Комітет з питань правоохоронної діяльності на початку травня цього року рекомендував Верховній Раді прийняти у другому читанні та в цілому законопроєкт, який, зокрема, передбачає введення штрафів за публічне ототожнення адвоката з клієнтом.
Як нардепи тлумачать поняття «ототожнення», які загрози для свободи слова несе законодавча ініціатива, та чому правники вважають проблему актуальною, – Watchers проаналізував законопроєкт і поговорив з юристами.
Покарання за ототожнення
Шестеро членів Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності – Максим Бужанський, В’ячеслав Медяник, Григорій Мамка, Сергій Іонушас, Сергій Мінько та Володимир Захарченко – пропонують доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 185-16 «Порушення заборони ототожнення адвоката з клієнтом» та передбачити відповідальність за публічне (через медіа, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки, цифрові платформи, соціальні мережі, інтернет-ресурси) ототожнення.
«Ототожненням адвоката з клієнтом вважатиметься будь-яка ідентифікація (асоціація, повʼязування) адвоката з клієнтом, з діяльністю чи вчинками його клієнта, що створює упереджене ставлення до адвоката, вказує на особисту причетність адвоката до справи клієнта, впливає на незалежний статус адвоката та/або чинить негативний тиск під час здійснення адвокатської діяльності, та/або порушує гарантії адвокатської діяльності, та/або перешкоджає реалізації прав адвоката, передбачених законом», – йдеться в тексті законопроєкту.
Автори пропонують ввести штрафи для громадян за таке правопорушення на суму від 3400 до 5100 гривень, а посадовців — на суму від 5100 до 6800 гривень. У разі повторного вчинення правопорушення штраф збільшиться від 10 тисяч 200 до 13 тисяч 600 гривень.
Ініціатори законопроєкту пропонують, аби у випадку таких порушень посадовці адвокатського самоврядування складали про це протоколи, а розглядали — місцеві суди.
Крім того, нардепи наполягають викласти в новій редакції статтю 397 Кримінального кодексу «Втручання в діяльність адвоката», визначивши, що протиправним вважатиметься перешкоджання прибуттю адвоката до суду, органів прокуратури, органів досудового розслідування, інших установ, а також інше умисне перешкоджання діяльності адвоката.
Спершу автори хотіли, аби слідство у справах, повʼязаних із втручанням в діяльність адвоката, проводило Державне бюро розслідувань. Однак під час опрацювання законопроєкту до другого читання, цей пункт виключили. Натомість депутати визначили, що розслідувати такі кримінальні правопорушення має Національна поліція, якщо Верховна Рада ухвалить цей законопроєкт.
Мотивація
Обґрунтовуючи пропоновані зміни, автори посилаються на збільшення кількості правопорушень, повʼязаних з втручанням в діяльність адвокатів.
Вони наводять статистику Офісу Генерального прокурора: за 2022 рік зареєстровано 15 кримінальних проваджень щодо втручання в діяльність захисника чи представника особи, у 2023 році — 46 таких правопорушень, упродовж восьми місяців 2024-го — 46.
Ініціатори проєкту закону вважають, що це свідчить про відсутність механізму захисту прав адвокатів від незаконного втручання.
«Заборона на ототожнення адвокатів з клієнтами є міжнародним стандартом гарантій адвокатської діяльності та встановлена Основними положеннями про роль адвокатів, що прийняті VII Конгресом ООН по запобіганню злочинам», — йдеться у пояснювальній записці.
Крім того, автори згадують велику кількість справ, повʼязаних зі збройною агресією рф, яких представляють адвокати із центрів Безоплатної правової допомоги. Їх залучає суд, оскільки кожен підозрюваний чи обвинувачений повинен мати представника у кримінальній справі.
«Кожен такий факт викликає занепокоєння у суспільстві, що часто проєктується на адвокатів, які виконуючи свій професійний обовʼязок здійснюють захист прав та законних інтересів своїх клієнтів», — йдеться у тексті документу.
У березні цього року, нагадаємо, суд в Ірпені закрив від громадськості розгляд справи проти полоненого росіянина Ніколая Карташева. Адвокат останнього заявив в суді, що йому дзвонили невідомі люди, ставили запитання щодо кримінального провадження. Зважаючи на це, він подав клопотання про закриття судового розгляду. Хоча доказів тиску на нього суду не надав.
Хто автори?
Максим Бужанський — депутат від партії «Слуга народу». У 2020 році подавав законопроєкт про використання російської мови у роботі Верховної Ради, який так і не винесли на розгляд. Він також був автором проєкту закону про «запобігання легалізації нацизму». Текст не знайшов підтримки у нардепів.
Григорій Мамка — заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, обирався до парламенту від уже забороненої політичної сили Опозиційна платформа За життя. До 2017 року працював у поліції, а потім створив адвокатське обʼєднання «Мамка та партнери».
Вʼячеслав Медяник, за даними «Чесно», у 2012-2014 роках був помічником нардепа Верховної Ради шостого скликання від партії «УДАР» Миколи Паламарчука. У 2014-2019 роках працював помічником Андрія Денисенка — нардепа від «Блоку Петра Порошенка». А 2019 року його обрали народним депутатом девʼятого скликання від «Слуги народу».
Сергій Іонушас до 2019 року займався юридичною практикою, був патентним повіреним України. За даними «Чесно», він є членом команди радників та експертів Володимира Зеленського з питань правосуддя. У 2019 році обрався депутатом до Верховної Ради від партії «Слуга народу».
Сергій Мінько був міським головою Мелітополя Запорізької області у 2015-2019 роках. Після цього став народним депутатом і увійшов до депутатської групи «За майбутнє».
Володимир Захарченко 13 років працював у правоохоронних органах у Кривому Розі. Був оперуповноваженим, а потім і начальником кримінальної поліції Тернівського району цього ж міста.
Розмите поняття
Під час опрацювання проєкту закону народні депутати з фракції «Європейська солідарність» Володимир Вʼятрович, Софія Федина, Яна Зінкевич та Михайло Бондар зауважували, що стаття 185-16 передбачає «надто широкий і розмитий склад правопорушення, наслідком чого стане неправомірне обмеження свободи вираження поглядів і переконань, неправомірне переслідування громадян за оціночні судження, а також оскарження таких переслідувань до Європейського суду з прав людини». На це звернули увагу і в Головному юридичному управлінні Верховної Ради у своєму висновку до проєкту закону.
Юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук у розмові з Watchers зауважив, що ухвалення таких законодавчих змін може стати тиском на журналістів.
«Визначення «ототожнення», яке наводиться у примітці до статті, містить багато суб’єктивних ознак, таких як «упереджене ставлення», «особиста причетність» та «негативний тиск». Насправді тільки ймовірна практика застосування статті покаже, як будуть тлумачитись настільки «розмиті» ознаки в конкретних випадках», — сказав він.
Зеленчук зауважує, що адвокати дійсно мають право на захист від ототожнення з клієнтом, однак не ціною створення механізму, який дозволить штрафувати медіа за, наприклад, будь-яку згадку про адвоката у критичному до підсудного тексті.
Протоколи за пропонованою новою статтею має складати голова ради адвокатів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів.
Адвокат OK LEGAL Микола Ореховський вважає, що поняття ототожнення не достатньо зрозуміле у тексті проєкту. Там не визначено і те, в який спосіб воно вчиняється. На його думку, в такому невизначеному форматі ототожнення буде важко вплинути на свободу слова. Він додав: ця норма зайва, а інші зміни — посилюють вагу адвоката в захисті прав.
Адвокатка Miller Law Firm Анна Калинчук у коментарі Watchers зазначила, що законопроєкт може мати chilling effect (ефект стримування) для журналістської діяльності, оскільки незрозуміло, де проходить межа між інформуванням суспільства та «негативним впливом на незалежність адвоката».
«Норма, як вона викладена, є надмірно нечіткою, що створює широке поле для суб’єктивного тлумачення. Визначення «ототожнення» у примітці до статті передбачає будь-яке повʼязування або асоціацію, що потенційно може стати підставою для адміністративного переслідування за згадку про адвоката у контексті справи клієнта», — зауважила правниця.
Вона також перерахувала загрози, які може мати ухвалення цього законопроєкту: підміна понять, де об’єктивне інформування може бути трактоване як «ототожнення»; потенційне зловживання з боку інституцій, зокрема органів адвокатського самоврядування, які можуть використати норму для обмеження критики.
«Це — реальна загроза свободі слова, з огляду на українські політичні та медійні реалії й особливо у країнах так званої «перехідної демократії». Я не буду вдаватися до того, чому цей законопроєкт виник зараз і чому ініціаторами є саме ті персони, які є, тут доволі все очевидно, як на мене», — сказала вона.
Вона додала, що із проєкту треба було б виключити відповідальність за фактичне інформування про участь адвоката в справі, якщо ця інформація є правдивою. А також закріпити винятки для журналістів чи громадських діячів, які діють у межах професійних стандартів, і передбачити процесуальні гарантії, що унеможливлюють штрафи без належної оцінки контексту.
За словами Калинчук, у США адвокат зобов’язаний уникати створення враження, що він «асоціює себе з діями клієнта», але публічне висвітлення його участі у справі не заборонене.
А у Великій Британії діє презумпція, що адвокат не несе відповідальності за дії клієнта. Перешкоджання свободі слова можливе лише у разі розголошення конфіденційної інформації або порушення принципів судочинства.
Виконавча директорка громадської організації «Адвокат майбутнього» Дарина Писаренко вважає, що визначення поняття ототожнення у запропонованому законопроєкті є занадто всеохопним і нечітким, що не відповідає принципу правової визначеності.
«Незрозуміло, чи під це підпадатиме елемент судових репортажів з констатацією факту про перебіг засідання зі згадкою імен клієнта й адвоката. Відсутність чітких меж між фактичним описом подій, наприклад, і формальним ототожненням створює небезпеку свавільного застосування і порушення принципу правової визначеності», — пояснила вона.
Також, за словами Писаренко, викликає питання, чи буде адміністративна відповідальність ефективним інструментом у ситуації з ототожненням.
«Чи є в ототожненні склад адміністративного правопорушення? Можливо, в цій ситуації доречніше говорити про новий вид дифамаційних позовів [про захист честі, гідності, ділової репутації], що дасть сторонам працювати в іншому полі стандартів доказування й інструментів», — резюмувала вона.
Захист адвоката
Питання захисту адвокатів від безпідставного ототожнення з клієнтами дійсно актуальне, вважає Калинчук.
«Захищати – це складна, виснажлива, але в той же час важлива робота. Власне, що серйозніші звинувачення, то важливішою стає робота захисника. Адвокат відповідальний перед клієнтом за безумовне дотримання прав, але в той же час адвокат відповідальний перед судом й суспільством за недопущення введення в оману чи зловживання», — наголосила вона.
У певних країнах, зокрема США, Великій Британії та Канаді, ототожнення адвоката з клієнтом розглядається у площині етичних стандартів та саморегуляції адвокатури, а не у вигляді адміністративного покарання, каже правниця.
Писаренко, у свою чергу, наголосила, що у Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката, прийнятій 12 березня 2025 року, яка планується до ратифікації у Верховній Раді України, є стаття щодо проблематики ототожнення адвоката з клієнтом.
У ній йдеться: «Сторони забезпечують, щоб адвокати не зазнавали негативних наслідків внаслідок ототожнення їх з їхніми клієнтами або зі справою їхніх клієнтів. Ця стаття застосовується без шкоди праву на свободу вираження поглядів, що захищається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та внутрішнім законодавством».
«Це співставлення гарантій в Конвенції — свободи слова і не ототожнення адвоката з клієнтом — чітко вказує на існуючу практику конфлікту між цими двома принципами, а також на потенційні ризики у майбутньому», — наголосила вона.
Експертка звернула увагу і на те, що ототожнення адвоката з клієнтом порушує незалежність захисника і може негативно вплинути на якість надання правничої допомоги.
«В Основних принципах ООН щодо ролі адвокатів прямо зазначено: адвокати не повинні ідентифікуватись зі своїми клієнтами або справами клієнтів у зв’язку з виконанням професійних обов’язків, і держави зобов’язані забезпечити дотримання цього принципу. Аналогічна позиція закріплена в Стандартах незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів (IBA): адвокат не повинен ототожнюватися органами влади чи громадськістю з клієнтом або його справою, незалежно від їхньої популярності чи суспільного резонансу», — пояснила вона.
За її словами, спроба закріпити гарантію неототожнення відповідає міжнародним стандартам і потребам часу. Однак для забезпечення балансу між правами адвоката і свободою слова необхідне більш чітке, зважене та пропорційне регулювання.
Головне фото: сайт Верховної Ради