Чернігівський райсуд Чернігівської області 19 січня 2026 року виніс вирок російському військовому Нікіті Бєлозьорову. Його визнали винним у знущанні над цивільним чоловіком у селі Лукашівка, що на Чернігівщині. Це не перший доведений воєнний злочин, в якому визнали винним Бєлозьорова у цьому ж селі.
У березні 2022-го він також неодноразово тероризував, погрожував убивством та пограбував багатодітну родину. За це влітку 2023 року отримав 12 років ув’язнення. Судові засідання проходили без його участі – in absentia.
Двічі встромив ніж у ногу і крутив його в рані
Початок фінального слухання над російським військовим Нікітою Бєлозьоровим 16 січня затримувався на дві години. Причиною затримки стало накладання іншого засідання у графіку державного захисника Валентина Лєскова. Розгляд справи Бєлозьорова не переносили. Суддя Світлана Майборода, посміхнувшись, зауважила: тоді би довелося знову публікувати оголошення в “Урядовому кур’єрі” про виклик обвинуваченого, а це дорого для суду.
Такі публікації обов’язкові, коли електронні чи й будь-які інші канали зв’язку вичерпані або неефективні, як у випадку заочних судів над російськими військовими.
Нікіта Бєлозьоров – із іркутської області росії. На момент вчинення злочину він був військовослужбовцем 74-ї окремої мотострілецької бригади 41 загальновійськової армії зс рф. Прокуратура інкримінує йому порушення законів та звичаїв війни – жорстокий допит цивільного та завдання йому тілесних ушкоджень.
Потерпілий – Іван, мешканець села Лукашівка. Нині він служить у Збройних Силах України, тому до суду не приїхав. Прокурор Ярослав Помаз запропонував переглянути його відеосвідчення, записані в лютому 2025 року – через три роки після злочину. Пізніше у коментарі Watchers прокурор пояснив, що після мобілізації потерпілого було складно з’ясувати місце його служби, аби надіслати виклик.
Російські війська зайшли в Лукашівку 9 березня 2022 року після запеклих боїв. Почалася окупація. Іван опинився під пильним контролем російських військових. Вони кілька разів його допитували, перевіряли, чи не співпрацює з ЗСУ. На той час чоловік не був залученим до війська.
На відеозаписі Іван каже, що допити були різні. Іноді перевіряли швидко і без тортур, іноді – імітували страту. Комбат 74-ї бригади майор Даніл Коблік з позивним “Магніт” одного разу пустив автоматну чергу над головою Івана. Потім принизливо перевірив, чи не сталося мимовільного випорожнення через пережите. “Магніт”, до слова, отримав довічне позбавлення волі у 2024-му за вбивство українського військовополоненого у Лукашівці. Суд відбувався також без його участі.
Разом із мамою Іван жив у будинку. Під час обстрілів ховався в погребі. Щоночі російські військові приходили перевірити, чи він на місці. Прийшли й 13 березня. Їх було троє, серед перевіряючих – Бєлозьоров. Потерпілий знав його на ім’я. Чув, як інші до нього зверталися, бо вони оселилися у сусідньому будинку. Туди ж серед ночі забрали Івана, щоб “поговорити”. У нього запитували, де перебувають українські військові. Звинувачували, що він – коригувальник. Потерпілий відповідав, що у війську не служив, тому навіть не знає, як це – коригувати.
“Вони були п’яні. Розмовляли грубо. А потім один із них кинув мені в голову каскою. Після цього Нікіта (Бєлозьоров – W) схопив кухонний ніж і штрикнув його мені в ліву ногу вище коліна. Це не удар був: він притиснув ніж до ноги і сперся на нього всім тілом. Інший військовий рф у цей час тримав мене на прицілі. Було боляче, ніж усе глибше входив у ногу. Вони (російські військові – W) запитували те саме, а я нічого не знав”, – пригадує потерпілий.

Він додає, що потім Бєлозьоров витягнув ніж із ноги і повторно, вже з розмаху, вдарив потерпілого у ліве стегно. Після цього почав обертати ніж у рані, вимагаючи інших відповідей.
“Я в ту мить уже забув про першу рану, про коліно. Так боляче було. Я думав, що живим звідти не вийду. Потім мене вдарили в голову, я впав на правий бік”, – продовжує розповідь Іван.
Катування припинилися лише після того, як до будинку зайшли двоє старших за званням російських військових. Вони наказали зупинитися, сказали, що потерпілий нічого не робив, за ним уже кілька днів спостерігали. Після цього йому перев’язали рану й відвели додому. Наступного дня нога сильно розпухла, посиніла і не згиналася. Приходив російський медик, наклав шви, забинтував і залишив ліки. З цією пов’язкою Іван дожив до звільнення Лукашівки 30 березня 2022 року.
“Я не знаю звання Бєлозьорова. Мені здається, ці троє, що приходили до мене, були рівні між собою. Але я чув, як Бєлозьорову казали: “Ето тєбє нє Крим захвативать”. Тому зробив висновок, що він міг брати участь і в анексії у 2014 року”, – припустив потерпілий.
Прокурор просив максимальну санкцію статті, адвокат – пом’якшити вирок
Після перегляду відео у суді почалися дебати. Прокурор Ярослав Помаз наголосив, що цей воєнний злочин вчинила за попередньою змовою група осіб. Відтак Бєлозьорова обвинувачують за частиною 2 статті 28 та частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України. Прокурор наголошував, що вчинок – жорстокий і його неможна залишати без належного покарання. Він просив 12 років в’язниці для Бєлозьорова за цей злочин. Крім того, Помаз нагадав, що Бєлозьорова вже судили у 2023-му за жорстоке поводження з цивільними у цьому ж селі.

“Ми просимо частково зарахувати вирок, який був у 2023 році щодо Бєлозьорова. Тому за частиною 4 статті 70 ККУ прокуратура просить засудити Бєлозьорова до 13 років позбавлення волі за два злочини”, – резюмував прокурор.
i Якщо після вироку встановлено, що особа вчинила інший злочин, суд призначає покарання за новий злочин, а потім визначає остаточне покарання шляхом поглинення, часткового чи повного складання, зараховуючи термін, визначений за попереднім вироком.
У серпні 2023 року суд засудив Бєлозьорова до 12 років в’язниці за знущання над родиною в селі Лукашівка. Мова йшла про батька, матір та трьох дітей, один із яких мав інвалідність. У вироку сказано, що Бєлозьоров із іншими військовими рф тричі приходив до будинку родини. Бив батька по голові та спині, погрожував розстріляти, імітував відрубування пальців на руці. Лякав, що кине гранату в погріб, де переховувалися дружина з дітьми. Згодом він пограбував будинок родини.
У матеріалах першої справи писали, що під час огляду помешкання родини, над якою знущався Бєлозьоров, правоохоронці знайшли список з прізвищами, іменами та по батькові, датами народження та номерами зброї російських військових. У цьому списку було ім’я Бєлозьорова.
Адвокат Валентин Лєсков просив суд пом’якшити вирок. Він зауважив, що дії Бєлозьорова не мали серйозних важких наслідків для потерпілого. Крім того, він не згоден, що справу кваліфікують як таку, що вчинена групою осіб, адже слідство не встановило, хто саме входив у цю групу.

13 років в’язниці за два воєнні злочини
19 січня 2026 року суддя Світлана Майборода зачитала вирок Бєлозьорову: 12 років в’язниці за жорстоке поводження з потерпілим Іваном і загалом 13 років – за обидва злочини.

Адвокат підсудного відмовився від коментарів для Watchers. Відтак невідомо, чи подаватиме він апеляцію на рішення Чернігівського райсуду.
Україна надає обвинуваченим у воєнних злочинах російським військовим захисників за системою безоплатної правової допомоги. Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий суд. Саме тому кожен обвинувачений має право на адвоката, що представлятиме його інтереси у суді.



