стріляв в українця, коли той здався в полон. Він чув, як підсудний після цього розповідав, що зняв годинник з тіла вбитого.

Четвертий свідок розповідав в суді, що у камері СІЗО питав Курашова, навіщо той розстріляв військовополоненого українця, якщо такого наказу не було. Підсудний казав натомість, що хотів, як краще — аби всі солдати рф залишились живими.

У суді допитали й українського військового, який брав у полон Курашова й інших росіян. На місці він побачив пʼятьох вбитих українських бійців: двоє були біля бліндажів, троє — в одному з них. 

Вирок

У суді Курашов визнав свою вину, однак давати показання відмовився.

На думку колегії суддів, що ухвалила вирок, фактичне визнання вини не вказує, що таке зізнання стало результатом затятої внутрішньої боротьби. А також не свідчить про рішучість обвинуваченого стати на шлях виправлення. Тому суд вважав, що таке визнання вини не свідчить про щире каяття.

Зрештою суд визнав Курашова винуватим, призначивши довічне позбавлення волі.

«Суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_9 правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких та є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; становить значну суспільну небезпеку з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності», — йдеться у рішенні. 

Дії Курашова, вважає суд, характеризують його як особу, позбавлену моральних принципів, співчуття та совісті. Крім того, свідчать про ігнорування норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних. 

Вирок ще не набрав законної сили, його можна оскаржити впродовж 30 днів.