Київський апеляційний суд 8 жовтня почав розгляд скарг на вирок Леоніду Ігнатенку, Ігору Котирлу та В’ячеславу Вільцанюку у справі смертельного нападу на учасника добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) Олексія Щербину у столиці.
Суд також відхилив клопотання захисту Вільцанюка про вступ до війська.
У листопаді 2024-го Голосіївський суд ухвалив обвинувальний вирок трьом підсудним, призначивши Вільцанюку — 13 років позбавлення волі, а Котирлу та Ігнатенку – по три роки. Наразі Київський апеляційний суд переглядає цей вирок.
Суд відмовився відпустити Вільцанюка на службу
На засіданні 8 жовтня захист Вільцанюка подав до суду клопотання, в якому просив відпустити його на військову службу, та змінити запобіжний захід на той, що не повʼязаний із триманням під вартою. Військова частина А4706 виявила готовність взяти Вільцанюка на службу до штурмової роти. На засідання приходив Артур Пустовіт — начальник групи рекрутингу військової частини, аби взяти Вільцанюка на особисту поруку.
Захист Вільцанюка, виступаючи в суді, зазначив, що закон ставить вище пріоритет служби у війську, ніж звершення правосуддя.
Вільцанюк на слуханні вибачився перед матірʼю Олексія Щербини: «Я хочу звернутись до мами Олексія і вибачитись перед Вами. Я цього не хотів. Я буду набагато корисніший на службі, захищати державу, ніж сидіти у заключенні. Я тоді так само зможу допомагати матері Олексія».
Прокурор Сергій Здрак заперечив щодо клопотання захисту. Матір Олексія — Наталія Щербина — також виступила проти:
«Я проти, щоб його направили до лав армії. Я вперше почула за весь цей час вибачення від Вільцанюка».
Дружина потерпілого Олексія Щербини — Ірина, за словами захисту, передала через свого представника в суд заяву про те, що не заперечує щодо призову Вільцанюка на службу.
Раніше, за словами захисників, Вільцанюк добровільно відшкодував дружині загиблого Щербини два мільйони двісті тисяч гривень.
Врешті, вийшовши з нарадчої кімнати, суд відмовив у задоволенні клопотання захисту. Подібне клопотання апеляційний суд вже розглядав 30 липня, і тоді також його відхилив. Повного тексту рішення, втім, досі немає у єдиному реєстрі судових рішень.
Версія слідства та вирок суду першої інстанції
За даними слідства, 21 жовтня 2022-го у дворі київської багатоповерхівки стріляли у 34-річного учасника ДФТГ Олексія Щербину, який, за словами його матері, через місяць мав вирушити на фронт. 21 жовтня Олексій повертався власною автівкою додому. Але у дворі біля будинку у нього стався словесний конфлікт щодо першочерговості проїзду з трьома нинішніми обвинуваченими: Леонідом Ігнатенком, Ігорем Котирло та В’ячеславом Вільцанюком.
Чоловіки побили Щербину, а потім — один з них вистрілив у нього. Після пострілів Котирло позбирав гільзи, а потім, каже слідство, троє чоловіків поїхали з місця події. Після затримання поліція виявила зброю в автівці Lexus. Там знайшли карабін моделі «Цвіркун», який є цивільною версією пістолета-кулемета, і стріляні гільзи.
У дебатах прокуратура наголошувала, що відео з камер спостереження з місця події показало: спершу Ігнатенко на Lexus заїхав у двір і перегородив проїзд. На відеозаписі видно, каже слідство, що обвинувачені не ховаються за автомобілем з метою захисту життя, а лише для здійснення пострілів. Це, на думку сторони обвинувачення, спростовує версію адвокатів про самозахист від Щербини.
Прокуратура також наголошувала, що на місці події, біля тіла потерпілого, слідчі виявили пістолет «Форт». Однак експертиза показала, що на руках загиблого не знайшли слідів, які би свідчили, що з цієї зброї стріляли.
Обвинувачені в своїх показаннях заявляли, що діяли без попередньої змови. Хоча, вказує прокуратура, одночасно били потерпілого, а потім — теж разом втікали. Вони, крім того, не викликали швидку для потерпілого, а вирішили покинути місце події.
У листопаді 2024-го року Голосіївський райсуд Києва визнав трьох фігурантів винуватими, призначивши Вільцанюку — 13 років позбавлення волі, а Котирлу та Ігнатенку по три роки.
Прокуратура кваліфікувала дії Котирла та Ігнатенка за ч. 4 ст. 296 ККУ — хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї. А дії Вільцанюка – за ч.2 ст.115 ККУ, вважаючи, що саме він здійснив смертельний постріл. Проте суд перекваліфікував дії Котирла та Ігнатенка на хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст. 296 ККУ).
Версія захисту
За версією захисту, між потерпілим та нинішніми обвинуваченими у дворі будинку виникла суперечка. Це сталося через те, що у момент, коли потерпілий підʼїхав на своєму авто — побачив, що стоїть перешкода у вигляді іншого авта і посигналив, щоб пропустили. А Ігнатенко показав йому жестом, щоб той обʼїхав. Потім почалась словесна перепалка з нецензурною лайкою.
Захист каже, що автомобіль Ігнатенка стояв на тому місці, оскільки їм треба було вивантажувати речі і бути ближче до входу у підʼїзд. Трьох чоловіків образила лайка в їх бік, і тому вони побили потерпілого. Коли останній почав знімати чоловіків на телефон, ті знову побили його, оскільки він нібито знову їх словесно ображав. Потім, коли троє вже відходили, потерпілий, за версію захисту, дістав зі свого авто зброю і почав прицілюватися. Вільцанюк сприйняв це, як загрозу життю, і взявся за свою зброю. Він хотів припинити посягання на його життя, каже захист, і зробив постріл.
Що просять сторони в апеляції
8 жовтня суд також оголосив короткий виклад апеляційних скарг сторін. Так, прокуратура просить скасувати вирок Голосіївського суду та ухвалити новий, яким призначити Вільцанюку 15 років позбавлення волі. А Котирла та Ігнатенка визнати винуватими у хуліганстві із застосуванням вогнепальної зброї та призначити по 7 років увʼязнення кожному.
У прокуратурі вважають, що перекваліфікація діянь Ігнатенка та Котирла при ухваленні вироку призвела до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості та характеру суспільної небезпечності наслідків вчиненого.
Представник дружини Щербини — Ірини Радченко — адвокат Андрій Йосипов наполягає скасувати вирок щодо Ігнатенка та Котирла і ухвалити новий, яким визнати їх винуватими у хуліганстві із застосуванням вогнепальної зброї та увʼязнити на 7 років кожного.
Захисник Котирла Олександр Попсуй просить звільнити клієнта від відбування покарання з випробувальним терміном на один рік із покладанням обовʼязків.
Натомість адвокатка Леоніда Ігнатенка Ольга Костюченко в апеляційній скарзі просить виключити з вироку згадку про стягнення коштів з її клієнта на судові витрати. А також зарахувати йому у строк покарання період попереднього увʼязнення, та вважати Ігнатенка таким, що відбув покарання.
Адвокат Вільцанюка Марʼян Мацула просить змінити вирок і кваліфікувати дії його підзахисного за ч.2 ст 296 ККУ (хуліганство, вчинене групою осіб). Він вважає, що Вільцанюк діяв у стані необхідної оборони.
Згодом суд оголосив перерву у засіданні до листопада через завершення часу, виділеного на засідання.
Ще одна справа Ігнатенка
У вересні 2025-го Офіс генерального прокурора скерував до суду обвинувальний акт щодо пʼятьох утримуваних в СІЗО осіб щодо побиття іншого увʼязненого — Андрія Кязімова на прізвисько «Кізім».
Обвинувачені у справі: Сергій Герасимчук, Володимир Карпенко, Заза Мамацов, Микита Селезньов та Леонід Ігнатенко. Усім пʼятьом інкримінують нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України). Дану справу вже розглядає по суті Шевченківський райсуд Києва.
За даними слідства, у грудні 2024 року, утримувані в СІЗО особи під час конфлікту на ґрунті неприязні побили Кязімова, який невдовзі помер.
Крім того, прокуратура завершила слідство і у другій справі щодо побиття — стосовно дев’яти службовців ДУ «Київський слідчий ізолятор». Слідство вважає, що працівники СІЗО намагалися приховати злочин, підробивши документи про стан здоров’я потерпілого. Через ненадання належної медичної допомоги його стан різко погіршився.
Захист Ігнатенка вважає, що російські злочинці, що мають вплив у тюремному середовищі, залучені спецслужбами рф, щоб впливати на українське середовище в тюрмах. Тому версією конфлікту між увʼязненими захист вважає те, що загиблий, ймовірно, міг бути одним із тих, хто потрапив під російський вплив.
Захисники навели приклад, як у березні 2025 року Нацполіція заочно оголосила про підозру так званим «ворам в законі» на прізвиська «Бондо» і «Азіз» та безпосередньо увʼязненому за поширення злочинного впливу в київському СІЗО. «Азіз», кажуть у поліції, підконтрольний російським спецслужбам.
«Спецслужби російської федерації не полишають спроб дестабілізувати ситуацію в Україні, зокрема і в місцях позбавлення волі. Для цього вони використовують підконтрольних «ворів в законі», які через своїх довірених осіб намагаються реалізувати ворожі плани в українських в’язницях та слідчих ізоляторах», — йшлося у повідомленні поліції.
Там також зазначали: 44-річний утриманець столичного СІЗО організував «сходку» телефоном за участі «Азіза» та «Бондо». «Азіз» знаходиться на території чечні, «Бондо» – у Казахстані. На так званій зустрічі обговорювали методи поширення впливу у виправних установах Києва та області.