Шевченківський райсуд Києва 18 червня взяв під варту колишнього голову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Богдана Львова, визначивши як альтернативу заставу — понад 300 мільйонів гривень. Про це стало відомо після оприлюднення відповідного рішення у судовому реєстрі в кінці червня. Деякі медіа ще до цього писали, що Львову повідомили про підозру, але офіційних підтверджень не було. 

Захист Львова подав апеляційну скаргу, яку 3 липня мав розглянути Київський апеляційний суд. Проте один із суддів колегії — Валерій Лашевич — взяв самовідвід, оскільки тривалий час працював разом із Львовом у одному з військових судів України. Засідання відклали на серпень.

Богдана Львова підозрюють у пособництві щодо привласнення, розтрати майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України) у так званій справі «труби Медведчука» .

Про те, що наразі відомо про справу та підозру Львову, — читайте у матеріалі Watchers. 

Конкурс до нового ВС та громадянство рф

Богдан Львов став суддею в Україні у 1992 році, а у 2004-му — суддею Вищого господарського суду України. 

Під час судової реформи у 2016 році він пройшов конкурсну процедуру і знову став суддею господарської касації, однак вже у складі Верховного Суду, попри те, що до нього були зауваження з боку громадськості. 

Громадська рада доброчесності, створена для сприяння ВККС у відборі нових суддів та перевірки старих, ухвалила висновок про невідповідність Львова критеріям доброчесності та професійної етики. Йшлося, зокрема, про подання недостовірних відомостей у майнових деклараціях, втручання в автоматизовану систему документообігу суду, отримання у 2014 році нагородної зброї від тодішнього Міністра внутрішніх справ. Останнє, на думку експертів ГРД, викликало сумніви у неупередженості та політичній нейтральності.

Крім того, імʼя Львова звучало в контексті корупційного скандалу щодо на той час члена Вищої ради юстиції Павла Гречківського. За даними ЗМІ, останній нібито обіцяв за 500 тисяч доларів владнати питання щодо «потрібного» рішення через Львова. У 2016-му журналісти «Слідство.інфо» писали, що через Львова можна було «вирішувати» питання щодо господарських справ. 

В інтервʼю «Цензор.нет» Львов казав, що не «тримає образи» за висновок. Він пояснював, чому не вказав у декларації вартість годинника, фото з яким зʼявилося у ЗМІ. Львов заявив, що придбав його у 2007-2008 роках, декларував у 2015-му, але документи не збереглися.

«Дивіться, у мене зареєстрований автомобіль Land Cruiser 200, який куплений у автосалоні. ГРД до нього претензій не має, а до цього годинника, який в десятки разів дешевший, були. Хтось може пояснити логіку, чому?», — казав Львов. 

Він також заперечував тези про ухвалення «потрібних» рішень. 

Попри це, Львов пройшов конкурсну процедуру і був призначений суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. У 2017-му його обрали головою цього суду та заступником Голови ВС.

А у 2022 році журналісти програми «Схеми» повідомили про те, що Львов має російське громадянство. Згодом суддю відрахували через це зі штату Верховного Суду. 

Проте Київський окружний адміністративний суд поновив його на роботі (однак відклав негайне виконання, яке зазвичай передбачене для такої категорії справ).

Watchers детально аналізував це рішення:

«Недостатньо доказів»: аргументи суду, який поновив Богдана Львова на посаді судді у Верховному суді

У червні 2024-го Шостий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення про поновлення. СБУ підтвердило під час слухань в апеляції наявність у нього паспорта громадянина рф, хоча Львов і називав його підробкою. 

Варта із заставою 

Усередині червня цього року окремі медіа писали, що Львову повідомили про підозру, хоча офіційних комунікацій щодо цього у інформаційному просторі на той момент не було. Так, 18 червня про це написали у «Спілці мертвих юристів», вказавши, що йдеться про підозру у справі так званої «труби Медведчука». 

Примітно, що Асоціація правників України ще 16 червня опублікувала заяву про недопущення тиску на адвокатуру. У заяві зазначалося, що вона повʼязана із «зростанням кількості випадків втручання правоохоронних органів у професійну діяльність адвокатів». 

24 квітня 2025-го Світлана Панаіотіді, колишня Державна уповноважена АМКУ, повідомила про обшук, який без відповідної ухвали суду відбувся у неї вдома. У Спілці припустили тоді, що обшуки були повʼязані із так званою справою «труби Медведчука», а згодом повідомляли про ще ряд можливих обшуків, однак жодних офіційних коментарів більше не було.  

Як відомо, у серпні 2023-го року Львов отримав адвокатське свідоцтво. Але, як йдеться на сайті єдиного реєстру адвокатів, одразу ж зупинив своє право на зайняття адвокатською діяльністю. 

Арешт Львова зрештою підтвердився після публікації відповідного рішення у реєстрі судових рішень. Як зазначається у тексті рішення, 18 червня Служба безпеки України повідомила йому про підозру у пособництві щодо привласнення, розтрати майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України). Того ж дня Шевченківський райсуд Києва відправив його під варту на два місяці із альтернативою застави у 302 мільйони гривень. 

Тоді прокурор, ім’я якого у судовому рішенні не зазначене, у суді просив взяти його під варту із заставою у 1,4 мільярди грн. За його словами, підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від слідства та суду. 

Також прокурор, як йдеться у рішенні, акцентував на ризиках спотворення речей та документів, які мають значення для встановлення всіх обставин у справі. Як зазначено у рішенні щодо запобіжного заходу, Львов, за версією слідства, «вчиняв дії на досягнення кінцевого умислу з особами, які переховуються у росії та на тимчасово окупованих територіях».

Прокурор заявляв у суді, що Львов, перебуваючи на волі, може впливати на свідків, використовуючи свої зв`язки та соціальний статус. А захисник Львова — Олександр Дульський — натомість стверджував про необґрунтованість та безпідставність клопотання держобвинувача, наполягаючи на більш мʼякому запобіжному заході.

Суд все ж відправив Львова під варту, визначивши альтернативу застави. 

Cамовідвід судді

3 липня Київський апеляційний суд мав розглянути скаргу адвоката Львова на рішення про арешт. На слухання прийшов прокурор Спеціальної антикорупційної прокуратури Микола Карась, хоча раніше слідство у цій справі вела СБУ. Про це зокрема йдеться у вищезгаданому рішенні про арешт Львова. 

Причини зміни органу, який веде слідство, невідомі. Однак раніше Львов звертався до Верховного Суду і просив скерувати матеріали справи з Шевченківського суду Києва до Вищого антикорупційного суду. Він наполягав, що підслідність цієї справи має бути визначена за НАБУ відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК.  Адже у підозрі йдеться про правопорушення щодо розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. А він, Львов, був службовою особою державного органу — суддею на момент епізоду, який йому інкримінують. Крім того, у підозрі є твердження щодо участі у злочинній діяльності народного депутата України. Кого саме, – також невідомо.

Але ВС 26 червня відмовив передати клопотання про арешт Львова до Вищого антикорсуду, адже на момент його розгляду суд уже ухвалив рішення щодо запобіжного заходу для Львова. Водночас інших рішень щодо зміни підслідності у судовому реєстрі наразі немає.  

На початку засідання у Київському апеляційному суді один із суддів колегії Валерій Лашевич заявив самовідвід через те, що довгий час працював разом із підозрюваним у військовому суді Центрального регіону. Інші судді його самовідвід задовольнили. Після цього була сформована нова судова колегія для розгляду цієї скарги, суд переніс засідання на 6 серпня. 

Адвокат Львова Олександр Дульський сказав Watchers після засідання, що нічого не коментуватиме без узгодження позиції з клієнтом. 

Коли конвой заводив Львова до скляного боксу (для подальшої доставки до місця утримання) після завершення судового засідання, журналістка Watchers запитала його про підозру. Уже здалеку він коротко відповів: «Це фейк». 

Справа «труби Медведчука»  

В ухвалах у справі Львова, опублікованих в Єдиному реєстрі судових рішень, – небагато інформації про суть справи, в якій йому повідомили про підозру. В окремих із них йдеться, що у справі досліджуються обставини заволодіння групою колишніх високопосадовців українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», а також подальшої легалізації коштів від її використання.

Слідство встановило, що після проголошення незалежності України ця труба мала стати власністю держави. Проте компанія з рф — «Транснафтопродукт» — не віддавала трубопровід. 

Як писали Bihus.info, Віктор Медведчук обговорював цю трубу з очільником російської «Транснафти» Ніколаєм Токарєвим. Медведчук у розмові згадував, що говорив про трубу з «нашим головним», казав, що у нього «є пропозиція» і він особисто «контролює» це питання. На той час в судах тривали спори щодо її передачі у власність України. 

Взимку 2015-го, в одній із розмов з головою «Транснафти», Медведчук окреслював свій план: трубопровід має знову перейти під контроль росіян, після чого його передадуть іншій «своїй» компанії. Як «представника» цієї нової структури Медведчук пропонував депутата зі свого оточення — Тараса Козака. 

17 березня 2015 року Вищий господарський суд (із квітня 2014-го Богдан Львов очолював цей суд, правонаступником ВГС став Касаційний господарський суд, головою якого став знову Львов) вирішив: труба має стати українською. 

«Позовні вимоги Генерального прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про витребування майна з володіння Дочірнього підприємства “Прикарпатзахідтранс” Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії “Транснафтопродукт”, зокрема, частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі», — йшлося у рішенні суду. 

Втім, у квітні 2015-го, суддя Рівненського господарського суду Ярослава Гудзенко фактично повернула трубу росіянам. Її рішенням було скасовано вже майже завершену націоналізацію стратегічного нафтопродуктопроводу. 

«Суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається ДП “ПрикарпатЗахідтранс” Південно-Західного ВАТ трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії “Транснафтопродукт” у своїй заяві є нововиявленими обставинами, котрі спростовують висновки, покладені в основу рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 14/312», — йшлося в ухвалі.   

За інформацією «Bihus.info», після повернення трубопроводу росіянам, його переоформили на людей Медведчука. 

Прокуратура згодом хотіла оскаржити таке рішення, але суди, в тому числі Верховний, відмовили у задоволенні позову. Прокуратура у касаційній скарзі тоді посилалась на те, що суди не належно оцінили усі докази по справі. 

«Оскільки прокурором не було наведено в його позовній заяві будь-яких ідентифікуючих ознак, а також кількісних і якісних характеристик спірних частин нафтопродуктопроводів, їх склад, місцезнаходження та протяжність (окремо по кожному об’єкту), то наведене унеможливлює задоволення позовних вимог в тій формі, в якій вони викладені у прохальній частині його позовної заяви», — йшлося у постанові Верховного суду у 2018-му.  

Ні перше, ні друге рішення у господарській касації не приймав Львов. Утім, він, як йшлося вище, очолював Касаційний господарський суд з 2017-го.

За даними «Схем», у справі щодо Львова йдеться про період, коли ділянки нафтопроводу «Самара–Західний напрямок» опинились під контролем обвинуваченого у держзраді Віктора Медведчука. Слідство вважає, що він, ймовірно, впливав на суддів для ухвалення певних рішень у господарській справі про передачу труби до компанії, яку пов’язують з Медведчуком. 

Watchers звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, щоб отримати детальнішу інформацію про справу та арешт Львова, однак у пресслужбі повідомили, що ця інформація є таємницею досудового слідства. 

Про «трубу»

Наприкінці літа 2015 року швейцарська компанія International Trading Partners виявила бажання придбати трубу. Компанію також повʼязували з колишнім проросійським політиком — екснардепом Віктором Медведчуком, кумом путіна, якого нині обвинувачують у державній зраді. Медведчук був співголовою партії ОПЗЖ, яку заборонили в Україні після повномасштабного вторгнення рф. У вересні 2022-го його обміняли і наразі він знаходиться в росії. Медведчука позбавили громадянства, забрали депутатський мандат та ввели проти нього санкції. 

Медведчук спростовував відношення до компанії International Trading Partners. 

У розслідуванні Liga.net йдеться, що International Trading Partners перебувало під контролем громадянина Німеччини Анатолія Шефера. Хоча у швейцарських реєстрах він взагалі вказаний тільки директором цієї компанії. А замість торгівлі нафтопродуктами у 2013–2015 роках компанія здійснювала експортно-імпортні операції з українськими компаніями.

International Trading Partners уклала кілька зовнішньоекономічних контрактів на постачання товарів без ввезення на митну територію України з київською Північно-Східною видобувною компанією (ПСВК).

Журналісти зазначають, що ПСВК була фігурантом кримінального провадження Державної фіскальної служби України у 2015 році. У цій справі фігурував також дистриб’ютор тютюнових виробів — торгова компанія» Мегаполіс-Україна», яку повʼязують з Медведчуком. 

А Шефер окрім посади в International Trading Partners, як зʼясували журналісти, був директором ще однієї компанії зі Швейцарії – ITC Industry Trading Company SA, про діяльність якої не було жодних даних. 

Але ITC Industry у 2013-2014 отримала від української компанії «МБК Агротехніка» 5,7 мільйонів гривень передоплати за постачання зернових культур до України. Однак поставок товару від цієї компанії на митну територію України так і не сталося.

Власниками «МБК Агротехніка» вважались В’ячеслав Черепаня, Ян Марченко та Богдан Козак. Невеликими частками також володіли Павло Костенко та Андрій Борщевський. Всі вони, кажуть журналісти, тісно повʼязані з Медведчуком. 

У квітні 2025 року правоохоронці провели обшуки у ексзаступниці міністра економіки та ексдержавної уповноваженої в Антимонопольному комітеті Світлани Панаіотіді. Про що ми зазначали вище. 

Kyivpost писав, що обшуки були повʼязані з рішенням Антимонопольного комітету від 2015 року. Комітет тоді дозволив компанії International Trading Partners AG  придбати контрольний пакет акцій російського оператора нафтопроводу. Йшлося про «Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів» (Самара).