У Шевченківському райсуді Львова продовжують слухати свідків захисту у справі про вбивство громадської діячки та мовознавиці Ірини Фаріон.

19 липня 2024 року її застрелили біля під’їзду будинку у Львові, де вона проживала. За кілька днів правоохоронці затримали 19-річного мешканця Дніпра Вячеслава Зінченка. Слідство підозрює його у вбивстві, скоєному з мотивів національної нетерпимості та пов’язаному з  громадською діяльністю Фаріон. Також йому інкримінують незаконне поводження зі зброєю. Обвинувачений перебуває під арештом із моменту затримання.

Справу розглядають у суді з січня цього року. Суд допитав дев’ятьох свідків обвинувачення та ще п’ятьох – захисту.

2 грудня суд заслухав ще одну свідку захисту – жінку, яка розповіла, що бачила чоловіка, який видався їй підозрілим, і стверджує, що той не схожий на Зінченка. Також покази надали кінолога та судовий експерт. 

Детальніше про чергові засідання у цій справі – у матеріалі Watchers.

Він не схожий на того, кого я бачила

До зали суду запросили свідку сторони захисту — жінку, чий, за її словами, вже покійний брат мешкав поруч із місцем убивства. Вона стверджувала, що часто навідувала брата й кілька днів поспіль бачила біля його під’їзду підозрілого чоловіка. Через закарпатський акцент та хвилювання свідки окремі фрази було важко розібрати, тож сторони процесу час від часу просили її повторити або уточнити сказане.

Зовнішність і поведінка чоловіка, за словами жінки, суттєво відрізнялися від описів інших свідків: на вигляд йому було 30 років, він був говірким, часто переміщався й виглядав, як людина з наркотичною залежністю. Позичив у її брата одяг та просив гроші.

— З 12 по 19 липня, з 16 по 18 годину я його бачила. 19 липня він сидів на лавочці. Він був у темно-синіх штанах, панамі, прозорих окулярах. Взутий у червоні кросівки, які надав мій брат. Волосся в нього коротке було.

— Чи було в нього в руках чи біля себе ще якісь речі? — запитав захисник Зінченка Ігор Сулима, що розпочав допит.

— Були уколи (згодом свідка пояснила, що бачила, що він нібито був наркозалежним – W) й чорна залізяка.

За її словами, бачила цього чоловіка 2 та 5 липня. Тоді він був у майці й з лейкопластирами на тілі. Припустила, що його вигляд міг бути пов’язаний із вживанням наркотичних речовин.

— Ви безпосередньо з ним розмовляли?

— Так, ми розмовляли.

— Якою мовою?

— Він — російською мовою. Я не дуже знаю російську мову, бо я по-закарпатськи говорю.

— А про що були розмови?

— Він нас запитав, чи ми знаємо, де живе Ірина Фаріон, бо ми з 6 будинку (Ірина Фаріон жила у будинку №3 на вулиці Томаша Масарика у Львові — W) виходили. Ми там жили. Ми запитали його: для чого. Він каже, що «це вже вас немає стосуватись».

Свідка каже, що після вбивства звернулася до поліції й повідомила, що бачила підозрілу особу. За її словами, правоохоронці відповіли, що не можуть допомогти. Взяли її номер телефону, але з нею ніхто так і не зв’язувався.

— Мені не дзвонив ніхто. Дзвонили мені скриті номери і то з погрозами. “Ми твою дитину вб’ємо, скільки вам адвокат заплатив” і так далі.

— Скажіть, будь ласка, в який період приблизно з 12 по 19 числа ви бачили цю особу? — уточнив другий адвокат Зінченка Володимир Вороняк.

— Кожний день. Він там сидів до ночі. Він навіть за нами слідив. За нами кричав. Коли сидів на лавочці, він матюкався дуже сильно. Він собі сам говорив. Видно, що людина “хвора на голову”. Просив у нас гроші на хліб, а купив алкоголь. 

Свідка також зазначила, що бачила, як цей чоловік спілкувався з Фаріон. “На лавочці сидів, і він з нею спілкувався. Потім вона пішла у квартиру. Він тоді за нею пішов в під’їзд. Бабушки, які були там, вони були свідками. Вони теж впізнають, що це не ця людина”, — зазначила жінка у суді.

Жінка каже, що бачила цього чоловіка в різних ситуаціях: коли він сидів, стояв, заходив в арку та переходив дорогу. Й навіть може впізнати його ходу.

Адвокат Вороняк продовжив допитувати:

— А обличчя в нього яке?

— Худеньке, довгий ніс.

— Можливо, були шрами?

— На руках.

— А прищі?

— Ні, але очі були червоні.

Після цього адвокати завершили допит. У Зінченка запитань не було. Тож до допиту перейшли прокурори. 

Олена Данилів, зокрема, ставила уточнювальні запитання про те, яким маршрутом свідка заходила до будинку та чи проходила повз шостий під’їзд.

— Скажіть, будь ласка, вікна вашого брата куди виходять? Вікна квартири куди виходять?

— На Масарика.

— Коли приходили до брата, то ви сиділи дивилися в вікно, чи хтось там сидить, чи ви займались братом?

— Ні, я займалася братом.

— Де ви бачили чоловіка, якого описали?

— Ми коли з дитиною йшли, він йшов за нами. Через світлофор, по головній дорозі. Ходив так само, як ми. Сідав на лавочку і стілець.

Вона зазначила, що чоловік міг пересувати стілець і сидів у різних місцях поруч із будинком.

— Коли вам особисто вдалося з ним поспілкуватися?

— Особисто мій брат спілкувався.

— Все, що розказуєте, ви знаєте зі слів брата?

— Так.

— А ви особисто з ним спілкувалась?

— Так, 15 липня близько 15:00. Він сидів на лавочці біля столика. Там ще сітка-перегородка є. Він попросив речі в мого брата, а я передала кросовки, штани і червону кофту з надписом. Він запитав, чи я знаю Ірину Фаріон. Він сидів з сенсорним телефоном, спілкувався з кимось. Почав кричати «я її чекаю», а кого чекає, не можу сказати.

— Опишіть речі.

— Кросівки — червоні з білим. На кофті щось англійською писало, червона з білим надписом.

— Він щось заплатив за ці речі?

— Ні, навпаки ми йому давали гроші на хліб.

— А ви його питали, звідки він?

— Ми його питали, чи ти звідси, чи є де проживати. Він «зморозився», каже «я не звідси». Я запитала, чи це точно тобі на хліб, бо ми — віруючі. Каже: «та». Потім я ввечері виходжу з дому, а він пиво п’є.

— Ви кажете, що він наркоман… 

— Я бачила, що він колеться.

— А чому ви поліцію не викликали?

— А я що знаю, на що він здатний?

— Тим більше. Захистити свого брата і себе.

— Вони з братом спілкувались нормально. Брат знав, як його звати. Я його не знаю, мій брат знав.

Ще кілька уточнювальних запитань щодо того, у що був одягнений чоловік, як йому передали одяг, поставив прокурор Дмитро Петльований. А потім запитав, чому жінка зробила висновок, що чоловік був наркозалежним.

— Я бачила, як він з бутилки нюхав.

— Так нюхав чи коловся?

— Нюхав, коловся.

— Давайте тоді по порядку. В який день ви бачили, що він нюхав?

— 17 числа. Коловся майже кожен день, в руки, з лейкопластиром тоже ходив.

Прокурор уточнив, на якій саме руці свідка бачила шрами у чоловіка. Вона відповіла, що шрам був на правій руці, хоча раніше жестом показала ліву. Прокурор уточнював, де саме зазвичай перебував чоловік. Вона пояснила, що найчастіше бачила його на лавці біля шостого під’їзду третього будинку, частково відгородженій сіткою. Поруч також є дитячий майданчик, але, за її словами, чоловік сидів не там, а за столиком і стільцем — разом із місцевими мешканками.

— Він з ними там сидів і коловся?

— Ні, він спілкувався з бабусями.

— А коловся де?

— Коли нікого не було на дворі. Ну ми проходили, просто з дитиною гуляли. Ми ходили на майданчик. Він ходив у вуличку одну, він там коловся. У різних місцях.

— А ви ходили за ним, що ви знаєте?

— На лавочці я побачила уколи. Він з сумки витягував уколи.

Жінка сказала, що чоловік сидів біля будинку до півночі — про це їй розповів брат. “Він з моїм братом сидів навіть у квартирі. Вони як товариші були”, — додала.

Прокурор уточнив її слова про те, що чоловік спілкувався з Фаріон, і запитав, чи була вона свідком цієї розмови. Жінка відповіла, що бачила це через вікно.

— Мій брат сидів біля вікна, я вийшла, вони спілкувались. Він на неї ще кричав, що ти мені грубо говориш по рускі. Він з нею грубо говорив. Вона його запитувала, що ти тут сидиш. Він на неї почав, «що ти мені по рускі тут тикаєш» і так далі.

— Скільки разів ви особисто з цим хлопцем спілкувалися?

— Чотири рази. Я питала, чи ти не голодний. Ми випитували, звідки ти, чи треба тобі допомога, давай, підеш до нас в центр церковний — там, де позбавляють від алкоголю і цього всього. Він відмовився, сказав, що не хоче нікуди йти. 

— Якого числа цей хлопчина спілкувався з Іриною Фаріон? – продовжував питати прокурор.

— Не пам’ятаю.

— Всі інші дати ви пам’ятаєте, а цю — ні?

— Та чого не пам’ятаю. Вони ж не раз спілкувалися, спілкувалися і 12, а дальше […] ви вже грузите.

— Ще раз. Якого числа ви особисто бачили, як хлопчина спілкувався з Фаріон?

— 12-го.

— О котрій годині?

— Я не буду говорити.

— Ви не будете говорити чи не пам’ятаєте?

— Ви дуже загружуєте.

— О котрій годині це було?

— О 17.

— А ви бачили цю особу до 12 липня? — уточнила одна з суддів колегії Олександра Баєва.

— Він був скорше, чи з 5-го, чи з 2-го числа.

— А з братом він добре до того часу спілкувався?

— 10 липня я курила з братом, він до нас підійшов, і попросив одну сигарету. Ми дали. І потім вони так розговорились. Питав, чи можна в нас ночувати, брат відмовив.

Суддя Баєва також поцікавилася, від кого жінка отримувала погрози. Свідка розповіла, що отримала повідомлення від користувача, який представився «фанатом Ірини Фаріон» і погрожував їй та дитині. Вона показала переписку знайомому брата, який порадив передати ці матеріали далі.  За її словами, про перебіг справи вона дізналася з ефіру в YouTube, де й запитала, як можна зв’язатися з представниками сторони захисту. 

— А в кого ви запитали? – далі вела допит суддя.

[Свідка показала на одну жінку з групи підтримки обвинуваченого]

— А звідки ви її знаєте?

— Я її не знаю. Я запитала, чи знайома вона з адвокатом. Вона запитала мене, що сталося. Кажу, що мені погрожують. Вона мені сказала «скиньте мені, буде суд, адвокат зачитає».

— Звідки люди, які вам погрожували, знали, що ви щось знаєте?

— Мене знає Лана. Я з нею спілкувалась і після того мені йшли погрози.

Ймовірно, йдеться про Світлану Назаренко, у соцмережах підписану як «Светлана Володимирівна». За даними місцевих журналістів, жінка веде прямі ефіри в тікток на підтримку Зінченка та фактично координує його прихильників. При цьому вона не є родичкою підозрюваного, і, за словами самих прихильників, перебуває за межами України.

Прокурор Дмитро Петльований уточнив, з яких соцмереж свідок дізналася про судове засідання та справу загалом. Вона відповіла, що побачила інформацію в YouTube. На додаткове запитання, чи переглядає вона TikTok і чи брала участь у вечірніх трансляціях, свідка зазначила, що в чужих трансляціях участі не бере. Прокурор намагався з’ясувати, чи зможе він знайти відео з її участю, якщо почне шукати:

— Ну давайте, шукайте, я чекаю… це вже ваші погрози, — додала свідка.

Головуючий суддя Петро Невойт запитав, чи жінка справді вважає, що вбивцею могла бути інша особа, і з чого вона виходить. 

— Ви показали мені цього мальчіка, я вам сказала, що він не схожий на того, кого я бачила. Ну там абсолютно… ніс, губи не схожі.

Наостанок жінка також згадала: “Я запитувала, чого він питає за Ірину Фаріон. А він мені говорить «я буду з нею говорити на рахунок військових, що вони там загинули». Я сказала йому, що не знаю її, хоча знала”.

На цьому допит жінки завершили. 

Кінолог і судово-портретний експерт

Під час цього ж засідання суд допитав кінолога,  який працював на місці вбивства. В той день він був у складі слідчо-оперативної групи разом із напарником. Чоловік працює експертним кінологом уже сім років і виховує кілька службових собак. 

На місце події він прибув із німецькою вівчаркою Тері. 19 липня кінолог перебував на чергуванні, коли отримав виклик; спершу на місце виїхав його напарник. Кінолог пояснив, що приїхав на місце події автомобілем. 

— Собака пройшла через арку в будинках, вийшла на вулицю Варшавська, повернула праворуч, дійшла до перехрестя вулиць Варшавська і Сосюри. І я завершив роботу у зв’язку з заслідженістю місцевості, після перехрестя вона вже не могла взяти слід.

Після завершення роботи кінолог склав акт застосування службової собаки у двох примірниках. На запитання про те, чи була відеофіксація, він відповів, що не може цього підтвердити: інколи таку зйомку здійснюють, але це не є обов’язковою вимогою і не передбачено чинним законодавством.

Через відеозв’язок після завершення попереднього допиту приєднався експерт, який виконував судово-портретну експертизу у цій справі. Його допитували для уточнення методики проведення портретної експертизи та підтвердження достовірності використаних зображень.

Адвокат Володимир Вороняк поставив експерту питання щодо використаних зразків зображень. Він просив уточнити, які саме з них були отримані експериментальним шляхом і за яких технічних та процесуальних умов ці зразки були зроблені.

Експерт пояснив, що зразки для дослідження надає ініціатор призначення експертизи, і він працював із тими матеріалами, які отримав. Також уточнив, що експериментальні зразки були сформовані з відеозаписів — зокрема із зал судових засідань — шляхом розкадровування та відбору інформативних кадрів для подальшого аналізу.

Експерт зазначив, що під час дослідження застосовував методику ідентифікації особи за ознаками зовнішності на зображеннях. Він проаналізував усі доступні елементи — носоротову та нижньопідборідну частини обличчя, шию, мочку вуха, а також зони долонь. Окремо враховувалися й загальні анатомічні параметри, зокрема зріст, який, за його словами, був досить високим. Він зазначив, що проаналізував максимально можливу кількість ознак зовнішності і цього було достатньо для формування висновку, викладеного в експертизі щодо ідентифікації особи, зафіксованої на наданих фото- та відеоматеріалах.

Після уточнювальних запитань щодо методів та особливостей проведення експертизи суд оголосив перерву. 

Наступне засідання відбудеться 16 грудня.