На початку вересня Вищий антикорупційний суд обрав запобіжні заходи вісьмом із дванадцяти підозрюваних у справі про заволодіння майном і корпоративними правами підприємств, дорогою нерухомістю в центрі Києва та легалізації 150 млн гривень, як застави за ексміністра України Германа Галущенка. НАБУ назвало спецопереації з їх викриття «Форест Гамп» та «Феміда».

У цьому матеріалі публікуємо повний список підозрюваних у справі, а також розповідаємо, як, за версією слідства, діяла злочинна організація та яку роль у її схемах відігравав кожен із фігурантів — зокрема, на основі того, що прозвучало під час судових засідань та було на плівках НАБУ.

Підозри у цій справі вручили 12 особам: 

• Ірина Мудра, колишня заступниця голови Офісу президента; 
• Віктор Дубовик, ексгендиректор Директорату з питань правової політики Офісу президента; 
• Максим Микитась, колишній народний депутат; 
• Вадим Столар, чинний народний депутат; 
• Микола Гладищенко, колишній голова правління державного «Сенс Банк»; 
• Олег Ступак, колишній голова правління державного «Сенс Банк»;
• Людмила Снігур, начальниця департаменту державного «Сенс Банк»; 
• Валентин Єлізаров, підлеглий Микитася, керівник ТОВ «Метробуд»;
• Микита Тарковський, за даними слідства, пов’язаний із Микитасем;
• Єгор Меркулов, водій Микитася, номінально керівник ТОВ «Монтаж Сервіс»;
• Олександр Остапенко, охоронець Микитася, номінально директор ТОВ «Філософія Девелопмент»;
• Василь Астіон, бізнесмен, колишній депутат Дніпропетровської облради, йому повідомили про підозру останньому — увечері 28 серпня.

До злочинної організації, за словами прокурора САП Віталія Рибалкіна, увійшли шестеро — Максим Микитась, Ірина Мудра, Вадим Столар, Віктор Дубовик, Валентин Єлізаров та Василь Астіон. 

У матеріалах справи, які прокурори читали під час обрання запобіжних заходів, йдеться, що не пізніше листопада 2024 року колишній народний депутат Максим Микитась та чинний народний депутат дев’ятого скликання Вадим Столар створили злочинну організацію. Мета якої — рейдерське захоплення підприємств та заволодіння їх майном. Основою для цього стало підписання таємного меморандуму.  Файли, ймовірно, цієї угоди, а також детальні таблиці щомісячних взаєморозрахунків детективи НАБУ виявили під час обшуку житла та зняття інформації з MacBook, яким користувався Микитась. 

Згідно з угодою, Микитась та Столар домовилися ділити порівну майбутні активи та прибутки від рейдерських проєктів. За їх планом, вони мали отримати контроль над ТОВ «Регіональні ресурси», ТОВ «Філософія Девелопмент» та ТОВ «Будмонтажсервіс-І» (БМС). А головною метою цих дій було протиправне захоплення дороговартісних активів у центрі Києва (район метро «Арсенальна», вул. Чикаленка) та отримання контролю над великим державним підрядником – консорціумом «НВО Укргідроенергобуд». 

Як пояснив прокурор САП Віталій Рибалкін, схема їх злочинної діяльності полягала в тому, що спершу за допомогою залучених хакерів вони зламували Єдиний державний реєстр (ЄДР) та видаляли звідти реальних власників і замість них записували підставних іноземців із Узбекистану й Таджикистану. Їх між собою фігуранти схеми називали «розмінними штиками, яких одразу треба хоронити» (із контексту репліки Єлізарова: «…смотри два разменных штика которых сразу же надо будет хоронить которых будут искать и будут сами… потом еще две компании…» – мається на увазі ховати від слідства – W), оскільки ці особи перебували поза межами України, то у разі розслідування знайти їх було важко і, таким чином, зв’язок із реальними власниками розривався. 

Майже одразу після цього компанії з іноземців переписували на повʼязаних зі злочинною організацією осіб, які нібито викупали у них частки. А коли законні власники намагалися через Центральну колегію Мін’юсту скасувати незаконне переоформлення своїх компаній, учасники схеми, за версією слідства, намагалися заблокувати цей процес на рівні самого міністерства, здійснюючи на нього тиск в своїх інтересах. Так, міністерство відмовляло законним власникам у скасуванні хакерських реєстрацій, а підставних осіб офіційно фіксувало в реєстрі як законних власників.

Та паралельно з цим, щоб законні власники точно не змогли повернути свої компанії назад через Мін’юст, підставні власники зверталися до поліції Печерського району, з якою, ймовірно, рейдери мали попередні домовленості. Вони писали заяви про те, що іноземці, у яких вони «купили» фірми, нібито намагаються у незаконний спосіб повернути їх назад. Таким чином, вони вимагали від Печерської прокуратури та суду накласти арешт на корпоративні права та заборонити будь-які реєстраційні дії, щоби «заблокувати» компанії. Слідство зʼясувало, що підконтрольний прокурор Печерської прокуратури реєстрував кримінальне провадження та звертався до суду, який у результаті накладав арешт на корпоративні права та забороняв будь-які реєстраційні дії. 

Наступним етапом схеми було оформлення штучної заборгованості на захопленні компанії. Для цього, наприклад, рейдери від імені вже захопленого підприємства, яке юридично контролювалося їх підставною особою, укладали фіктивний договір про надання певних послуг із підконтрольною їм же фірмою. Вони також підробляли акт приймання-передачі наданих послуг, що юридично засвідчувало факт того, що послуги нібито були надані в повному обсязі та належної якості. Після підписання акту у підприємства-замовника виникло законне грошове зобов’язання оплатити ці «надані» послуги. Втім, захоплене рейдерами підприємство умисно не здійснювало оплату за договором, внаслідок чого у підприємства виникла неіснуюча прострочена заборгованість.

Далі рейдери зверталися з позовом, зокрема, за даними слідства, до судді Господарського суду міста Києва Сергія Стасюка (його прізвище під час судових засідань назвала сторона обвинувачення, зокрема, прокурор зачитав розмову фігурантів, де вони обговорювали суму у 10 тисяч доларів за ухвалення суддею потрібно їм рішення). Стасюк відкривав справу про банкрутство потрібної компанії, чим наклав заборону Міністерству юстиції та будь-яким реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ, а далі своїм рішенням суддя передав рейдерам повний контроль над печатками та рахунками підприємства, передавши контроль над ним компаніям-кредиторам.

Таким чином, за словами сторони обвинувачення, навіть якщо законні власники домагалися скасування хакерських перереєстрацій через Мін’юст, ухвали суду про заборону реєстраційних дій у межах банкрутства блокували реальне повернення компаній.

За такою схемою злочинна організація змогла заволодіти ТОВ «Філософія Девелопмент» та ТОВ «Будмонтажсервіс-і» (БМС).

«Викликав “102”, але відомості до ЄРДР не внесли»

У справі «Феміда» НАБУ та САП встановили, що БМС, перш за все, цікавило злочинну організацію наявністю підтвердженого судом права вимоги боргу до великого державного підрядника — консорціуму «НВО Укргідроенергобуд». (“Тіло” цього боргу разом із штрафними санкціями сягало до 140 млн грн) . А всі активи компанії слідство оцінює приблизно у понад 240 млн грн.

Втім, за наведеної вище схемою рейдерам вдалося на певний період часу взяти це підприємство під свій контроль. Так, за допомогою хакерів його спершу переписали на громадянина Таджикистану Аркамзода Зохіровича, який одразу ж продав свою частку охоронцю Микитася Олександру Остапенку.  

За допомогою ТОВ «Альфа Мет Плюс», яке було у змові з рейдерами, фігуранти підписали фіктивний договір про надання консультаційних послуг, у результаті якого підконтрольний фігурантам суддя Господарського суду Києва Сергій Стасюк за хабар відкривав провадження про банкрутство фірми. 

Отримавши контроль над цими фінансовими вимогами через процедуру банкрутства БМС, рейдери планували заблокувати рахунки та розпочати процедуру банкрутства вже самого консорціуму «Укргідроенергобуд», щоб повністю підпорядкувати його діяльність своїй злочинній організації. Втім, цього фігурантам так і не вдалося досягти. 

Схему банкрутства змовники були змушені терміново згорнути через побоювання, що через звернення законного власника Олександра Шевчука до правоохоронців, їх можуть викрити. 

За словами прокурора Віталія Гречишкіна, дізнавшись про спробу незаконного переоформлення фірми, Шевчук особисто прибув до офісу приватної нотаріуски, яка здійснювала переоформлення: 

«Він перебував у її кабінеті близько півтори години, намагаючись переконати її зупинити реєстраційні дії та прямо вказуючи, що надані рейдерами документи є повністю сфальсифікованими… Шевчук навіть зателефонував на гарячу лінію «102» для виклику правоохоронців, щоб запобігти незаконній реєстрації. На його виклик прибули патрульні та слідчо-оперативна група, які склали рапорти, проте не внесли відомості до ЄРДР та фізично не завадили нотаріусу завершити дію».

Пізніше Шевчук дав офіційні свідчення детективам НАБУ, де зазначив, що БМС не укладала жодних угод із фірмою «Альфа Мет Плюс» і насправді жодних послуг не отримувала, а борг був повністю «намальованим».

Столар, як стверджує слідство, злякався викриття й дав вказівку Микитасю негайно припинити всі дії щодо БМС. Після чого Микитась нібито сказав одному зі своїх «всё надо отзывать срочно буквально… отзови завтра это заявление по банкротству по БМСа». Тож Господарський суд Києва виніс ухвалу, якою заяву ТОВ «Альфа Мет Плюс» було офіційно відкликано, а провадження у справі про банкрутство БМС — закрито.

Попри те, що рейдери самі закрили справу про банкрутство, САП та НАБУ кваліфікували епізод із БМС як закінчений злочин (за ст. 206-2 ККУ), оскільки на момент відкликання позову змовники вже встигли фактично заволодіти та зафіксувати в реєстрах контроль над корпоративними правами підприємства на користь свого номінала. 

«Невеличкий коментар по БМС: це внутрішньокорпоративний конфлікт між керівництвом консорціуму та високопрофесійним колективом Метробуду як члена консорціуму. Зазначу лише, що протягом 2025 року Метробуд фактично штовхали до певних неправомірних дій: не підписувалися акти виконаних робіт, не платилися кошти, відповідно необхідно було відшуковувати додаткові кошти на заробітні плати, була катастрофічна ситуація… Але наразі в їх стосунках все нібито налагодилося, і це позитивно відіб’ється на реалізацію найважливіших проектів в енергетиці», — прокоментував Микитась позицію слідства.

Проєкт «Арсенал»

Ще однією ціллю схеми, за версією обвинувачення, було заволодіння землею та корпусом колишнього заводу «Арсенал» на Печерську площею понад 30 тисяч квадратних метрів. Майно розташоване в одному з найдорожчих районів Києва, неподалік станції метро «Арсенальна», і раніше належало «Укрбуду» (Микитась є колишнім одноосібним власником «Укрбуду» та, за його ж словами, потерпілим від її масштабного рейдерського захоплення).

Саме для захоплення «Арсеналу», за версією обвинувачення, рейдери використовували ТОВ «Філософія Девелопмент» як юридичний інструмент для повернення активів, які компанія та її попередній власник (після усунення Микитася з  «Укрбуду») вже продала іншим забудовникам. Зокрема, йдеться про 25% корпоративних прав, проданих представникам «Інтергал-Буду» за 7 млн доларів. 

За їх схемою, восени 2025 року хакери незаконно змінили власника «Філософії Девелопмент». Замість Антоніни Барташ, яка володіла 100% часток, у реєстрі з’явився громадянин Узбекистану Каюмджон Саматов. Підставою для цього став сфальсифікований акт приймання-передачі частки. 

Уже через два дні приватна нотаріуска оформила продаж усієї компанії на Єгора Меркулова — водія Микитася. 

Далі, щоб законна власниця не могла оскаржити переоформлення через Мін’юст, Меркулов подав до поліції заяву про нібито шахрайство з боку Саматова. Після цього прокурор звернувся до суду, а Печерський районний суд наклав арешт на корпоративні права «Філософії Девелопмента» і заборонив проводити будь-які реєстраційні дії. 

За версією САП, коли Барташ оскаржила незаконну реєстрацію в Мін’юсті, Микитась через учасницю злочинної організації Ірину Мудру почав тиснути на заступницю міністра Олену Ференс, яка координувала роботу Колегії Мін’юсту. Паралельно інша підконтрольна їм особа з ОП (прокурор під час засідання назвав прізвище Віктора Дубовика), за даними слідства, готував для членів Колегії готові проєкти рішень. У результаті 31 грудня 2025 року Мін’юст задовольнив скаргу Барташ лише частково, тоді як скаргу Меркулова — повністю, фактично закріпивши його як власника компанії.

Однак залишився ще директор «Філософії Девелопмент» Ігор Нельга, який не погоджувався з діями рейдерів. Для його усунення, за версією сторони обвинувачення, застосували процедуру банкрутства. Спочатку використали штучний борг компанії перед підконтрольним їм ТОВ «Каса народної допомоги» (згідно з інформацією з YouControl, компанія займається кредитуванням, а серед її засновників підлеглий Микитася, а також підозрюваний у цій справі Валентин Єлізаров), хоча ця заборгованість, як стверджує слідство, була припинена ще раніше рішенням Верховного Суду. Потім підконтрольний суддя Господарського суду Києва Сергій Стасюк погодився відсторонити Нельгу та призначити лояльного для рейдерів арбітражного керуючого. А 26 березня 2026 року Стасюк офіційно припинив повноваження Нельги й передав управління компанією підконтрольній рейдерам особі — Сергію Литвиненку (його прізвище під час засідання озвучив прокурор як арбітражного керуючого, крім того, воно фігурує у судових ухвалах, повʼязаних зі справою банкрутства «Філософії Девелопмент»).

Ось що про це сказав Микитась під час судового засідання:

«На початку 19-го року за кошти Укрбуду… в сумі 583 млн грн у державного Укргазбанку була викуплена ділянка… там просто стояла будівля 30 тисяч метрів квадратних на Печерську. Але згодом в кінці 2019 року в ході всебічного рейдерського захоплення активів Укрбуду ділянка та будівля опинилася у власності Федотенкова та інших його багаточисленних спільників… за цим епізодом я теж Центральним управлінням ДБР в 2021 році визнаний потерпілим…».

Його захисник Артур Габрієлян також заявив, що коли в 19-му році у Микитася нібито викрадали «Філософію Девелопмента», його частка була переоформлена на одну особу (він не називає її прізвище, але характеризує її, як «впливову», підкресливши її у копії підозри ДБР та у борговому документі, які особисто передав слідчому судді для ознайомлення. З контексту виступу адвоката також зрозуміло, що на цей момент ця людина фактично контролює компанію). За його словами, ця особа у вересні 2019 року видала борговий документ Микитасю з зобовʼязанням до кінця цього ж року за частку Микитася сплатити йому 11 млн доларів США. Захисник також передав цей борговий документ суду та зазначив, що ця особа цих зобов’язань не виконали і перепродала частину. 

«…якщо ті обставини, про які зазначає прокурор щодо заволодіння корпоративними правами ТОВ “Філософія Девелопмент”, дійсно відповідають дійсності, то фактично Микитась вирішив відновити свої порушені права, які в нього були порушені в 19–20-му роках, у той же самий спосіб, як у нього ці корпоративні права були викрадені», — заявив захисник. 

«…Що стосується Філософії Девелопмент, то прокурор зазначає, що Микитась намагався заволодіти будівлями по вулиці Московській, 8 (Арсенал) площею 37 тисяч метрів квадратних. Хочу зазначити, що там були будівлі, коли ця “Філософія” належала Микитасю. На даний момент там немає ніякої будівлі — я надаю з публічної кадастрової карти витяг, що там нічого немає, все знесено, і сьогодні зробив фотографію: там на даний момент лише парковка… вона повністю знесена і там вже 2–3 роки нічого немає. Тому Микитась не міг заволодіти або намагатися заволодіти будівлями, яких в природі не існує…», — додав адвокат. 

«Ми не відбираємо, ми повертаємо»: Епізод «Пушкінська»

За словами прокурора, проєктом «Пушкінська» учасники злочинної організації називали захоплення великого комплексу нежитлових будівель, розташованих на бульварі Тараса Шевченка та вулиці Чикаленка (колишня назва — Пушкінська) у Києві, який належить ТОВ «Регіональні ресурси».

«Саме мене, в 2021 році, ДБР України визнало потерпілим в тому, що в мене та в «Укрбуду» в шахрайський спосіб викрали будівлю по вулиці Чикаленка, головний офіс «Укрбуду» та кооперативні права «Регіональних ресурсів». В цій будівлі 40 років пропрацював мій батько. На цій будівлі встановлений меморіал моєму батькові, офіційний меморіал, затверджений Київською міськрадою — моєму батькові, герою-ліквідатору внаслідок аварії на ЧС», — сказав Микитась під час обрання йому запобіжного заходу.

Він також додав, «Слушно зачитав пан прокурор НСРД, де в розмові я кажу: “Ми не відбираємо, ми повертаємо”. Я повертав батьківський дім». 

У суді Микитась також підсумував, що його заарештували по активах, які в нього і вкрали. 

«Унікальний випадок, але, на жаль, у моїх взаємовідносинах з НАБУ це не перше… за останні шість років моєї боротьби з членами-рейдерами “Укрбуду” я отримав кілька підозр саме від НАБУ. Як не смішно, в 2024 році підозра була виписана саме на основі показів Федотенкова та Майбороди», — заявив екснардеп.

Як йдеться в одній з ухвал суду, у 2023 році «Укрбуд» спробував повернути собі будівлю на Чикаленка, але рішенням суду це визнали незаконним, і будівля перейшла «Регіональним ресурсам». 

З 2024 року у Господарському суді Київської області тривала справа про банкрутство ТОВ «Регіональні ресурси»  за позовом ТОВ «Метал Коіл». Суд відкрив провадження 27 лютого 2024 року. Потім у цій же справі «Укрбуд Девелопмент» заявив, що «Регіональні ресурси» винні йому понад 52,6 млн грн, і попросив включити цей борг до реєстру кредиторів. 

За матеріалами справи, будівля на вул. Чикаленка під контролем ТОВ «Регіональні ресурси» приносила стабільний прибуток та здавалася в оренду ДП «Нафтогаз України» за 60-65 тисяч доларів щомісяця. У Микитася та Столара виник план повністю забрати цей фінансовий потік під свій контроль та переписати актив на ТОВ «Укрбуд Девелопмент». Для цього вони нібито навіть уклали додаткову угоду про спільне фінансування витрат на суди та хакерів для реалізації цієї схеми. 

У текстовому додатку до угоди учасники злочину зафіксували покроковий алгоритм дій щодо будівлі:

• «Выиграть касацию, вернуть корправа (корпоративні права)»;
• «Заменить в регресурсах [Регіональних ресурсах] директора»;
• «Завершить в отношении регресурсов процедуру банкротства»;
• «Исключить надутые требования инициирующего кредитора»;
• «Отменить все доверенности»;
• «Вернуть здание на регресурсы, обсудить вопрос обратного выкупа у оппонентов»

Прокурори стверджують, що рейдери до своєї злочинної організації залучили на той момент заступницю керівника Офісу президента Ірину Мудру. А вона, маючи значний вплив на Мінʼюст, у 2025 році домоглася, що Центральна колегія міністерства винесла наказ № 768/5 про скасування попередніх реєстраційних дій щодо майна на користь «Укрбуду». Проте суддя Господарського суду Київської області Сергій Наріжний у справі про банкрутство повністю заборонив Міністерству юстиції та будь-яким реєстратором виконувати цей наказ. Ухвала Наріжного була підтверджена апеляційним судом. 

Тоді у злочинної організації виник новий план, який запропонував колишній очільник Офісу протидії рейдерству Мінʼюсту та на той момент чинний керівник Директорату з питань правової політики Офісу Президента Віктор Дубовик, вважає слідство.

«Берёшь печатаешь ухвалу и ставишь там печать… левые бумажки они только укрепляют позицию, когда там ничего нет — это хуже», — запропонував, за даними слідства, Дубовик схему виготовлення фальшивої ухвали судді Наріжного про скасування всіх арештів. 

За ним підконтрольний Микитасю Валентин Єлізаров підробив текст ухвали від імені судді Наріжного, а також замовив та оплатив за 100 доларів США підроблену мокру печатку суду («кляксу»), йдеться в матеріалах справи. 

«Смотри за завтра я тебе обещаю за завтра оно будет намалёвано. Просто, понимаешь, что кроме набирать, надо ещё нарезать вот эту кляксу нарезать. Это день выйдет на это», — сказав Микитасю Єлізаров в одній з їх розмов, зачитаних прокурором у суді. 

Наступним кроком, щоб нотаріуси та Мін’юст не побачили існуючих обтяжень суду, залучена хакерська група мала здійснити несанкціоноване втручання в державний реєстр та тимчасово приховати відомості про діючі арешти і завантажити туди фальшиву ухвалу Наріжного. Загальний бюджет хакерських послуг склав 57 тисячі доларів, фінансування яких забезпечував співорганізатор схеми – Вадим Столар. 

Хакери завантажили фальшиву ухвалу в систему. А Ірина Мудра, як вважає сторона обвинувачення, почала повторно тиснути на заступницю міністра Олену Ференс, вимагаючи виконати наказ. Проте вона та керівник Офісу протидії рейдерству Микита Поночовний зрозуміли, що ухвала є фальшивкою, і навідріз відмовилися проводити реєстраційні дії під діючими заборонами, йдеться в матеріалах. 

«Да я на неё давлю, понимаешь. И это всё я пишу, потому что я не могу по-другому и когда она увидела, что я  же почувствовала, она сразу начала плакать и начала вдруг мне говорить: “Не дави, я не могу это сделать. Я ж понимаю, что что-то не то”», — зацитував прокурор нібито  Мудру у розмові з Микитасем.

Крім того, на записаних розмовах Мудра панікувала через надіслані повідомлення Ференс:

«Я всё, что ей понаписывала — если она это сохранила, мне просто конец… я себе на статью наговорила, я ей угрожала…».

Коли план зіткнувся з опором, Микитась зажадав радикальних кадрових рішень: «убери Поночёвного, убери всех, кто против меня мочит». Втім, через спротив Міністерства юстиції закінчити цей план докінця їм так і не вдалося.

Схема легалізації 150 млн гривень застави для Галущенка

У червні 2026 року – після викриття іншої злочинної організації Тимура Міндіча у справі «Мідас» – виникла потреба внести заставу у 150 млн гривень за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, який є одним із її  фігурантів. Тому Міндіч через невстановлену особу, за даними слідства, передав Мудрій «машину з готівкою», а вона мала допомогти внести заставу. Тоді ексзаступниця голови ОП нібито залучила Микитася та інших фігурантів до цієї справи.

Як стверджує слідство, для відмивання цих грошей була запущена схема в обхід фінансового моніторингу державного «Сенс Банку». Як свідчать записи НАБУ, саме Мудра контролювала цей банк. 

«Этих из Sense Bank хоть к ране прикладывай, просто бусинки. Они приползли, как котята такие: возьмите нас, пожалуйста», — сказала нібито посадовиця Микитасю в одній з розмов.

Змова з керівництвом «Сенс Банку»

Так, Мудра та Микитась, за даними слідства, узгодили умови легалізації з головою правління «Сенс Банку» Олексієм Ступаком та головою наглядової ради Миколою Гладищенком. Вони створили механізм «ручного вікна» –планували відключити на конкретний день та годину автоматизовану систему фінмоніторингу банку. Це дозволяло провести великі транзакції автоматично без обов’язкової перевірки джерел походження коштів у ручному режимі.

Як стверджує слідство, підконтрольний Микитасю Валентин Єлізаров особисто контролював доставку першої партії у 35 млн гривень, розфасованої у 4 щільні поліетиленові мішки, до офісу Микитася на автомобілі Toyota Land Cruiser. НАБУ зафіксувало на відео процес вивантаження цих мішків та їх перенесення. На записах Микитась дав вказівку: «…15 оставляйте в офисе под столом, а 35 везите Васе [Астіону]…».

Готівку завели на рахунки через безтоварні договори, які поспіхом робили на вихідних («готуй ще когось із фотошоперів, будемо малювати договори»). Кошти «прогнали» через рахунки компаній ТОВ «Геранконстракт» (контролювалася тещею, повʼязаного з Микитасем, Микити Тарковського), ТОВ «Тетрас Оптіма», ТОВ «Скай Рітейл», ТОВ «Петсервіс» та ТОВ «Командор» (контролювалася Астіоном) через рахунки в «Сенс Банку», «ПУМБ» та «ОТП Банку» під виглядом фіктивної фінансової допомоги та оплати за товари, після чого вони надійшли як легальна застава на рахунок ВАКС.

«Ролі» злочинної організації 

Нижче наведені ролі фігурантів справи, за версією сторони обвинувачення. 

Вадим Столар — депутат VI скликання від Партії регіонів і IX скликання від ОПЗЖ відповідав за стратегічне фінансування, безпеку, ведення неофіційного бухгалтерського обліку та політичне лобіювання. Попри те, що йому повідомили заочну підозру, бо він нібито був у закордонному відрядженні, до обрання запобіжного заходу нардеп повернувся в Україну — ВАКС призначив Столару заставу у 300 млн грн без тримання під вартою. 

Максим Микитась — ексдепутат від Блоку Петра Порошенка. В злочинній організації, за даними слідства,  здійснював безпосереднє оперативне керівництво, «нарізав» завдання виконавцям та контролював технічні етапи схем.

Ірина Мудра (ексзаступниця керівника Офісу Президента) — лобіювала інтереси організації в Міністерстві юстиції, здійснюючи системний тиск на заступницю міністра Олену Ференс та Колегію Мін’юсту. Крім того, за версією слідства, Мудра обговорювала з Микитасем залучення лояльної судді Верховного Суду (слідство поки не назвало її прізвище). Мудра планувала передати цій судді текст вироку (справи Микитася, коли такий буде).Також вона нібито розповідала Микитасю, що безпосередньо контактує з головами судів та погодилася допомогти з переведенням до вищої інстанції лояльного судді Північного апеляційного господарського суду Павла Горбасенка, щоб той «був їй винен».

Під час розгляду апеляції захист Мудрої звернув увагу суду, що у записах уривків прямо зафіксовано, Мудра забороняла та заперечувала проти незаконних дій Микитася, якими він з нею нібито ділився. «ты незаконное действие решил сделать… Нельзя» — нібито казала вона, за словами захисника Артема Крикуна-Труша. 

Сама Мудра казала у суді, що що в матеріалах сторони обвинувачення цілеспрямовано опущені її відповіді Микитасю про те, що вона забороняє чинити незаконні дії:

«…є безліч інших фрагментів, які не передає прокурор, де ця людина кричить, а в ній .. моя відповідь про те, що не можна робити незаконні [дії] і що я “не розрішаю”. І цього теж немає в матеріалах, які озвучував прокурор».

На питання судді ВАКС Миколи Глотова, який у складі колегії розглядав апеляцію Мудрої: «…чи були у вас спроби впливу на суддів Верховного суду в питанні того, щоб у подальшому обвинувальне рішення, якщо воно буде прийнято, відносно Микитася, Вищим антикорупційним судом в його кримінальній справі, то щоб воно було скасоване? Чи були у вас такі розмови? Чи ви якось іншим чином можете пояснити зміст розмов». 

Ірина Мудра: «Ваша честь в мене не було жодних спроб впливу на суддів Верховного суду прийняти якесь рішення щодо Микитася, банально тому що Верховний суд не розглядає жодних (таких) справ. Я не обговорювала з суддями Верховного суду спроби винести якісь рішення на користь чи не на користь Микитася, жодні з його справ, які перебувають в ВАКСі. Порада чи консультація в розмові з Микитасем — думки, які мали форму порад, не означають і не підтверджують, що ці дії мною були зроблені»

Віктор Дубовик (екскерівник департаменту ОП, ексголова Офісу протидії рейдерству) — розробляв схеми утримання активів через штучні арешти та координував хакерські групи для зламу реєстрів. До схеми його долучила Мудра. 

Сам Дубовик в суді, прокоментував епізод щодо Мін’юсту та підробленої ухвали суду. Він заявив, що обвинувачення плутає два різних процеси — розгляд скарг колегією та безпосереднє виконання наказів, наголосивши на технічній неможливості реалізації такого сценарію. 

Віктор Дубовик: «…мені здається, він [прокурор] переплутав: в нас є окрема колегія, є окреме виконання наказу — це окремі процедури, які взагалі між собою не перетинаються. Якщо вже, на думку прокурора, я є фахівцем стосовно того, то я чудово розумію, що при виконанні наказів та особа, яка виконує наказ, має перевірити наявність судового рішення в реєстрі судових рішень — і це перше, що ця особа має зробити. Відповідно, знаю механізм, при якому особа, яка виконує наказ, має в першу чергу перевірити судове рішення і після цього вже вчиняти дії на його виконання…Я можу сказати, що точно мною не вчинялися жодні дії на виконання такого наказу і неможливо було би виконати наказ в тому вигляді, в якому його було зареєстровано».

Василь Астіон (ексдепутат Дніпропетровської облради) — відповідав за судові процеси в господарських судах, координував процедури штучного банкрутства та здійснював корупційну комунікацію із суддями (зокрема, зі суддею Стасюком).

Валентин Єлізаров (фактичний керівник ТОВ «Метробуд») — довірена особа Микитася, який керував фінансовими операціями, вів переговори з керівництвом «Сенс Банку» щодо відмивання готівки та підбирав номінальних власників для захоплених фірм. 

Під час судових засідань його захист звернув увагу суду, що статтю 255 КК (участь у злочинній організації) внесли до ЄРДР лише за день до повідомлення Єлізарову про підозру, аби формально підтягнути його до схеми та «склеїти» епізоди, хоча жодних доказів його вступу чи існування ієрархії надано не було.

Сам Єлізаров сказав, що єдиний з ким він спілкувався з переліку фігурантів — Микитась:

«Я надавав консультативні послуги так, як сторона обвинувачення учора казала. Я готував довідки, які я брав з реєстру судових рішень і з порталу YouControl, який є доступний до будь-якого громадянина України.. (Микитась) надавав задачі, що потрібно отаку інформацію переглянуту в реєстрі судових рішень і згідно реєстру судових рішень я надавав йому коротку вижимку і все. Далі що він з нею робив — я ніяким чином не міг впливати на його подальші дії — це точно».

«І, перепрошую, пан прокурор казав, що я є керівником. Але я не є керівником, я є акціонером цього приватного акціонерного товариства (йдеться про «Метрбуд») і будь-якого впливу на господарську діяльність я також не маю, тому що в мене невелика доля цього приватного товариства».

Єлізаров підтвердив зустрічі з банківськими працівниками «Сенс Банку», але пояснив, що мав завдання від Микитася лише дізнатися про порядок відкриття рахунків та роботу системи фінансового моніторингу.

«Я виконував функцію зібрати теперішню інформацію як працює сегмент фінансового моніторингу, але, якщо також подивився на подальший механізм зарахування коштів, він не лягав на мене – я повинен був доповісти, як на теперішній час працює система фінансового контролю».

Єлізаров заперечив обізнаність про злочинне походження коштів застави та підкреслив, що у розмовах з Микитасем застерігав від використання «податкових ям» чи фіктивних фірм.

Номінальні особи (виконавці): Охоронець Микитася Олександр Остапенко та водій Єгор Меркулов виступали фіктивними засновниками захоплених компаній. Микита Тарковський, за даними слідства, готував фіктивні договори та транзитні компанії.

Крім того, до епізоду легалізації грошей для застави Галущенка злочинній організації допомагали посадовці «Сенс Банку», який нібито контролювала Мудра — голова правління Олексій Ступак, голова наглядової ради Микола Гладищенко та начальниця департаменту фінмоніторингу банку Людмила Снігур.

«За версією слідства моя нібито роль була між всіми етапами у тому що я начебто пообіцяв відключати систему фінансового моніторингу платежів. Але насправді правда полягає в тому що її неможливо відключити. Тобто якщо ти відключиш систему то відключиться весь так званий операційний день банку і загалом платежі не будуть ходити… Ну тобто банк ляже… Загалом ніхто в банку не може цю систему як рубільник вимкнути для того щоб її зупинити», — сказав Ступак під час судового засідання.

Допитаний у суді IT-директор банку у суді також підтвердив, що автоматизована система працювала безперебійно й заблокувати чи вимкнути її ручним способом для окремого платежу технічно неможливо. 

Ступак: «Важливо врахувати, що фінмоніторинг мені не підпорядковується. Я не бачив жодних документів, не питав, як справи і решта речей». 

Загалом до операції «Форест Гамп» були залучені не всі фігуранти, крім працівників «Сенс банк», цей епізод також інкримінують Мудрій, Астіону, Тарковському, Єлізарову і Микитасю.

На момент публікації тексту ВАКС обрав запобіжні заходи 8 з 12 підозрюваних у цій справі — арештував усіх із них із альтернативою вийти з-під варти під заставу для Ірини Мудрої у 20 млн гривень, Максима Микитася — у 30 млн гривень, Валентина Єлізарова — у 20 млн гривень, Віктора Дубовика — у 7 млн гривень. Щодо них апеляція залишила рішення першої інстанції без змін, з-під варти вийшов лише Дубовик.

Крім того, Людмилі Снігур, Миколі Гладищенку, Олексію Ступаку та Вадиму Столару суд призначив застави 3 млн гривень, 7 млн гривень, 15 млн гривень, 300 млн гривень відповідно без тримання під вартою.