Із початком повномасштабного вторгнення кількість злочинів проти дітей збільшилася. За даними Офісу Генпрокурора, у 2021 році було зареєстровано 5875 кримінальних проваджень, тоді як 2025-го – 7437. Значний стрибок злочинів цієї категорії стався у 2023 році – до понад 11,5 тисяч.
Рік тому після свого призначення Генпрокурор Руслан Кравченко заявив, що одним з найпріоритетніших напрямків роботи прокуратури — не лише забезпечення довічного покарання за тяжкі злочини проти дітей, а й удосконалення механізмів їх захисту. Серед ключових змін – особиста участь керівників прокуратур у судових засіданнях в таких справах та ініціатива внести зміни до законодавства для посилення відповідальності за вбивство та злочини проти статевої свободи та недоторканості — до довічного позбавлення волі.
Його заступник, Віктор Логачов, який безпосередньо працює на цьому напрямку, пояснив Watchers, що такі кроки прискорюють судові процеси — там, де це потрібно, а найсуворіші покарання забезпечують справедливість та невідворотність покарання.
Проте не всі учасники судового процесу позитивно оцінюють такі нововведення. Окремі експерти заявляють, що таким чином прокуратура хоче повернути собі загально-наглядові повноваження, які були скасовані після реформи у 2014 році.
Навіщо керівники місцевих прокуратур забезпечують публічне обвинувачення в судах замість ювенальних прокурорів та чому такі новації викликають питання у адвокатів-представників потерпілих дітей та експертів, — читайте у статті Watchers.
Довічні вироки: за і проти
“Починаючи з 9 років, зловживаючи довірою онуки, дід вперше зґвалтував її. Відтоді він систематично вступав із дівчинкою в статеві зносини. Лише коли їй виповнилось 15 років, вона наважилась розповісти про це матері”.
“Прокурори довели в суді, що чоловік привіз дівчинку до себе додому, зґвалтував її та фотографував роздягненою. Наступного ранку він вивіз дитину в лісосмугу і вбив двома ударами ножа в серце. Щоб приховати злочин, полтавець обпалив тіло газовими пальниками і дивився як вона горить. Далі він перевіз обгоріле тіло за 30 км до іншої лісосмуги та прикрив гіллям”.
Ці дописи Офіс Генпрокурора опублікував на сторінці у фейсбуці упродовж одного дня. Іноді їх – набагато більше.
Судовий процес над одним із обвинувачених у справі щодо злочину проти дітей. Фото: Офісу генрокуратури
Саме у таких категоріях сторона обвинувачення просить довічне покарання для злочинців і запевняє, що альтернативи бути не може. Оскільки нині Кримінальний кодекс України передбачає максимальне покарання у вигляді до 15 років позбавлення волі за низку особливо тяжких злочинів проти дітей, зокрема зґвалтування, Офіс Генпрокурора ініціював посилення кримінальної відповідальності – до довічного ув’язнення.
Логачов вважає, що інколи суди виносять занадто мʼякі покарання стосовно тих, кого обвинувачують у системних зґвалтуваннях або вчиненні інших злочинів проти статевої свободи та недоторканості дітей.
“Наприклад, є справа, де батько 4 дітей ґвалтував їх роками. Йому зараз 35 років. Умовно, суд призначить найбільш можливий термін в рамках цієї статті – 15 років. Коли він вийде, то очевидно, що він продовжить вчиняти ці дії. Тому у таких випадках, розуміючи, що людину вже не виправиш, ми просимо суд застосувати до обвинуваченого довічне увʼязнення. Альтернативи в таких випадках бути не може”, – каже він.
За останній рік було ухвалено 2101 вирок у цій категорії справ, з яких у 25 – призначено довічне позбавлення волі, повідомив Логачов.
Така ініціатива виникає в Україні не вперше, проте її ефективність викликає серйозні сумніви, вважає Євген Крапивін, керівник напряму “Правопорядок” Лабораторії законодавчих ініціатив.
За його словами, оскільки чинний Кримінальний кодекс України не передбачає безальтернативного покарання у даній категорії справ, а, отже, дозволяє забезпечити принцип пропорційності покарання.
“Важливо розуміти, що запровадження такого покарання може призвести до ескалації насильства щодо жертви. Якщо покарання за злочин проти статевої свободи і недоторканності буде таке саме, як за кваліфіковане вбивство, злочинець розумітиме наслідки й намагатиметься усунути потерпілу дитину в летальний спосіб, щоб уникнути викриття”, – каже Крапивін.
Крім того, на думку експерта, безальтернативне довічне увʼязнення може зменшити готовність підозрюваних співпрацювати зі слідством і навіть вплинути на рішення потерпілих повідомляти про вчинені проти них злочини, особливо, якщо їх кривдниками були рідні.
“Натомість розробники нового Кримінального кодексу пропонують інший підхід – запровадження покарань понад 15 років ув’язнення. Тобто градацію за ступенем тяжкості, що передбачає максимальний термін – до 30 років та у найтяжчому випадку – довічне ув’язнення (альтернативне). Зараз же або 15 років за одиничний злочин, або відразу довічне. Перше – занадто мʼяке, друге – жорстке”, – пояснює Крапивін.
Керівники прокуратур чи ювенальні прокурори
“Генеральний прокурор зобов’язав керівництво обласних прокуратур особисто підтримувати обвинувачення у кримінальних провадженнях за фактами вбивств та зґвалтувань дітей. На нашу думку, це важливий крок, оскільки тоді відповідальність відчувають усі ювенальні прокурори та прокурори окружних прокуратур”, – розповідає Логачов про ще одні зміни.
Віктор Логачов. Фото із сайту прокуратури Чернівецької області
Окрім того, що участь керівника прокуратури у судовому розгляді демонструє суспільну важливість теми захисту дітей, на думку Логачова, ще й прискорює розгляд справ, які тягнуться роками.
“У нас є справи, які перебували в судах і 3, і 4 роки. Тому після ”заходу” в справу керівника, засідання починають призначати частіше і, відповідно, швидше отримуємо вирок”, – каже він.
На думку Наталії Радіонової, адвокатки, членкиня громадської організації “Асоціація жінок-юристок України” ЮрФем”, експертка із запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству, ювенальні прокурори були значно ефективніші під час представлення сторони обвинувачення у судах.
“У професіоналізмі їх (керівників прокуратур – W) ми не можемо сумніватися. Це однозначно люди, які віддали обвинуваченню вже тривалий час своєї практичної діяльності. Але, на жаль, в них відсутні ті практичні навички, відчуття саме в справах щодо представництва неповнолітніх і захисту їх прав в таких ось злочинах. Я відчуваю, що приходиться десь брати більше на себе функціоналу обвинувачення, десь жорсткіше реагувати на ті чи інші клопотання протилежної сторони, хоча раніше це все робив безпосередньо ювенальний прокурор, який брав процесуальну участь”, – каже вона.
За її словами, ювенальні прокурори проходять тривале навчання, а тому володіють знаннями щодо стандартів, Пекінських правил (Мінімальні стандартні правила ООН, які встановлюють міжнародні стандрати правосуддя щодо неповнолітніх), Ланцаротської конвенції (Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства), щодо правосуддя неповнолітніх й знають, як організовується процес опитування дітей в “Барнахусі” (Спеціалізований центр по роботі з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних злочинів, де проводиться співбесіда з такими дітьми, здійснюється медичний огляд для цілей судової медицини і надаються усі необхідні послуги від відповідних спеціалістів).
“Аби керівники і заступники були рівноцінними в цій заміні, краще було би приділити час їх навчанню в тренінгових центрах, а вже потім їх вводити в процеси. Це не те, щоб дуже шкодило процесу, але все ж таки, коли команда – рівносильна, то це набагато краще”, – додала Радіонова.
Своєю чергою, Крапивін зауважує, що керівники обласних та окружних прокуратур, зазвичай, перевантажені адміністративною роботою і потребують чимало часу, щоб ознайомитися з матеріалами окремих справ.
“А деякі [керівники обласних та окружних прокуратур] роками не здійснювали процесуальні повноваження. Якість публічного представництва в цих справах скоріше за все втрачає, а подекуди може призводити до відвертих помилок, які уможливлюють уникнення відповідальності обвинуваченими. Прокурор має відповідати за справу з початку і до кінця, а розпорошення відповідальності загрожує гарному результату”, – додав він.
Євген Крапивін. Фото: пресслужби Верховного Суду
Інші повноваження
За словами Логачова, варто розширити повноваження прокуратури, щоби запобігати злочинам проти дітей. Зараз прокурор входить у справу, коли злочин вже відбувся, і дитину або не повернути, або не відновити її психологічний стан, каже він.
“Прокуратура хоче отримати повноваження, які дозволять на початковій стадії захистити права дитини. Зокрема, можливість оперативно реагувати на ситуації, де є загроза життю та здоровʼю дитини. Таких прикладів дуже багато, коли батьки пиячать, а дитина випала з 5-го поверху. При цьому родина перебувала на обліку у Службі у справах дітей, проте не була вилучена з родини. Або коли надходять повідомлення щодо неналежних умов тримання в інституційних закладах, проте перевірки не були проведені. З огляду на це, ми би хотіли, аби саме прокурор координував взаємодію всіх служб, дотичних до захисту дітей (медичних, соціальних, правоохоронних), та забезпечував їхню швидку взаємодію”, – сказав він.
Зважаючи на це, прокуратура надала рекомендації щодо законодавчих змін, які могли би забезпечити швидку взаємодію між органами влади, дотичними до справ дітей, зазначає Логачов.
i
Ці пропозиції увійшли в законопроєкт “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів захисту дітей і забезпечення їхнього права на сімейне виховання”, який у липні цього року схвалив уряд. Втім, він поки не внесений до парламенту.
Проєкт закону передбачає, зокрема, розмежування повноважень між органами державної влади, місцевого самоврядування, органами опіки та піклування і службами у справах дітей; пропонує посилити державний контроль за дотриманням прав дітей, встановити вимоги до кадрового та матеріально-технічного забезпечення служб у справах дітей, а також запровадити систему безперервного професійного розвитку їхніх працівників.
Одна з ключових змін – запровадження механізму цілодобового реагування служб у справах дітей.
Зокрема, пропонується, що у певних ситуаціях, де існуватиме загроза життю і здоров’ю дитини, органи опіки і піклування зможуть негайно забрати дитину. Упродовж дня після цього вони мають повідомити прокурора. Орган опіки і піклування чи прокурор протягом трьох днів звертаються до суду з заявою про тимчасове позбавлення батьків дитини (або одного з них) батьківських прав
Водночас Крапивін вважає, що подібні кроки не мають повернути прокуратуру до винятково наглядового органу, адже органи опіки і піклування, медична система, Омбудсман мають виконувати свою роботу. Сфера прокуратури — це кримінальне переслідування, а функція представництва мінімізована останні роки, наразі ж взагалі після рішення КСУ від грудня 2025 року буде трансформована.
i
Конституційний суд України визнав неконституційними окремі приписи закону України “Про прокуратуру”, якими прокуророві надається можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді “у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень”
“Приписи, перевірки, виїзні засідання з цими закладами і органами – в минулому прокуратури. А от злочинні дії посадових осіб цих органів – в компетенції. Кожен має виконувати свою роботу, а подекуди складається враження, що шляхом активної роботи у темі дітей прокуратура хоче повернути собі загально-наглядові повноваження, скасовані після Революції Гідності. Прокурорів і так обмаль, а виконання “координаційних” функцій інших органів влади забере увагу від інших не менш важливих справ – від загальнокримінальних до національної безпеки. Ресурс обмежений, і яким би пріоритетом не були справи стосовно дітей, країна у стані війни сьогодні потерпає від більш загрозливої злочинності”, – вважає Крапивін.
Сам Логачов запевняє, що ця ініціатива не пов’язана з загально-наглядовими повноваженнями. Він пояснив, що прокуратура не має наміру, до прикладу, перевіряти, як виділяються кошти на ті чи інші потреби та проєкти, як це було раніше, коли прокуратура мала ці повноваження.
“Наша мета – рятувати життя дітей. Ми хочемо, щоб, коли прокурору ставало відомо, що в тому чи іншому закладі або родині порушуються права і вчиняється насильство щодо дитини, у нього був інструмент врятувати цю дитину. І аби контролюючі органи знали, що у випадку, коли вони виконуватимуть свої обовʼязки несумлінно, прокурор внесе документ реагування й притягне їх до відповідальності”, – зазначив Логачов.
