Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України зможе виносити заочні вироки, тоді як інші міжнародні судові механізми не мають такої можливості. Крім того, він може базуватися у Нідерландах, а судді у кожній конкретній справі вирішуватимуть, який період вчинення злочинів буде охоплено.

Watchers поспілкувався із директором Департаменту міжнародного права Міністерства закордонних справ України Антоном Кориневичем та адвокатом й експертом громадської організації «Медійна ініціатива за права людини» Андрієм Яковлєвим. І розповідає особливості підготовки та роботи Спецтрибуналу.

«Може бути керівництво як мінімум ще двох держав, окрім рф»

25 червня цього року президент України Володимир Зеленський підписав Угоду про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії з Генеральним секретарем Ради Європи Аленом Берсе. Вже 15 липня глава держави підписав закон, що ратифікує цю угоду. 

Спеціальний трибунал, відповідно до його статуту, має повноваження розслідувати, переслідувати та судити осіб, які несуть найбільшу відповідальність за злочин агресії проти України. Така юрисдикція ґрунтується на територіальній юрисдикції України.

Основним завданням трибуналу є визначення персональної відповідальності за прийняття рішення про збройний напад на Україну, а також — надання правової оцінки акту агресії. 

Спецтрибунали, на кшталт того, що стосується агресії рф проти України, створюють для притягнення до відповідальності топ керівників, пояснює адвокат та експерт громадської організації «Медійна ініціатива за права людини» Андрій Яковлєв. 

«Нюрнберг, трибунал щодо Югославії були судами «Ad hoc», тобто створеними для вирішення обмеженого кола питань, у тому числі щодо порушення законів і звичаїв війни, і мали ситуативні повноваження», — зазначив він. 

«Судді вирішать, скільки обвинувачених має бути засуджено в рамках трибуналу. Умовно може йтися про близько 20 осіб. Не виключено, що це будуть топ-керівники не тільки росії. Це може бути керівництво як мінімум ще двох держав», — сказав Антон Кориневич у перерві конференції «Правосуддя 2030: сценарії для України», організованої Центром громадянських свобод. 

Спецтрибунал відрізнятиметься від Міжнародного кримінального суду (МКС), оскільки, по-перше, останній є постійно діючим судом, по-друге, Спецтрибунал розглядатиме лише одну категорію злочинів — злочин агресії. МКС, у свою чергу, переслідує обвинувачених за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. 

МКС також має юрисдикцію щодо злочину агресії, однак лише у випадку, якщо держава, щодо якої розпочате відповідне провадження, є учасницею Римського статуту та Кампальських поправок щодо злочину агресії. рф підписала його у 2000 році, але не ратифікувала, тобто не зобов’язалася виконувати його положення. У 2016 році росія відкликала свій підпис під статутом. Це означає, що вона більше не можу вважатися державою-учасницею. Україна ж ратифікувала статут влітку минулого року.

Статут Спецтрибуналу також визначає співпрацю з МКС. Провадження у двох судах можуть розслідуватися паралельно, але у випадку передачі обвинуваченого до МКС — процес у Спецтрибуналі призупинятиметься.

Спецтрибунал складатиметься з секретаріату, Апеляційної палати суддів, Судових палат суддів, офісу прокурора, підрозділу захисту прав жертв і підрозділу захисту обвинувачених, йдеться у статуті.

У рф вже заявили, що не визнаватимуть Спецтрибунал, а приєднання до нього будь-якої з держав розцінюватимуть як «ворожий демарш».

«Якби залежало від української сторони, це було би позавчора» 

Антон Кориневич у коментарі Watchers пояснив, що наразі зусилля спрямовані на виконання третього елементу пакету, необхідного для заснування та початку роботи Спецтрибуналу, — прийняття та затвердження на рівні Ради Європи Розширеної часткової угоди про створення Керівного комітету Спецтрибуналу. Наразі маємо два з цих елементів: текст двосторонньої угоди між Україною і Радою Європи про створення трибуналу, ратифікований Україною та статут. 

«Це буде щось на зразок Асамблеї держав учасників, де будуть представлені усі держави, які захочуть підтримувати Спецтрибунал. Керівний комітет відповідатиме за обрання суддів, прокурора тощо», — розповів він. 

За його словами, Україні ще треба ухвалити зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, у тому числі щодо доповнення КПК окремим розділом щодо співробітництва зі Спецтрибуналом.

Кориневич також наголосив, що Нідерланди підтримують позицію про те, що Спецтрибунал має базуватися у Гаазі, де й МКС. 

Коментуючи питання початку роботи Спецтрибуналу, він зазначив:

«Якби це залежало від української сторони, це було би позавчора. Але це питання залежить від наших міжнародних партнерів. Наша сторона кожного дня і ночі працює, щоб якомога швидше Спецтрибунал фізично був створений». 

На запитання Watchers про те, коли може запрацювати Спецтрибунал, експерт сказав: «Я сподіваюсь, що впродовж декількох років». 

Можливі заочні вироки 

За словами Кориневича, планується, що найвищою мірою покарання для відповідальних за злочин агресії буде довічне позбавлення волі, згідно зі статутом трибуналу. 

«Далі – позбавлення волі на строк до 30 років. Це шкала, яку застосовує Міжнародний кримінальний суд і яка міститься у Римському статуті. Все найкраще, що ми могли звідти взяти, –  імплементували у статут Спецтрибуналу», — додав Кориневич. 

Він також не виключає ухвалення заочних вироків – за відсутності обвинувачених. 

«Це теж записано в статуті, це одне з досягнень нашої команди — у нас можливі заочні вироки. Інші міжнародні механізми не містять можливість проводити заочні провадження. Наш трибунал має мати можливість вийти далі за ордери на арешт. Це важливо для нашої держави і народу — бачити, що є вироки», — пояснив Кориневич. 

У статуті, за його словами, не визначено часові межі, які охоплюватиме Спецтрибунал. Він допускає, що вони поширяться на період з 2014 року. 

«Багато держав підтримують позицію, що часова юрисдикція має починатися з 2014 року. Деякі вважають, що з 2022-го, адже з того року російська війна офіційно названа агресією в рамках документів ООН. У статуті ж записано: Спецтрибунал має юрисдикцію щодо злочину агресії проти України. І при цьому не визначено часові рамки. Тому в кожному конкретному кейсі судді визначатимуть стартову точку початку юрисдикції», — наголосив він. 

Він також нагадав, що з липня 2023 року в Гаазі працює Міжнародний центр з кримінального переслідування за злочин агресії проти України, що збирає інформацію з 2014 року. Результати його роботи будуть передані Спецтрибуналу. 

«Жодного слова про персональні імунітети “Трійки” у статуті немає»

В інформаційному просторі ведуться дискусії щодо того, чи зможе Спецтрибунал судити «Трійку». Йдеться про президента, прем’єр-міністра і главу мзс рф. Вказана “Трійка” здебільшого і приймає рішення про початок агресії. Однак за міжнародним правом вони користуються імунітетом від юрисдикції інших держав. 

За словами Кориневича, у статуті Спецтрибуналу немає жодного слова про персональний імунітет «Трійки». 

«Ми від початку говорили, що жодних імунітетів не може бути. У деяких наших партнерів була інша позиція. Нам треба було вийти на компромісний варіант. Жодного слова про персональні імунітети “Трійки” у статуті немає. В матеріальній частині статуту немає жодного слова, що хтось має якісь персональні імунітети. В одному положенні записано, що коли мова йде про “Трійку”, то прокурор може публічно представляти обвинувальний акт. І коли це стосується “Трійки”, то судді тимчасово призупиняють провадження, допоки трійка залишається на посаді. Це компроміс, який ми змогли досягнути. Я би це оцінював в пакеті з двома іншими положеннями – щодо можливості провадження in absentia, це одна з фішок. Ще одне положення — відсутність функціональних імунітетів», — зауважив він. 

Андрій Яковлєв, у свою чергу, вважає, що імунітет щодо «Трійки» по суті є, але тимчасовий — доки особа займає відповідну посаду. 

«Положення ст. 23 (5) та ст.24 (4) статуту передбачають тимчасовий процесуальний імунітет для чинних посадових осіб. За своєю суттю він не є повним імунітетом від кримінальної відповідальності, а лише тимчасовою перешкодою для продовження певних процесуальних дій до тих пір, поки особа займає відповідну посаду або до моменту подання відповідної відмови від імунітету. Після того, як особа залишає посаду, або якщо імунітет знято, провадження можуть бути відновлені. Цей тип імунітету є відмінним від абсолютного імунітету, оскільки він має тимчасовий і процедурний характер, а не звільняє від відповідальності за суттю», — зазначив він.