Шевченківський райсуд Києва у вересні цього року почав розгляд по суті справи щодо народного депутата Нестора Шуфрича та його колишнього помічника Вʼячеслава Черепані. Обох обвинувачують у фінансуванні дій з метою зміни меж території або державного кордону України. Шуфричу додатково інкримінують державну зраду.
Нардеп вважає справу щодо нього політично вмотивованою, його захисники наполягають, що складу злочину у діях політика немає. Черепаня ж переконує, що закон не порушував.
Нестор Шуфрич перебуває під арештом з вересня 2023 року. Черепаня спершу теж був під вартою, проте взимку цього року його відпустили під домашній арешт.
Хто такий Шуфрич
За даними «Чесно», з 1996 по 2007 роки Шуфрич був членом Соціал-демократичної партії. У 2004-му став уповноваженим представником у Верховній Раді колишнього президента Віктора Януковича, що втік до рф. У 2007-му Шуфрича обрали народним депутатом шостого скликання від «Партії регіонів».
У 2010-2012 роках Шуфрич обіймав посаду заступника голови Ради Нацбезпеки та оборони України, а у 2012 році став народним депутатом від «Партії регіонів». 16 січня 2014 року голосував за диктаторські закони, які суттєво обмежували права та свободи громадян.
Він також був серед тих нардепів, що у 2013-му підписали звернення до польського Сейму з вимогою «визнати Волинську трагедію геноцидом і засудити злочинні діяння українських націоналістів».
У 2017 році долучився до партії «За життя» Вадима Рабіновича. А у 2019-му — став народним депутатом від забороненої нині партії «Опозиційна платформа – За життя».
Крім того, Шуфрич заперечував російську агресію на Донбасі та називав війну в Україні «громадянською».
«Це війна між українцями, це конфлікт між українцями. Ми весь час чуємо про присутність російських військових. Але там постійно моніторингова група ОБСЄ працює, спеціальний комісар ООН, і ніхто з них не зафіксував офіційно присутність російських військ на Донбасі. Ми 4 роки воюємо: де полонені російські солдати? Де загиблі російські солдати? Регулярних російських військ на Донбасі немає», – казав Шуфрич у 2018 році в ефірі одного з телеканалів.
Бійці 206-го батальйону територіальної оборони Києва після початку повномасштабного вторгнення затримали Шуфрича через те, що він фотографував блокпост.
Служба безпеки України у 2023 році повідомила Шуфричу про підозру у державній зраді. Наступного року його повідомили про підозру у фінансуванні росгвардії в Криму.
Президент Володимир Зеленський у січні 2025-го ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про санкції щодо 18 громадян України та рф, серед яких є і Шуфрич. Йдеться про позбавлення державних нагород, блокування активів та низку економічних санкцій. Також щодо нього анулюються офіційні візити, засідання чи переговори з питань укладення договорів чи угод.
Із 2023 року і дотепер він перебуває під вартою за рішенням суду, але залишається чинним народним депутатом. Суд дозволив йому виконувати депутатські обовʼязки з використанням технічних пристроїв та електронного підпису. У СБУ пояснили, що це може включати підготовку і надсилання письмових звернень і запитів. Втім, перебувати у сесійній залі особисто він не може. Так, у квітні 2025-го Шуфрич зареєстрував проєкт внесення змін до Закону України «Про національні меншини (спільноти) України» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення захисту прав національних меншин (спільнот) із використання офіційних мов Європейського Союзу для сприяння європейській інтеграції України.
Перший епізод
У обвинуваченні щодо Шуфрича йдеться про два епізоди. У першому, за словами прокурора Ігоря Іванцова, що у вересні цього року оголосив короткий текст обвинувального акту у цій справі, йдеться, що фсб рф для реалізації плану щодо дестабілізації ситуації в Україні залучило свого агента — ексзаступника секретаря Ради національної безпеки і оборони Володимира Сівковича, який втік до рф ще у 2014 році.
Британська розвідка оприлюднювала дані про те, що він міг обійняти посаду у «маріонетковому уряді», до створення якого готувалася росія після початку повномасштабного вторгнення.
Сівкович, кажуть у СБУ, координував також колишнього начальника Управління служби безпеки по Криму Олега Кулініча, якого судять за держзраду, щоправда, у закритому режимі — без вільних слухачів та журналістів.
У липні 2022-го Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило про підозру Сівковичу у держзраді і шпигунстві. За даними слідства, Сівкович залучив до своєї діяльності Шуфрича. Останній нібито мав дискредитувати інститути державної влади, зокрема через виступи у ЗМІ. А також поширювати російські наративи про те, що українська держава – нібито «штучне утворення», що в України та росії — «єдина історія» і що українці та росіяни — «один народ».
Слідство посилається на листування Шуфрича з Сівковичем, зазначаючи, що влітку 2021-го останній надіслав політику у Telegram, зокрема, текстовий файл з назвою «Заява про вчинення КП-1». У документі був проєкт звернення щодо відкриття справи стосовно вивезення з Молдови екссудді Дніпровського райсуду Києва Миколи Чауса. Шуфрич, кажуть правоохоронці, написав Сівковичу: «Оформляю как депутатский запыт».
Правоохоронці викрили Чауса на хабарі у 150 тисяч доларів за винесення рішення на користь підсудних у 2016 році. Він переховувався у Молдові понад чотири роки. Навесні 2021 року Чауса вивезли вже там і нібито привезли в Україну. Улітку стало відомо, що екссуддю знайшли у Вінницькій області. Там Чауса затримали працівники СБУ і привезли до Києва. У 2023-му Вищий антикорупційний суд призначив Чаусу десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За версією слідства, Шуфрич також надсилав Сівковичу фото депутатського запиту до Генпрокурора про те, чи відкрито провадження щодо вивезення Чауса.
Крім того, Шуфрич надсилав йому також відеозаписи своїх виступів на каналах «Перший незалежний», «НАШ» та «Росія-1». У виступах, каже слідство, політик звинувачував президента України у політичній неспроможності та ескалації конфлікту через відвідування ним військових в АТО. В ефірах цих телеканалів він також розповідав про нібито «неможливість існування України без рф» та «зовнішнє управління».
Другий епізод
Другий епізод справи щодо Шуфрича стосується кримської нерухомості. За даними СБУ, політик платив гроші росгвардії за воєнізовану охорону цієї нерухомості на території окупованого Криму. Ця нерухомість була придбана у підприємств, бенефіціарним власником яких була Оксана Марченко, дружина Віктора Медведчука.
У 2022-му журналісти проєкту «Схеми» виявили у власності родини Шуфрича земельні ділянки та маєток у селищі Сімеїз в Криму, придбані у 2013 році.
За три місяці 2016 року підконтрольна Шуфричу компанія сплатила росіянам за послуги охорони понад півмільйона російських рублів, додають в СБУ.
За даними слідства, ТОВ «Авто Бізнес Груп», бенефіціаром якого є батько Шуфрича, у 2013-му придбало у Медведчука та Марченко частину колишнього профілакторію у Сімеїзі, а також земельну ділянку площею 1,5 гектара. Правоохоронці, втім, вважають, що справжнім власником майна був Шуфрич. Слідство стверджує, що після окупації росією півострова політик залучив охорону для цих територій з рф.
В обвинуваченні також йдеться, що навесні 2016-го виконувач обовʼязків директора «Авто Бізнес Груп» Віктор Литвиненко отримав на пошту проєкт договору з підприємством «Охрана МВД рф». Останній розповів про це помічнику Шуфрича — Черепані, який невдовзі повідомив про це політика. А Шуфрич нібито погодився на цей договір. Слідство вважає, що Черепаня організував передачу Литвиненку понад півмільйона рублів за послуги охорони.
Литвиненко, як писав «Судовий репортер», свідчив проти Шуфрича, через це його звільнили від кримінальної відповідальності.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області у січні 2025 року зупинила його право на заняття адвокатською діяльністю на один рік за скаргою, ймовірно, Шуфрича. У комісії вирішили, що Литвиненко розголосив інформацію, що стала йому відома під час надання правової допомоги політику. У лютому 2024-го в адвоката пройшли обшуки, а у березні 2024-го суд звільнив його від кримінальної відповідальності.
Литвиненко оскаржив рішення комісії адвокатури до Київського окружного адмінсуду. У відзиві комісії на позов Литвиненка йшлося, що адвокат під час допиту в якості свідка розголосив конфіденційну інформацію, яку зафіксовано у протоколі допиту свідка та використано стороною обвинувачення як доказ для притягнення скаржника до кримінальної відповідальності. Вже 9 вересня цього року суд задовольнив його позов про скасування рішення комісії.
Версія захисту та обвинувачених
Адвокат Валерій Буняк, що представляє Шуфрича, розкритикував обвинувачення щодо його підзахисного:
«Обвинувальний акт містить маніпуляції, тому що питання у переписці стосувалися судді Чауса, а публічно Нестор Шуфрич це не обговорював. Він народився і виріс в Україні, ніколи не мав майна чи ділових контактів, які б його повʼязували з країною-агресором».
Дмитро Савицький, другий захисник Шуфрича, назвав провадження щодо його клієнта політичним переслідуванням.
«Ми стоїмо на позиції відсутності складів злочинів, які інкримінуються нашому підзахисному. В діях нашого клієнта відсутні субʼєктивні чи обʼєктивні обставини вчинення державної зради. Шуфрич діяв у рамках своїх депутатських повноважень, які регулюються Конституцією України, зокрема щодо депутатських звернень та виступів», — заявив він під час засідання 5 листопада.
За його словами, Шуфрич завжди критикував владу.
«Чи може депутат звертатися із запитами, якщо йому стає відомо, що обмежуються права і свободи громадянина, тим паче — судді? Депутат діє в рамках своїх повноважень. А те, що це комусь не подобається… Всім відомий Шуфрич ще з часів Кучми, завжди критикував діючу владу», — додав захисник.
Він стверджував, що у 2021 році його клієнт сприймав Сівковича як колишнього депутата і не міг бути обізнаний про суспільно небезпечний характер спілкування з ним. Сівкович отримав статус підозрюваного лише у 2022 році, додав адвокат.
Шуфрич, своєю чергою, заявив, що не визнає себе винуватим. Справу він назвав політично вмотивованою та безпідставною: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова. Усі мої висловлювання, від яких я не зрікаюся, є дійсними фактами».
Обвинувачений вважає недоведеним те, що його публічні вислови погоджені з представниками рф.
«Навіть непристойно, що прокуратура такими маніпуляціями займається. Всі, хто має якесь відношення до медіа, говорили про Чауса. У мене були запити щодо того, чи ведеться розслідування по викраденню Чауса, чи ні. Все, більше нічого», — заявив політик.
Він додав, що знає Сівковича 20 років, а обвинувального вироку щодо нього у справі щодо держзради наразі немає:
«Сьогодні твердження, що Сівкович співпрацює з фсб, є безпідставним».
Адвокат іншого підсудного – Черепані – заявив, що прокуратура не наводить обставини, які можуть підтвердити наявність мети вчинення інкримінованого діяння його клієнтом.
«Обставин часу подій злочину не встановлено, то що ми повинні спростувати? Аналогічна ситуація щодо місця. Хто з ким і про що домовився, і кому передав гроші — місця цього не встановлено. У обвинувачення немає примірника договору, немає доказу, що кошти сплачувались. Жодної оплати не було», — заявив він.
Черепаня виступив лаконічно: «Я не розумію, як ми можемо спростувати фантазії сторони обвинувачення. Якщо це все є фантазія. Я закон не порушував».
Допит сина Шуфрича
Під час засідання 19 листопада суд допитав сина Нестора Шуфрича — Олександра, що сьогодні служить у Збройних Силах України.
Олександр Шуфрич заявив, що обʼєкт нерухомості у Криму був великою недобудовою на березі моря і належав його діду.
«Не зовсім зрозумілим для мене є, чому Нестор Шуфрич фігурує, як власник одного з обʼєктів нерухомості. Всі знають, про що йде мова. Даний обʼєкт належав моєму дідові, який, на жаль, помер у січні цього року. Я працював із дідом, і, як юрист за освітою, брав участь у сімейних справах. Був (але вже ні) також і помічником Литвиненка, тому мав доступ до справ діда, як помічник Литвиненка. Ми не оплачували ніяку охорону, тим більше воєнізовану у Криму, більш того — після окупації», — розповів свідок.
Він додав, що у 2014 році у його дідуся почались фінансові труднощі. Крім того, не було розуміння того, що буде на окупованій території у Криму. Там, на місці, за його словами, знаходився Сергій Гринь — директор підприємства «Авто Бізнес Груп», він приймав рішення щодо обʼєкту нерухомості.
«Його теж уже немає в живих. Гринь наголошував, що треба охороняти обʼєкт. Ми не давали добро на жодну охорону. А потім він писав, що сам, на свій розсуд, заключив контракт. Але коли дід почув, з ким Гринь підписав контракт, сказав нічого взагалі не платити і розірвати договір. Факту передачі грошей воєнізованому формуванню на території Криму не було, наскільки мені відомо. Я не платив, як помічник Литвиненка, сам Литвиненко не платив. Ні я, ні дід, не були в Криму з 2014 року», — додав Олександр Шуфрич.
За його словами, його батько не міг бути бенефіціарним представником під час купівлі обʼєкта, а також не приймав рішень щодо бізнесу родини.
«Пан Литвиненко дав покази. Але останнім часом, коли працював на діда, дід був дуже незадоволений ним. Литвиненко хворів. Литвиненко через болі вживав багато марихуани, наскільки мені відомо. Він — розумний і достатньо кваліфікований юрист. Що треба було з ним зробити, щоб він не просто відкрив адвокатську таємницю? Литвиненко був хворим і не завжди розумів, що робить», — зауважив свідок.
Прокурор Ігор Іванцов не ставив запитань свідку через нестачу часу, відведеного на судове засідання. Він сказав, що проситиме повторно допитати цього свідка. А упродовж часу, що залишився, просив суд розглянути клопотання про продовження підсудним запобіжних заходів.
На думку прокурора, ризики щодо можливості переховування, зокрема, Шуфрича не зменшилися:
«Він неодноразово перетинав державний кордон. Крім того, вважаємо, що він може незаконно впливати на свідків та спеціалістів у цій справі. Наявний ризик вчинити інші кримінальні правопорушення».
За словами прокурора, щодо Черепані також існує ризик впливу на свідків, переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення: «Черепані загрожує до 8 років позбавлення волі у разі визнання його вини. Черепаня, усвідомлюючи тяжкість покарання, може планувати втечу. В ході слідства підтверджено факт його знайомства з Сівковичем».
Захисник Черепані заперечував проти продовження запобіжного заходу, зазначивши, що реальних ризиків немає, а підсудний завжди виконує покладені на нього обовʼязки.
«Він носить електронний браслет. Я просив би визначити йому домашній арешт не з 18:00 години, а з 21:00», — заявляв адвокат Ян Войніканіс-Мирський.
Черепаня підтвердив, що потребує більше часу для вільного пересування, тому що має працювати і доглядати за сестрою.
Захисник Шуфрича Савицький також просив відмовити у задоволенні клопотання прокуратури. Суд, розглянувши клопотання прокуратури, продовжив термін тримання під вартою для Шуфрича, а Черепані — домашній арешт. Наступне засідання відбудеться 22 грудня.
