Шевченківський райсуд Києва 23 червня почав слухати показання потерпілого адвоката Сергія Карпенка у справі за обвинуваченням Ігоря Коломойського в підбуренні до його замовного вбивства.

У серпні 2003-го четверо людей побили та поранили ножем Карпенка. Прокуратура пов’язує напад зі спробою Коломойського приватизувати завод “Дніпроспецсталь” – адвокат, за даними слідства, відмовився виконати його вимогу скасувати рішення акціонерів, які дозволили іншому бізнесмену викупити акції. 

Під час свого виступу в суді потерпілий розповів про знайомство з Коломойським та його бізнес-партнером Михайлом Кіперманом, погрози, які від них отримував, а також про побиття колег. 

Карпенко у цьому судовому процесі вимагає стягнути з Коломойського 4 млрд 400 млн гривень компенсації за моральну шкоду. 

Детальніше про перші свідчення Карпенка проти Коломойського у суді, — у матеріалі Watchers. 

Перша зустріч з «чоловіком у в’єтнамках» 

За словами Карпенка, у 1994 році він почав працювати як штатний юрист українсько-кіпрської фірми з іноземними інвестиціями «БАЙП КО ЛТД», у коло його обов’язків входила підготовка документів, участь у судових процесах та перемовинах. Наразі діяльність цієї компанії припинена. 

В один із літніх днів 1994 року зять другого президента України Леоніда Кучми та власник медіагрупи Starlight Media Віктор Пінчук запросив Карпенка до офісу компанії, аби взяти участь у перемовинах стосовно оформлення кредиту. 

“У двері зайшов чоловік такий з бородою, досить такий заросший, в такій футболці дивній, в шортах і, що мене тоді вразило, у в’єтнамках. Тому що ми в компанії притримувались корпоративного стилю: сорочка, брюки, якісь костюми. Це мене вразило тоді, тому що я не знав, чи можна так приїжджати на переговори. Але ж тоді мені було, здається, 22 роки, людина – старша за мене. Я розумію, що може собі дозволити… Тоді я вперше побачив Ігоря Валерійовича”, – розповів адвокат про перше знайомство з Коломойським. 

Працівниця компанії сказала тоді Карпенку, що «БАЙП КО ЛТД» домовлялося щодо кредиту з генеральним заступником голови правління “ПриватБанку” Юрієм Пікушем, але той сказав, що видача коштів залежить від Коломойського, тому його і запросили на зустріч.

Коломойський тоді зазначив: “А хто такий Юрій Петрович? Не знаю такого. Стосовно грошей з “ПриватБанку” – це мої питання. Домовляйтесь завжди зі мною”. Після цього перемовини продовжили без Карпенка. 

Вдруге з обвинуваченим адвокат зустрівся 1996 року, коли працював на компанію “Оптима”, яка займалася, зокрема, приватизацією та інвестиційною діяльністю. Одним з клієнтів Карпенка була Дніпропетровська єврейська община. Її рабин Шмуель Камінецький попросив супроводжувати їх в перемовинах з бостонською релігійною общиною і міською радою Дніпра.

За кілька тижнів Камінецький спитав, чи не міг би адвокат зустрітися з потенційними благодійниками з української сторони. Тоді Карпенко запитав, про кого йде мова, йому назвали Коломойського. 

“Мені набрав секретар Ігоря Валерійовича, запросив до офісу компанії “Сентоза”. Тоді я перший раз побував у офісі “Сентози”. В нас було декілька зустрічей. Ми зустрічалися в нижньому залі там. Тоді це була така дивна історія. Акваріум з морською водою. Там плавала акула”, – розповів адвокат. 

Карпенко зазначив, що вони спілкувалися з повагою, спокійно, він надавав професійні консультації, а Коломойський висловлював побажання щодо документації. Після того, як адвокат оформив документи, з бізнесменом вони практично не перетиналися. 

Під час розповіді Карпенко зазначив, що не був залежним, чи негативно налаштований до Коломойського в той час, не мав претензій до нього. 

Перші погрози та побиття партнера 

Згодом Карпенко почав працювати проєктним менеджером в компанії Optimal Oil, яку заснував бізнес-партнер Коломойського Михайло Кіперман, аби вийти на паливний ринок Києва та Київщини. У зв’язку з цим, Кіперман кілька разів брав адвоката на наради, які відбувались в офісі “Сентози” та кабінеті Коломойського. 

“Коли я побачив, як Ігор Валерійович спілкується з своїми підлеглими, це на мене справило дуже огидне враження. Бо такий рівень неповаги, такий рівень… Я даже не знаю, як це сказати, який він показував до цих людей, на мене справив дуже сильне враження. Я не входив до кола цих людей, тому зі мною ніколи так не спілкувалися.

Дуже показовим було, що коли я доповідав стосовно розвитку цього філіала, я сказав, що, якщо ми не будемо закривати потреби, які ми не працювали поставками, то ми будемо мати дуже великі збитки. На що Ігор Валерійович сказав Михайлу Кіперману: “Миша, я партнер в прибылях, не в убытках. Все убытки – с тебя”, – розповів потерпілий. 

У грудні 1998 року цей проєкт закрився, і в 2001 році Кіперман запропонував Карпенку стати арбітражним керуючим на підприємстві, яке займалось великогабаритними шинами. Адвокат ще продовжував скуповувати для “ПриватБанку” нафтопродукти, зокрема від “Укрнафти”. Кіперман в цей час продовжував розвивати свій нафтовий бізнес разом з групою “Приват” і особисто з Коломойським, зазначив Карпенко.

На початку 2002-го між Карпенком та Кіперманом стався конфлікт на підставі того, що останній не платив йому. 

Через годину після конфлікту Карпенку зателефонував його партнер з адвокатського об’єднання Олександр Мігульов і повідомив, що до його офісу прийшов Кіперман з охороною, побив його, забрав печатку підприємства та змусив відкрити сейф. 

“Я одразу приїхав за адресою, де був офіс у Михайла Кіпермана, де між нами відбулася дуже нервова розмова на підвищених тонах, при якій я сказав, що взагалі з ним ніколи працювати не буду, що він повинен повернути гроші, він повинен відшкодувати моєму партнеру нанесені збитки і вибачитись перед ним, інакше взагалі ніколи я йому ні руки не подам і ніяк не буду до нього причетний. На що він мені сказав, що буде як буде”, – зазначив потерпілий. 

За словами адоката, йому запам’ятались погрози Кіпермана: “Що ви про себе думаєте? Ви ніхто, звуть вас ніяк. Якщо треба, вас усіх пустять під молотки”. 

Мігульов своєю чергою відмовився писати заяву до правоохоронних органів щодо побиття, додав Карпенко.

Спроба приватизувати “Дніпроспецсталь”

Укінці 2002-го до Карпенка звернувся колега по ринку цінних паперів Михайло Левченко. Він працював у компанії “Проспект Інвестментс” у Києві. Левченко запропонував зустрітися з одним клієнтом, у якого є юридичні проблеми і від вирішення цих проблем відмовилися київські юристи. Карпенко погодився на зустріч і в грудні 2002 року познайомився з на той момент російським олігархом Костянтином Григоришиним.

Як зазначив Карпенко, коли Григоришин затверджував угоду щодо Запорізького заводу феросплавів та Стаханівського заводу феросплавів, пакет документів увійшов в об’єднаний фондовий реєстратор (компанія, яка веде облік власників акцій чи інших цінних паперів) Запоріжжя. За цією угодою ряд акцій повинні були передатись конкретному реєстратору із Запоріжжя.

Григоришин розповів Карпенку, що не може владнати суперечність зі своїми партнерами щодо проведення загальних зборів акціонерів у “Дніпроспецсталі” і попросив проаналізувати ситуацію, бо перші планові збори не відбулися. У квітні 2003 року Карпенко приїхав на наступні заплановані збори акціонерів, і вони знову не відбулися. Тоді, за словами Карпенка, він розробив юридичну процедуру зі зміни реєстраторів та почав її реалізовувати. 

Карпенко пов’язує цю ситуацію з “ПриватБанком”, оскільки фондовий реєстратор від початку існування був розташований в Запоріжжі, проте згодом переїхав за адресою відділення банку у Дніпрі.

Коли адвокати намагались домовитись з реєстратором, почули у відповідь: “Ми не вирішуємо цього питання. Є будівля на набережній, компанія “Сентоза”, є конкретна особа, вирішуйте з ними”. Тож, за словами потерпілого, між Коломойським та Григоришиним був особистий конфлікт, який стосувався невиконаних домовленостей і ніс за собою юридичні складнощі.

У липні 2003 року Карпенко з колегами вирушив до Запоріжжя, де були заплановані наступні збори акціонерів. На зборах були присутні журналісти та представники Державної комісії з цінних паперів фондового ринку, щоб засвідчити наявність або відсутність порушень. 

Коли адвокат готувався до зустрічі, до місця проведення зборів почали під’їжджати великі автобуси, в яких сиділи люди. Карпенко запитав Григоришина, чи це охорона. Той відповів, що не знає. 

Збори тоді все ж відбулися. За словами Карпенка, йому вдалося провести реєстрацію акціонерів, забезпечити голосування, підбиття підсумків і винесення рішень. Ці дії розблокували діяльність спостережної ради, правління і ревізійної комісії. 

Після цього робота Карпенка з “Дніпроспецсталлю” мала бути завершена. Того ж дня адвокат виїхав у Крим, аби закінчити особисті справи. 

“Я твоему партнеру кровь обратно в нос не вставлю”

По дорозі до Криму до Карпенка зателефонував його партнер Олександр Мігульов і повідомив, мовляв, Кіперман каже, що Коломойський вимагає, щоб той негайно приїхав до нього в офіс. 

Через 30-40 хвилин партнер знову зателефонував і повідомив, що Коломойський хоче поговорити з Карпенком. Між ними стався діалог, під час якого бізнесмен вимагав, щоб адвокат приїхати до нього в офіс і погрожував щодо Мігульова: “Ну ти вирішуй, бо якщо ти не вирішиш, то твій партнер звідси не вийде”. 

Після повернення в Дніпро Карпенко поїхав до Коломойського разом із Мігульовим, водієм та охоронцем. 

“Ми зайшли, там невеличке таке приміщення. Двері вхідні, двері, як потім я зрозумів, в туалет. Квадратний стіл, посередині цього квадратного столу якесь там кругла вставка. Ну досить така гарна мебля. І на стінах дуже цікаві картини були. Зображення тварин і зображення їх аналогів в людських обличчях. Ну, дуже цікаво. Такий незвичний контекст”, — розповів Карпенко. 

Пізніше в кабінет увійшли Кіперман та Коломойський. Між Коломойським і Карпенком відбувся наступний діалог: 

Коломойський: Ну что? Что будем делать?

Карпенко: Ну а що? А стосовно чого? 

Коломойський: Ты знаешь, я твоему партнеру кровь обратно в нос не вставлю. Поэтому давай проехали то, что было с Мишей (Кіперманом – W). Оставим это за скобками. У меня есть к вам претензии. 

Карпенко: Яка претензія?

Коломойський: Ти сам все розумієш. 

Карпенко: Я не розумію, поясніть. 

Коломойський: Ви мені своїми діями нанесли збиток 2 млн доларів. 

Карпенко: Яким чином?

Коломойський: Чином проведення зборів.

Карпенко: А ви тут до чого?

Коломойський: Я є акціонером цього товариства на 33% зі своїми партнерами Віктором Медведчуком і Григорієм Суркісом. І ви нам нанесли збитків проведенням цих зборів. 

Карпенко: Ігорю Валерійовичу, ми, мабуть, друг друга не добре розуміємо. Я виконував свою роботу. Я цю роботу зробив, вона юридична, вона стосується виключно юридичних питань, юридичних процедур. Якщо у вас є незгода з цим, welcome до суду. Суд вирішить, хто був правий, хто був неправий. А взагалі це питання не наше, а клієнта. Якщо у вас є якісь претензії, це до Григоришина.

Після чого бізнесмен знову почав погрожувати, каже адвокат:

“Я сприймав це як дуже неприємні і такі вже небезпечні розмови. Тому що такі там вирази, як тебе посадять в багажник і будуть возить, вас закатають під асфальт, я там нарежу купюры с вашей кожи, буду получать с вас всю жизнь…”

Коломойський заявив, що адвокат має 24 години на те, щоб підготувати документи щодо незаконності проведених зборів та передати їх на той момент першому заступнику голови правління “ПриватБанку” Тимуру Новікову, до Генеральної прокуратури, Державної комісії по цінним паперам та медіа. Він також вимагав повідомити всім, що збори були нелегітимними та проведеними з порушеннями законодавства. Бізнесмен зазначив, що в прокуратурі та комісії “люди все заряженные”, і тому справа піде швидко. 

На це Карпенко відповів, що йому треба час на роздуми, і він не має з собою ніяких документів. Після цього Карпенко з партнером вийшли на вулицю покурити. Партнер переконував Карпенка, що необхідно йти з офісу, оскільки ситуація небезпечна. Тоді під приводом того, що необхідно забрати документи, адвокати пішли. 

“Я був настільки збентежений цим фактом, що в мене не було бажання розмовляти з цього приводу. Я, можна сказати, занурився в себе, не розуміючи, що стало причиною, що стало підставою такої різкої зміни відношення нормального людяного між мною і Ігорем Валерійовичем”, – зазначив потерпілий. 

Після цього Карпенко зателефонував Григоришину і розповів про погрози. Адвокат вимагав вчинити якісь дії та владнати ситуацію. Григоришин запевнив, що він веде перемовини, й адвокату немає за що перейматися. 

Згодом Карпенку кілька разів телефонував Новіков із запитаннями, чи все готово. Адвокат відповідав, що вони вивчають документи і врешті відмовився виконувати умови Коломойського. 

«Ігоря вбивали»

Пізніше Карпенку зателефонував колега зі словами “Ігоря вбивали” – на його колегу Ігоря Ковальова напали. 

“Я зайшов до Ігоря, це було страшне, це страшне видовище, коли людина – поламана, з пробитим черепом, вся в синцях, в крові, ну, це дуже справляє погане враження”, — зазначив потерпілий. 

Лікар повідомив, що його били по голові тупими предметами, імовірно, молотками і трубами. Тоді Карпенко подумав, що побиття пов’язане з конфліктом з Коломойським і Кіперманом. 

На цьому потерпілий перервав давати показання у Шевченківському райсуді Києва. Продовження було заплановане на 15 липня, утім, тоді суд розглядав першочергове клопотання – про залишення Коломойського під арештом. Тож допит Карпенка продовжиться в кінці серпня.